Роже Піго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роже Піго
Народився8 квітня 1919(1919-04-08)[1][2][…]
Венсенн
Помер24 грудня 1989(1989-12-24) (у віці 70 років)
Париж, Франція
·серцево-судинні захворювання
Країна Франція
Діяльністьактор, кінорежисер, сценарист, кіноактор, режисер
Alma materКурси Симона
Знання мовфранцузька[1]
Роки активностіз 1943
У шлюбі зBetsy Blaird
IMDbID 0683012

Роже Піго (ім'я при народженні Роже Поль Луї Піго, фр. Roger Paul Louis Pigot); 8 квітня 1919 , Венсенн, Франція — 24 грудня 1989, Париж, Франція) — французький актор та кінорежисер.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1938 році брав уроки акторської майстерності у Раймона Руло, а наступного року Піго прийняли на навчання до консерваторії, але через війну він змушений був виїхати на південь Франції.[4]

Між 1943 і 1978 роками він зіграв більше ніж у сорока фільмах. Його найвідомішими ролями є Крістіан-Жак в «Сортілях» (1944), Жак Бекер в «Антуан і Антуанетта» (1947), Луї Дакен в «Братах Букенкван» (1948) та роль у «Простій історії Клода Соте» (1978), яка стала його останньою роллю у кіно.[5]

Окрім режисури шести фільмів, він також грав у театрі.

Був одруженим із Бетсі Блер, а пізніше з Жоель Бернар.

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]
  • Flashback (1943) — Маврикій
  • Історія кохання (1943) — Фаб'єн Марані
  • Сутінки (1944) — невелика роль (в титрах не указаний)
  • Гість за одинадцяту годину (1945) — доктор Ремі Ламберт
  • Дзвонар (1945) — Камінь
  • Вбивця не винен (1946) — Роже Піго (в титрах не указаний)
  • Морська троянда (1946) — Джером
  • Нічне попередження (1946) — Камінь
  • Брати Букінван (1947) — П'єр Букінван
  • Антуан і Антуанетта (1947) — Антуан Мулен
  • Засуджені (1948) — Доктор Обертін
  • Нічний експрес (1948) — Роберт
  • Бійки (1948) — Антуан
  • Vire-vent (1949) — Поль Шапус
  • Картридж, король Парижа (1950) — Луї Домінік Бургіньон
  • Посмішка під час шторму (1950) — Франсуа Мерсьє
  • Шкіра людини (1951) — Бернард Лендрі
  • Будинок на дюні (1952) — Сільвен
  • Агонія орлів (1952) — Montander
  • Білява циганка (1953) — Антуан
  • Граф Монте-Крісто (1954) — Фернан де Морсерф
  • Теодора, рабиня-імператриця (1954) — Андрес
  • Коханці Манон Леско (1954) — Lescaut
  • Наполеон (1955) — маркіз Коленкур
  • Світло через вулицю (1955) — П'єтрі
  • Найпрекрасніше життя (1956) — Ів Карльє
  • Конга Йо (1962) — Жорж
  • Я вбив Распутіна (1967) — Пурішкевич
  • Неприборкана Анжеліка (1967) — маркіз Ескренвіль
  • Анжеліка і султан (1968) — маркіз Ескренвіль
  • Майєрлінг (1968) — граф Каролі
  • Кетрін (1969) — великий констебль Гарін
  • Три мільярди без ліфта (1972, режисер)
  • Проста історія (1978) — Джером

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Laberge, Yves (15 жовтня 2003). Olivier BARROT et Raymond CHIRAT (2000), Noir et Blanc. 250 acteurs du cinéma 1930-1960. Communication. № Vol. 22/2. с. 193—194. doi:10.4000/communication.4537. ISSN 1189-3788. Процитовано 17 серпня 2023.
  5. ↑ Claude Sautet : « Pour Jérôme, j'ai tout de suite pensé à Roger Pigaut, un acteur remarquable qu'on ne voyait plus. Il avait le regard perdu de celui qui s'abandonne ». Entretiens accordés par Claude Sautet à Michel Boujut, Institut Lumière-Actes Sud, 1994

Література

[ред. | ред. код]
  • Jean Tulard], «Pigaut, Roger» Dictionnaire du cinéma. Les acteurs, Éditions Robert Laffont (Collection Bouquins), Paris,
  • Yvan Foucart: Dictionnaire des comédiens français disparus, Mormoiron : Éditions cinéma, 2008, 1185 p.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роже_Піго&oldid=43329765