Роза Кершбаумер-Путята

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роза Кершбаумер-Путята
Народилася21 квітня 1851(1851-04-21)[2]
Москва, Російська імперія[2][1][3]
Померла27 липня 1923(1923-07-27)[1][2] (72 роки)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[4][1][2]
Країна Російська імперія
Діяльністьлікарка-офтальмологиня
Науковий ступіньдоктор медицини[4]
Знання мовнімецька[5]
Роза Кершбаумер-Путята
Пам'ятна табличка присвячена Розі Кершбаумер-Путяті в Зальцбурзі на Шварцштрассе 32

Роза Кершбаумер-Путята (народжена Раїса Василівна Шликова, рос. Раиса Васильевна Шлыкова[6][7]; після першого шлюбу Раїса Василівна Путята, рос. Раиса Васильевна Путята; після другого шлюбу Роза Кершбаумер-Путята, нім. Rosa Kerschbaumer-Putjata[7] * 1851 [A 1] під Москвою; † 1923, Лос-Анджелес ) — російсько-австрійська офтальмолог, перша жінка, що отримала право займатися лікарською практикою в Австрії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Роза Кершбаумер-Пут'ята народилася як Раїса Василівна Шликова під Москвою і виросла в російській сільській аристократичній родині. У 18 років вийшла заміж за Володимира Путяту, з яким народила трьох дітей. У 21 рік вона, як і її сестра Вірджинія, вивчала медицину в Цюріху та Берні . Вона отримала докторський ступінь у 1876 році. Її спеціальність – офтальмологія. Після розлучення, вона вийшла заміж за австрійського лікаря Фрідріха Кершбаумера в 1877 році і з того часу використовувала ім'я Роза Кершбаумер-Путята. Разом із чоловіком вона заснувала приватну офтальмологічну лікарню в Зальцбурзі на Шварцштрассе.

Через погане медичне обслуговування захворювання очей траплялися в Зальцбурзі частіше ніж в середньому по Дунайській монархії , а тому вона отримала дозвіл від імператора Франца Йосифа в 1890 році продовжувати керувати клінікою самостійно (після розлучення з чоловіком) і стала першою жінкою у Австрії, що отримала право займатися лікарською практикою. Це було незвично, бо жінкам на той час ще не дозволялося вивчати медицину і займатися лікарською практикою. Лише через десять років жінкам було дозволено навчатися на території монархії.

Клініка мала 60 ліжок. Її робота значно зменшила кількість людей, які страждають від сліпоти викликаної віком. Багатьом пацієнтам вона також надавала безкоштовну допомогу, а тому її називали ангелом зі скальпелем в Зальцбурзі. Її навіть згадують на обітницьких табличках, наприклад у Марії Плейн, за її благодійність.

Проте в 1896 році вона покинула Зальцбург і повернулася в Росію. У Петербурзі викладала в медичній академії. З 1897 по 1903 рік вона керувала так званими пересувними клініками вздовж Транссибірської магістралі. З 1903 року завідувала клінікою в Тбілісі, але пізніше повернулася до Відня.

У 1911 р. емігрувала до Америки. Вона померла в Лос-Анджелесі в 1923 році.

На її честь у 2008 році було названо вулицю в районі Зальцбург-Ітцлінг. [8]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Das Sarkom des Auges. Leipzig 1900 (Саркома ока. Лейпциг 1900 рік)

Література

[ред. | ред. код]
  • Sabine Veits-Falk: Rosa Kerschbaumer-Putjata (1851–1923). Stadtarchiv und Statistik Salzburg 2008, ISBN 978-3-900213-07-7
  • Felicitas Seebacher: Roses for the Gentlemen. The „question of women’s rights“ in medical studies at the University of Vienna before 1897. In: Michal Kokowski (Ed.): The Global and the Local: the History of Science and the Cultural Integration of Europe. Proceedings of the 2nd International Conference of the European Society for the History of Science. Cracow, September 6–9, 2006, PDF, S. 557–565.
  • Felicitas Seebacher: Die Macht der Idee. Rosa Kerschbaumer und die Öffnung der Universität Wien für das „andere“ Geschlecht. In: Ilse Korotin (Hg.): 10 Jahre „Frauen sichtbar machen“. biografiA – Datenbank und Lexikon österreichischer Frauen. Mitteilungen des Instituts für Wissenschaft und Kunst 63, 1–2 (2008), S. 50–56.
  • Walter Thaler: Rosa Kerschbaumer-Putjata. Eine gebürtige Russin wird Salzburgs erste Augenärztin. In: ders.: Erinnerungswürdig. Prägende Persönlichkeiten der Salzburger Geschichte. Verlag Anton Pustet, Salzburg 2022, ISBN 978-3-7025-1033-6, S. 74–76.
  • Kerschbaumer, Rosa, in: Brigitta Keintzel, Ilse Korotin (Hrsg.): Wissenschafterinnen in und aus Österreich : Leben – Werk – Wirken. Wien : Böhlau, 2002, ISBN 3-205-99467-1, S. 365f.

Виноска

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Більшість джерел (GND, LCCN, VIAF, Stefan Kerschbaumer) згадують 22 серпня 1851, як дату народження. Інші джерела згадують 21 квітня 1851 чи 1853 рік або 21 квітня 1854.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Frauen in Bewegung 1848–1938 — Österreichische Nationalbibliothek, 2006.
  2. ↑ а б в г д biografiA: Lexikon österreichischer Frauen — 2016. — Vol. 2. — S. 1626–1627. — ISBN 978-3-205-79348-9 — doi:10.7767/9783205793489
  3. ↑ Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 — ÖAW.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #136210171 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ До 295. дня народження архітектора Ухтомського. Odojew-Museum (рос.). 15 січня 2015. Процитовано 28 березня 2022.
  7. ↑ а б Stefan Kerschbaumer (2016-01). Schwarzstraße 32, Salzburg – ein Standort mit bewegter Geschichte (PDF 2,6 MB). Schoellerbank. Процитовано 27 березня 2022.
  8. ↑ Hauptstraße nach „Engel der Blinden“ benannt. ORF vom 24. März 2008.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Роза_Кершбаумер-Путята