Родеріх фон Шелер

Родеріх фон Шелер
Родеріх фон Шелер
Народився	3 серпня 1862; Трір, Рейнська провінція, Королівство Пруссія
Помер	4 квітня 1935 (72 роки); Бад-Вільдунген, Gau Electoral Hessed, Третій Райх
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)	Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Родеріх Фелікс Александер фон Шелер (нім. Roderich Felix Alexander von Schoeler; 3 серпня 1862, Трір — 4 квітня 1935, Бад-Вільдунген) — німецький офіцер, генерал піхоти рейхсверу. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія

Представник знатного прусського роду спадкових військовиків. Син генерал-лейтенанта Прусської армії Даніеля фон Шелера і його другої дружини Гелени, уродженої фон Борнштедт. 12 квітня 1879 року вступив в 4-й гвардійський полк. З жовтня 1890 по вересень 1893 року навчався в Прусській військовій академії. З листопада 1899 року служив у прусському військовому міністерстві. В лютому 1905 року призначений командиром батальйону 89-го гренадерського полку. З травня 1907 року — командиром 3-го району Берліна, з січня 1910 року — 2-го гвардійського полку в Берліні, з січня 1912 року — 2-ї гвардійської піхотної бригади. З липня 1913 року — начальник адміністративного відділу прусського військового міністерства.

На початку Першої світової війни призначений оберквартирмейстером при Великому Генштабі, відповідав за постачання сухопутних військ. З квітня 1916 року — виконувач обов'язків командира, з серпня 1916 року — командир 20-ї піхотної дивізії. Брав участь у зупинці наступу Брусилова. З жовтня 1916 року — заступник військового міністра. З грудня 1916 року — командир 11-ю піхотною дивізією. Учасник битви при Аррасі, в якій дивізія зазнала великих втрат. З травня 1917 року — командир 8-го армійського корпусу. У вересні 1917 року корпус у складі армійської групи «B» тримав частину фронту вздовж швейцарського кордону, а навесні 1918 року був переданий 7-й армії, у складі якої брав участь у Весняному наступі. Незабаром після початку наступу, у квітні 1918 року, корпус Шелера був переведений у 18-у армію, у складі якої брав участь у боях під Нуайоном. До кінця війни корпус брав участь у боях на лінії Гінденбурга. Після підписання перемир'я Шолер командував поверненням свого корпусу назад в Німеччини.

З 7 серпня 1919 року — командир 2-го групового командування рейхсверу. У перший день Каппського заколоту заявив про лояльність уряду Фрідріха Еберта. 30 вересня 1920 року вийшов у відставку.

Сім'я

11 вересня 1919 року одружився з баронесою Геленою Беклін фон Беклінзау.

Звання

Фенріх (12 квітня 1879)
Другий лейтенант (осінь 1879)
Перший лейтенант (22 липня 1888)
Гауптман (вересень 1893)
Майор (27 січня 1900)
Оберстлейтенант (10 квітня 1906)
Оберст (20 квітня 1909)
Генерал-майор (січень 1912)
Генерал-інтендант (3 серпня 1914)
Генерал-лейтенант (6 червня 1916)
Генерал піхоти запасу (30 вересня 1920)

Нагороди

Столітня медаль
Орден Корони (Пруссія) 2-го класу
Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний командор
Орден Грифона, почесний хрест
Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям і мечами
Pour le Mérite (30 червня 1918)
Почесний хрест ветерана війни з мечами

Література

Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band 2: M-Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 287–289.
Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 248–249.
Harold J. Gordon Jr.: Die Reichswehr und die Weimarer Republik. Verlag für Wehrwesen Bernard & Graefe, Frankfurt am Main 1959, S. 105, 139.
Preußisches Kriegsministerium (Hrsg.): Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1914. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1914, S. 58.

Посилання