Родина Вудз Роджерс
| англ. Woodes Rogers and his family | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Вільям Хогарт |
| Час створення: | 1729 |
| Розміри: | 42 × 56 см |
| Висота: | 35,5 см |
| Ширина: | 45,5 см |
| Матеріал: | олія на полотні |
| Жанр: | портрет  |
| Зберігається: | Лондон, Гринвич, Велика Британія |
| Музей: | Національний морський музей |
| Інвентарний номер: | BHC2973 |
«Родина Вудз Роджерс» (англ. Woodes Rogers and his family)— один з перших так званих «родинних портретів» або «розмовних» роботи англійського художника Вільям Хогарт (1697—1764).
Вудз Роджерс — досить типова авантюрна особистість 17-18 століть, коли Британія виборола звання володарки морів і стала справжньою імперією.
Він походив з родини богатих володарів вітрильників, його батько був утримувачем акцій багатьох суден. Батько помер, коли сину було трохи за 20 і той мимоволі став правити морським бізнесом родини. Сам пішов в море і брав участь в баталіях проти іспанських галеонів як капер (пірат, що отримав право від самої держави вести піратський бізнес). Знав злети і падіння. Був двічі поранений, в перший раз в обличчя, що виплюнув на палубу власні зуби. Не був справедливим до команди під час розподілу пограбованого майна і ті подали на капітана судовий позов. Суд в Англії став на бік ображеної команди, Вудз Роджерс виплатив гроші і став банкрутом. Але завдяки підтримки королівської адміністрації піднявся і став першим губернатором колоніальних Багамських островів. На посаду губернатора призначався двічі, бо зумів домовитись з піратами, яких тепер як державний посадовець схиляв до співпраці. Так колишній пірат став губернатором.
Композиція створена художником штучно і ще нагадує театральну сцену. На тлі величної будівлі з пишним гербом володаря в парку сидить голова родини. Він урочисто приймає посланця з призначенням короля стати губернатором Багамських островів і відбути в подорож. Важливе призначення підкреслюють великий глобус поряд з Роджерсом та вітрильник на тлі, готовий в дальню путь. За сценою отримання наказа байдуже спостерігають дружина та служниця в традиційній позі піднесення панам фруктів, типові театральні статистки. Умовність ситуації так і не була подолана художником початківцем, що намагався в маленький твір (42 на 56 сантиметрів) втиснути чотири фігури в повний зріст, величну паркову споруду і дерева, вітрильник і натяки на державницькі емпіреї. Але картина відкрила цілу низку «родинних портретів», які створюватиме Хогарт деякий період.
Як художник, Хогарт далекий від аналізу стану, що дав багатства родині Вудз Роджерс, хоча роками позіціонуватиме себе як мораліст і захисник добропорядності. В портреті ніщо не нагадує про піратське минуле голови родини. Художник подав його шляхетною особою, державним посадовцем, що дбає про міць королівста на морі — і ніяких сумнівів. Піратство офіційно засуджувати (адже це бандити на морі), але на службу брали охоче, що і підтвердила кар'єра Роджерса. Не кращою була і мораль тогочасного суспільства, коли азартно грабували своїх та чужих, легко переходячі законні і незаконні межі. Навіть серед англійців та голладців були зрадники, що не цурались работоргівлі, грабунків англійських міст, частка переходила в мусульманство, аби не покидати дикий, але прибутковий бізнес. Як це зробив голландець Ян Янзоон, що відомий як магометанин Мурат Рейс.
Подвіні стандарти в ставленні до піратів були розповсюджені в Англії з 16 століття. Піратів офіційно зневажали, полювали на них. Але визнавали їх міць і охоче домовлялись і про перехід на службу короні, і про долю від грабунків, яку віддавали короні. Першою в долю з піратами увійшла ще королева Єлизавета І. Саме за її часів пірат Френсіс Дрейк навіть став державним службовцем і отримав від цнотливої королеви —дворянство.
- ↑ а б в Royal Museums Greenwich collections — Royal Museums Greenwich.
- Михаил Герман, «Вильям Хогарт и его время», серия «Из истории мирового искусства», М, «Искусство». 1977 (рос)