Перейти до вмісту

Хайрулліна Роза Вакільївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Роза Хайрулліна)
Хайрулліна Роза Вакільївна
тат. Роза Хәйруллина
Народилася12 вересня 1961(1961-09-12)[1] (63 роки)
Норильськ, РРФСР, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьакторка
Alma materКазанське театральне училище
Знання мовросійська
Роки активності1981 — тепер. час
Нагороди
IMDbID 3474050
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хайрулліна.

Роза Вакільївна Хайрулліна (тат. Роза Вәкил кызы Хәйруллина; нар.. 12 вересня 1961, Норильськ) — радянська і російська актриса театру і кіно, заслужена артистка РФ, заслужена артистка Татарстану, лауреат Державної премії Російської Федерації (1992).

Біографія

[ред. | ред. код]

Роза Хайрулліна народилась 12 вересня 1961 року в Норильську. Її батьки були дітьми засланців голів колгоспів[2]. Коли Розі було сім з половиною років, сім'я переїхала до міста Зеленодольська. З третього класу займалася в театральних студіях і мріяла стати актрисою. Після школи Роза вступила до Казанського театрального училища. З другого курсу грала на сцені Національного театру імені Галіасгара Камала. Після закінчення училища 1981 року Роза почала працювати в Казанському театрі юного глядача. 1992 року була нагороджена Державною премією Росії за роль у виставі «Погром» за мотивами роману Бориса Васильєва «І був вечір, і був ранок…» режисера Бориса Цейтліна[3]. 1996 року спектакль «Буря» за Вільямом Шекспіром отримав премію «Золота маска»[4].

Є така актриса Роза Хайрулліна. Грала в театрі юного глядача, коли там працював Цейтлін. Це геніальна сучасна актриса. Я дивилася спектакль в Театрі юного глядача, і мені дуже хотілося бути такою ж, як вона, або, щонайменше, отримувати таку насолоду від сцени, яку, я бачила, отримує вона. У цьому сенсі, якщо б не ТЮГ в Казані, напевно, я б не була актрисою. Одного разу йшла вулицею і загадала: побачу зараз, як з службового входу ТЮГу вийде Роза Хайрулліна, то стану актрисою. І вона вийшла…[5]

— Чулпан Хаматова, 27 липня 2005

1996 року пожежа знищила Казанський ТЮГ[6], і Роза Хайрулліна виїхала з Казані. Недовгий час грала в Челябінському ТЮГу. 1997 року отримала запрошення до Самарського театру «СамАрт» і незабаром стала провідною актрисою[7].

З 2009 до 2020 року — актриса Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова («Табакерка»)[8][9].

Грала на сцені Театру імені Ленсовєта у виставі «Я сумую за тобою» за творами Олександра Володіна[10][11], на сцені Самарського академічного театру драми імені М. Горького у виставі «Полковник птах» за п'єсою Христо Бойчева.

У театрі «Притулок Комедіанта» (Санкт-Петербург) грає короля Ліра у виставі режисера Костянтина Богомолова «Лір»[12]. У Театрі Націй грає Басю у виставі «Шоша» (режисер Т. Імамутдинов)[13].

На Московському міжнародному кінофестивалі 2012 року Роза Хайрулліна визнана найкращою актрисою за роль Тайдула у фільмі «Орда» режисера Андрія Прошкіна. За цю ж роль 2013 року отримала національну премію Російської Академії кінематографічних мистецтв «Ніка».

— Спасибі степу за те, що почув мене й дозволив стати ним…[14]

— Роза Хайруллина, речь на вручении премии «Ника»

Творчість

[ред. | ред. код]

Національний театр імені Галіаскара Камала (Казань)

[ред. | ред. код]

Казанський театр юного глядача

[ред. | ред. код]
  • 1988 — «Дракон» Євген Шварц (реж. Б. Цейтлін) — Секретарка
  • 1988 — «Зірки на ранковому небі» Олександр Галін (реж. Б. Цейтлін) — Марія
  • 1989 — «Мати Ісуса» Олександр Володін (реж. Б. Цейтлін) — Марія
  • 1990 — «Погром» за повістю «І був вечір, і був ранок…» Борис Васильєва (реж. Б. Цейтлін) — Роза Треф, власниця борделя
  • 1991 — «Панночка» («Чортовиння») Ніна Садур (реж. Б. Цейтлін) — Панночка
  • 1991 — «Добра людина з Сичуані» Бертольт Брехт (реж. Б. Цейтлін) — Пані Ян
  • 1992 — «Невгамовний дух» Ноел Ковард (реж. Б. Цейтлін)
  • 1994 — «Буря» Вільям Шекспір (реж. Б. Цейтлін) — Червоний Аріель
  • 1998 — «Неточка» Федір Достоєвський, спільний проект з театром «Будинок на Амстела», Амстердам (реж. Б. Цейтлін) — мати Нєточки Незванової

Самарський театр юного глядача «СамАрт»

[ред. | ред. код]
  • 1999 — «Доктор Чехов та інші» Антон Чехов — Попова («Ведмідь»), Мерчуткіна («Ювілей»)
  • 2001 — «Мамаша Кураж» Бертольт Брехт (реж. А. Шапіро) — Матуся Кураж
  • 2002 — «На дні» Максим Горький — Настя
  • 2004 — «Дуже проста історія» Марія Ладо — Кінь
  • 2004 — «Вино з кульбаб» М. Бартенєв, А. Шелыгин за романом Рей Бредбері (реж. М. Кисляров) — місіс Бентлі
  • 2005 — «Василь Тьоркін» Олександр Твардовський (реж. А. Кузін) — Смерть
  • 2005 — «Щасливий Ганс» М. Бартенєв — Гуска
  • 2008 — «Жив-був Геракл» М. Бартенєв
  • 2008 — «Тут живуть люди» Атол Фугард — Міллі
  • «Малюнки коваля Вакули, або Вечори на хуторі поблизу Диканьки» Микола Гоголь — Солоха
  • «Пригоди Буратіно в країні дурнів» Олексій Толстой — Буратіно
  • «Сни Міледі» Ю. Волков — Міледі
  • «Хто вміє іржати конем?» А. Болотов — Прибиральниця
  • «Пеппілотта Довгапанчоха або Кукарямба» Астрід Ліндгрен — Пеппілотта-Віктуаліна-Рольгардіна Ефроїмівна Довгапанчоха
  • «Я сумую за тобою» за творами А. Володіна (реж. Г. Бизгу)

Самарський театр драми імені М. Горького

[ред. | ред. код]
  • 2001 — «Зніму квартиру в Парижі» — Марі
  • 2008 — «Полковник птах» Христо Бойчева — Пепа[15]

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова

[ред. | ред. код]
  • 2009 — «Олеся» Олександр Купрін (реж. О. Невмержицька) — Мануйлиха
  • 2009 — «Вовки і вівці» Олександр Островський (реж. К. Богомолов) — Меропія Давидівна Мурзавецька
  • 2010 — «Одруження» М. Гоголь (реж. О. Тополянський) — Орина Пантелеймонівна
  • 2010 — «Wonderland-80» Сергій Довлатов, Льюїс Керролл (реж. К. Богомолов) — вчителька перша моя, Мама Нателли та Біла Королева Вікторія Альбертівна, а також коридорна готелю «Сокіл»
  • 2011 — «Диявол» Лев Толстой (реж. М. Станкевич) — Варвара Олексіївна Аннінська
  • 2012 — «Рік, коли я не народився» Віктор Розов (реж. К. Богомолов) — Віра Василівна Губанова
  • 2014 — «Чайка. Нова версія» Антон Чехов (реж. К. Богомолов) — Зарічна
  • 2014 — «Йеппе-з-гори» Л. Хольберг (реж. Г. Черепанов) — Нілле, дружина Йеппе

Театр націй

[ред. | ред. код]
  • 2011 — «Шоша» Ісаак Зінгер (реж. Т. Імамутдинов) — Бася-мати Шоші
  • 2014 — «Гаргантюа і Пантагрюель» за романом Франсуа Рабле (реж. К. Богомолов) — Принцеса Бакбук і не тільки

Притулок Комедіанта (Санкт-Петербург)

[ред. | ред. код]

МХТ імені А. П. Чехова

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Роза Хайрулліна в ролі ханші Тайдули.
Кадр з фільму «Орда»
  • 2009 — Іван Грозний (реж. Андрій Ешпай) — татарка-жебрачка
  • 2010 — Елізіум (реж. Андрій Ешпай) — * 2010 — П'ята група крові — Равіля, мати Руслана
  • 2011 — Суходіл (реж. Олександра Стріляна) — юродиву
  • 2011 — Далеко від війни (реж. Ольга Музальова) — Ірма
  • 2012 — Оплачено любов'ю — Антоніна Семенівна
  • 2012 — Бліндаж (реж. Олександр Горновський) — Софія
  • 2012 — Орда (реж. Андрій Прошкін) — ханша Тайдула
  • 2014 — Чемпіони (реж. Дмитро Дюжев) — тренер з фігурного катання Тамара Москвіна
  • 2014 — Прощавай, кохана! (реж. Олена Званцова) — Уляна Андріївна Тропарова
  • 2014 — Наказано забути (реж. Хусейн Еркенов) — голова колгоспу
  • 2014 — Ні слова про твою матір, к/м (реж. Дарина Разумникова) — мама
  • 2015 — Чорна річка (реж. Стас Іванов) — Тамара
  • 2015 — Милий Ганс, дорогий Петро (реж. Олександр Міндадзе) — Ніна
  • 2015 — Училка (реж. Олексій Петрухін) — Лія Павлівна
  • 2015 — Норвегія (реж. Олена Званцова) — теща
  • 2015 — Жат (реж. Єрмек Турсунов) — Сара
  • 2015 — А у нас у дворі… (реж. Ольга Музальова) — Роза Каримівна Умарова
  • 2016 — Ольга (реж. Олексій Потрібний) — бабуся Гриші
  • 2016 — Сувеніри з Москви / Погляд вбивці / The Look Of A Killer — Довгих, співробітник ФСБ
  • 2017 — Лагідна (реж. Сергій Лозниця) — попутниця і її сестра
  • 2018 — Канікули президента (реж. Ілля Шерстобітов) — старенька біля церкви
  • 2018 — Кислота (реж. Олександр Горчилін) — бабуся Сашка
  • 2018 — Шукач 2 (реж. Дмитро Бруснікін) — Софія Львівна, головлікар (11-та серія)
  • 2018 — Обмани себе (реж. Тарас Дудар) — бос мафії
  • 2018 — Непрощений — Зоя, сестра Віталія Калоєва
  • 2018 — Зулейха відкриває очі — свекруха
  • 2019 — Утриманки — Зоя Наумівна
  • 2019 — Хеппі-енд (реж. Євген Шелякін) — Тітка Зима
  • 2019 — Тварюка — сестра Ісідора
  • 2019 — Суддя — Діна Шалімова, прибиральниця в РВВС
  • 2020 — Вир — жінка в халаті

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
  • 1992 — Державна премія Російської Федерації в галузі літератури й мистецтва 1992 року (Роза Тре, вистава «Погром», Казанський державний театр юного глядача)
  • 2003 — номінація на національну театральну премію «Золота маска» за найкращу жіночу роль у драматичному театрі (Матуся Кураж, вистава «Матуся Кураж», Самарський театр юного глядача «СамАрт»)[16])
  • 2006 — Міжнародна премія імені Станіславського в номінації «Майстерність актора» за ролі у виставах останніх років[17]
  • 2009 — номінація на національну театральну премію «Золота маска» за найкращу жіночу роль у драматичному театрі (Пепа, вистава «Полковник Птах», Самарський академічний театр драми ім. М. Горького)
  • 2012 — 34-й Московський міжнародний кінофестиваль: Приз «Срібний Георгій» за найкраще виконання жіночої ролі (ханша Тайдула, фільм «Орда»)
  • 2012 — номінація на премію «Зірка театрала» журналу «Театрал» за найкращу жіночу роль другого плану (Варвара Олексіївна, вистава «Диявол», Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова)
  • 2012 — Театральна премія газети «Московський комсомолець» за найкращу жіночу роль другого плану (Варвара Олексіївна, вистава «Диявол», Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова)
  • 2012 — номінація на премію «Білий слон» Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії за найкращу жіночу роль (ханша Тайдула, фільм «Орда»)
  • 2013 — номінація на премію «Золотий орел» за найкращу жіночу роль у кіно (ханша Тайдула, фільм «Орда»)
  • 2013 — премія Олега Табакова за виставу «Він в Аргентині» в Московському Художньому театрі
  • 2013 — премія «Ніка» за найкращу жіночу роль (ханша Тайдула, фільм «Орда»)
  • 2013 — театральна премія «Золота маска» за найкращу жіночу роль у виставі «Лір», театр «Притулок Комедіанта» (Санкт-Петербург)
  • 2015 — кінофестиваль «Вікно в Європу» — спеціальний приз журі «за віртуозне володіння жанром» (фільм «Норвегія»)[18]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Валерий Иванов (30.04-06.05.2009). Иллюзорный мир Розы Хайруллиной. Звезда Поволжья. ТатПолит.Ру. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 6 травня 2012. [Архівовано 2013-12-03 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Указ Президента России № 1637 от 25 февраля 1992. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 8 травня 2012. [Архівовано 2013-12-03 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Лауреаты премии «Золотая маска», сезон 1994/1995. Архів оригіналу за 28 березня 2018. Процитовано 6 травня 2012. [Архівовано 2018-03-28 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Чулпан Хаматова: Казань — это то, что я есть // Казанские ведомости. — 27.07.2005. — № 164.
  6. ↑ Айгуль Давлетшина (7 травня 2009). Роза Хайруллина: Мне все время кажется, что я в командировке. Республика Татарстан. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 6 травня 2012.
  7. ↑ Самарская актриса стала лауреатом Международной премии имени Станиславского. Агентство национальных новостей. 20 листопада 2006. Архів оригіналу за 24 серпня 2014. Процитовано 6 травня 2012. [Архівовано 2014-08-24 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Роза Хайруллина. Московский театр-студия под руководством Олега Табакова. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 6 травня 2012.
  9. ↑ Розу Хайруллину уволили из театра Олега Табакова. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020.
  10. ↑ «Сезон Станиславского» 2009: последний спектакль. tvkultura.ru. Процитовано 6 травня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ Екатерина Рыбас. Зачем нам расставаться?. PRO-сцениум 2008. № 8 (46). Театральный фестиваль «Пять вечеров». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 6 травня 2012. [Архівовано 2013-12-03 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Жанна Зарецкая (7 жовтня 2011). «Лир» уже не будет прежним. Фонтанка.ру. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 6 травня 2012.
  13. ↑ Елена Груева. «Шоша». Рецензия. TimeOut.ru. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 6 травня 2012. [Архівовано 2011-09-24 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Ника - 2013. Вокруг ТВ. 3 квітня 2013. Архів оригіналу за 11 червня 2013. Процитовано 2 червня 2013.
  15. ↑ Полковник птица. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 11 травня 2013. [Архівовано 2013-12-03 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Номинанты премии «Золотая маска». Сезон 2001-2002 гг. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 6 травня 2012. [Архівовано 2016-07-09 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Хайруллина Роза. Международный театральный фестиваль «Сезон Станиславского». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 травня 2012. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Главный приз кинофестиваля «Окно в Европу» получила актриса Ирина Купченко (рос.). ТАСС. 13 серпня 2015. Архів оригіналу за 15 серпня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хайрулліна_Роза_Вакільївна&oldid=43925562