Очікує на перевірку

Родольфо Волш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волш.
Родольфо Волш
Rodolfo Walsh
Ім'я при народженніРодольфо Хорхе Волш Ґіл
ПсевдонімJuan[1], Domingo[1] і Peron Jr[2]
Народився9 січня 1927(1927-01-09)
Ламарке,Ріо-Негро, Аргентина
Помер25 березня 1977(1977-03-25) (50 років)
Буенос-Айрес, Аргентина
·вогнепальна рана
КраїнаАргентина
Діяльністьжурналіст, письменник, активіст
Magnum opusOperación Masacred
ЧленствоМонтонерос[3]
ПартіяМонтонерос
ДітиМарія Вікторія Волш
Патрисія Волш[en]
CMNS: Родольфо Волш у Вікісховищі

Родольфо Хорхе Волш (англ. Rodolfo Jorge Walsh; 9 січня 1927(19270109) — 25 березня 1977) — аргентинський письменник і журналіст ірландського походження. Автор роману «Операція Різанина», який вважається першим у своєму жанрі. Однією з його найвідоміших робіт став «Відкритий лист письменника військовій хунті», який він опублікував за день до свого вбивства.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Родольфо Хорхе Волш народився 9 січня 1927 року на фермі у місті Ламарке[en], провінція Ріо-Негро, Аргентина, у родині ірландських іммігрантів у третьому поколінні. Після отримання початкової освіти, у 1941 році він переїхав до Буенос-Айреса, щоб відвідувати середню школу. В університеті почав вивчати філософію, але зрештою покинув навчання. Змінив ряд професій, серед яких офісний працівник м'ясокомбінату, робітник, посудомийник, продавець антикваріату, мийник вікон. У віці 18 років почав працювати коректором у газеті.

Журналізм

[ред. | ред. код]

У 1951 році Волш почав працювати у виданнях «Leoplán» і «Vea y Lea». У 1953 році він отримав Муніципальний приз у літературі Буенос-Айреса за книгу оповідань «Варіації червоного» (ісп. Variaciones en Rojo).

Після зустрічі з тими, хто вижив у різанині Хосе Леона Суареса, Волш написав книгу про цю подію. Спочатку «Операція Різанина»[en] була опублікована у травні–липні 1957 року у вигляді серії статей у журналі «Mayoría» з підзаголовком «Книга без видавця»[4]. Потім статті перевидалися у вигляді книги. «Операція Різанина» вважається першим романом у жанрі журналістського розслідування, випередивши роман Трумена Капоте «З холодним серцем» на дев'ять років.

Політична активність

[ред. | ред. код]

У період між 1944 і 1945 роками Волш був членом Націоналістичного визвольного альянсу (ісп. Alianza Libertadora Nacionalista), угруповання, яке через кілька років він назвав нацистським[5][6]. Підтримує Визвольну революцію, що скидає демократичний уряд Хуана Домінго Перона, але вже у 1956 критикує встановлену військову диктатуру президента Арамбуру.

Не бувши прихильником Перонізму, у жовтні 1956 року Волш пише в місячному випуску «Leoplán» статтю «Тут вони закрили очі», присвяту морським авіаторам, які померли під час Визвольної революції[en][7].

У 1959 році він відвідав Кубу, де зі своїми колегами і земляками Хорхе Рікардо Масетті[en], Рогеліо Гарсіа Лупо та колумбійським письменником Габрієлем Гарсією Маркесом заснував агенцію «Пренса Латіна»[en]. Повернувшись до Аргентини, він працював у журналах «Primera Plana» і «Panorama». Під час диктатури Онганії він заснував тижневик об'єднання «CGTA» (ісп. Confederación General del Trabajo de los Argentinos), яким керував між 1968 і 1970 роками, і який після рейду і затримання Раймундо Онґаро[en] почав видаватися підпільно. Протягом 1972 року він писав для тижневика «Semanario Villero», а з 1973-го у щоденному «Noticias».

До середини 1970-го Волш приєднується до Peronismo de Base, політичного відгалуження Пероністських збройних сил[en] (ісп. Fuerzas Armadas Peronistas), лівого крила пероністів, які в 1973 році об'єдналася з Монтонерос. Родольфо Волш відігравав ключову роль у зборі важливої інформації для Департаменту інформації та розвідки військового секретаріату Монтонерос[8]. У 1974 році у Волша з'являються суперечності з Монтонерос. Він наполягає на припиненні ведення партизанською боротьби, організації масового опору за участі населення та застосуванні зброї лише для захисту життя і свободи[9].

У 1976 році у відповідь на цензуру, накладену військовою диктатурою, Волш створив підпільне інформагентство «ANCLA» та систему персонального розповсюдження інформації «Інформаційну мережу»[10].

29 вересня 1976 року донька Волша, Марія Вікторія, загинула у віці 26 років в результаті сутички з армією. Того ж року у Мендосі був убитий його друг Франсиско Урондо[en].

Смерть

[ред. | ред. код]

25 березня 1977 року, через день після публікації «Відкритого листа письменника військовій хунті» (ісп. Carta Abierta de un Escritor a la Junta Militar), на перехресті вулиць Сан-Хуан й Ентре-Ріос у Буенос-Айресі, група солдатів зупинила Волша з вимогою здатися. Волш почав чинити опір, почалася стрілянина, в результаті якої Родольфо Волша смертельно поранили з кулемета[11]. 26 жовтня 2005 року було заарештовано дванадцять військовослужбовців, підозрюваних у причетності до вбивства Волша[12].

Доробок

[ред. | ред. код]
  • «Diez cuentos policiales» (1953)
  • «Variaciones en rojo» (1953)
  • «Antología del cuento extraño» (1956)
  • «Operación Masacre» (1957)
  • «La granada» (1965, teatro)
  • «La batalla» (1965, teatro)
  • «Los oficios terrestres» (1965)
  • «Un kilo de oro» (1967)
  • «¿Quién mató a Rosendo?» (1969)
  • «Un oscuro día de justicia» (1973)
  • «El caso Satanovsky» (1973)
  • «Los oficios terrestres» (1986)
  • «Cuento para tahúres y otros relatos policiales» (1987)
  • «Ese hombre y otros papeles personales» (1995)

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Про Родольфо Волша знято документальний фільм «Операція Волш» (2000), за який його режисери Густаво Гордільйо і Габріель Маріотто отримали низку нагород.

2012 року на честь 35-ї річниці вбивства Волша було відкрито інсталяцію «Відкритий лист письменника Військовій Хунті» у Меморіалі прав людини у Буенос-Айресі.

2013 року влада Буенос-Айреса перейменувала станцію Ентре-Ріос лінії E метрополітену Буенос-Айреса на честь Родольфо Волша. Саме поблизу цієї станції письменника було вбито. Також іменем Волша названо школи у м. Буенос-Айресі, Флоренсіо-Варела[en], Мар-дель-Платі, Адольфо-Гонсалес-Чавесі[en], Кордові, Ла-Платі.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • McCaughan, Michael (2002). True Crimes: Rodolfo Walsh, the Life and Times of a Radical Intellectual. London: Latin American Bureau. ISBN 1-899365-43-5.
  • McCaughan, Michael (2000). True Crime: Rodolfo Walsh and the Role of the Intellectual in Latin American Politics. Latin America Bureau. ISBN 1-899365-43-5.
  • Маркес, Габрієль Гарсія (1974). Rodolfo Walsh, el hombre que se adelantó a la CIA. Revista Alternativa (124).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Reato C. Masacre en el Comedor — 1 — Sudamericana. — С. 161. — ISBN 978-950-07-6679-1
  2. ↑ https://www.lanacion.com.ar/politica/rodolfo-walsh-45-anos-despues-la-verdadera-historia-de-la-muerte-de-la-persona-clave-del-aparato-de-nid25032022/
  3. ↑ Presentan el libro Masacre en el Comedor
  4. ↑ McCaughan, Michael (2002). True Crimes: Rodolfo Walsh, the Life and Times of a Radical Intellectual. London: Latin American Bureau. ISBN 1-899365-43-5.
  5. ↑ Fernández, Joaquín (2005) Rodolfo Walsh: entre el combate y el verbo (ісп.).
  6. ↑ «Це було найбільше творіння нацизму в Аргентині. Зараз здається незаперечним те, що лідерам платило німецьке посольство». Рудольфо Волш: «Ese hombre y otros papeles personales». Процитовано Деніел Ґатмен: «Tacura historia de la primera guerrilla urbana argentina» с. 33, 2003, Буенос-Айрес. Ed. Vergara ISBN 950-15-2281-4
  7. ↑ Leoplán Magazine, Buenos Aires October 1956, cited by Gambini, Hugo: Historia del peronismo. La violencia (1956–1983) page 160 bis photograph n* 2, 2008, Buenos Aires. Javier Vergara Editor ISBN 978-950-15-2433-8
  8. ↑ Gillespie, Richard (1982). Soldiers of Perón: Argentina's Montoneros. Clarendon Press: 245.
  9. ↑ Documento de Rodolfo Walsh a la Conducción Nacional de Montoneros [Архівовано 24 січня 2011 у Wayback Machine.] Процитовано 18 червня 2019
  10. ↑ ANCLA — Las cartas y la Cadena Informativa — Rodolfo Walsh, «Crónica del Terror» (The letters and the Information Network — Rodolfo Walsh, «Chronicle of the Terror»). Report number 1, December 1976, from Cadena Informativa. Compiled by Horacio Verbitsky (1985) [Архівовано 30 червня 2017 у Wayback Machine.] Процитовано 18 червня 2019
  11. ↑ Rodolfo Walsh and the Struggle for Argentina. Boston Review. 2013.
  12. ↑ Muerte de Rodolfo Walsh: ordenan detener a 12 militares [Архівовано 16 червня 2008 у Wayback Machine.] Процитовано 18 червня 2019

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Родольфо_Волш&oldid=42245023