Розіка Швіммер
Розіка Швіммер | |
---|---|
угор. Rosika "Rózsa" Bédy-Schwimmer | |
Народилася | 11 вересня 1877[1][2] Будапешт, Австро-Угорщина[3] |
Померла | 3 серпня 1948[1][2] (70 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[3] ·пневмонія |
Поховання | Фернкліффd |
Країна | Угорщина |
Діяльність | журналістка, нехудожня письменниця, політична діячка, антивоєнна активістка, редакторка, лекторка, суфражистка |
Галузь | пацифізм[4], фемінізм[4], журналістика[4] і lectorshipd[4] |
Знання мов | угорська[4] і німецька[4] |
Членство | Міжнародна жіноча ліга за мир та свободу і International Committee of Women for Permanent Peaced |
Роки активності | з 1895 |
Посада | ambassador of Hungary to Switzerlandd |
Конфесія | атеїзм |
Родичі | Leopold Katscherd і Bertha Katscherd |
Розіка Швіммер (Роужа Беді-Швіммер, угор. Bédy-Schwimmer Rózsa; 11 вересня 1877, Будапешт — 3 серпня 1948, Нью-Йорк) — угорська пацифістка, феміністка і суфражистка. Вона була однією з перших світових федералістів і однієї з перших жінок-послів у світі[5].
Розіка Швіммер народився в єврейській родині в Будапешті в Австро-Угорщині. Вона вивчала музику і мови, але коли в 1896 році фінансове становище сім'ї погіршилося, вона влаштувалася на роботу бухгалтером.
У 1897 році Швіммер організувала Асоціацію угорських жінок-клерків[6], а в 1904 році разом з іншими відомими феміністками заснувала Угорську феминістичну асоціацію (угор. Feministák Egyesülete (FE)[7]. Вона допомогла створити Угорську національну раду жінок і була членом правління Угорського товариства миру. 1909 року міністр внутрішніх справ призначив її до керівної ради з питань добробуту дітей[6].
У 1913 році вона стала членом-кореспондентом Міжнародного альянсу за виборчі права жінок (IWSA). Швіммер спільно з Керрі Чапмен Кетт їздила країнами Європи й виступала з лекціями про жіноче виборче право. Вона також редагувала журнал A nő (Жінка)[8]. 1914 року Швіммер переїхала до Лондону, де працювала кореспонденткою різних європейських газет і була прессекретаркою IWSA[9]. Коли почалася Перша світова війна, вона не могла повернутися додому і почала агітувати за припинення бойових дій. 1914 року вона відвідала США з метою вимагати від президента Вудро Вільсона провести нейтральну конференцію, щоб покласти кінець війні. 1915 року вона взяла участь у формуванні Жіночої партії світу.
На Міжнародному конгресі жінок (28 квітня — 10 травня 1915, Гаага, Нідерланди) пропозиція Швіммер про проведення нейтральної конференції для безперервного посередництва між урядами воюючих країн було прийнято. Пізніше в тому ж році вона заручилася підтримкою Генрі Форда, який зафрахтував «Корабель миру» до Стокгольму[10]. Розчарувавшись у зусиллях Форда, вона організувала Міжнародний комітет з негайного посередництва у червні 1916 року. Після перемир'я, Швіммер стала віцепрезиденткою Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу.
Коли Угорщина здобула незалежність від Австро-Угорщини в 1918 році, прем'єр-міністр Угорщини Міхай Карої 19 листопада призначив Розіку Швіммер на посаду посла у Швейцарії[11]. Однак її місія не увінчалася успіхом, і Швіммер відкликали в січні 1919 року. Коли комуністи отримали контроль над урядом у 1919 році, вона виступила і проти очолюваного ними режиму Угорської радянської республіки, і проти білих контрреволюційних сил, втративши свої громадянські права. Коли уряд Міклоша Горті повалило Угорську радянську республіку, вона в 1920 році втікла до Відня, а в 1921 році до США. Вона оселилася в Чикаго і більше не поверталася до Угорщини.
За її пацифістські переконання в США Розіку Швіммер вважали соціалісткою. Більшу частину життя вона провела борючись з наклепом на свою адресу. Коли Фред Марвін оголосив її німецькою шпигункою і більшовицьким агентом, вона подала в суд і отримала $17 000 за відшкодування моральної шкоди. Однак вона не змогла отримати громадянство США через свій пацифізм. Верховний суд США виніс рішення проти неї в справі США проти Швіммер (1929). Вона прожила решту життя в країні як особа без громадянства.
Пізніше Розіка Швіммер закликала до створення світового уряду. 1935 року вона створила Всесвітній центр жіночих архівів з Мері Ріттер Бірд. Вона здобула Всесвітню премію миру в 1937 році. У тому ж році вона сформувала Кампанію за світовий уряд з Лолою Ллойд Маверік, першу Всесвітню федералистську організацію XX століття. Пізніше в XX столітті федералистское рух успішно очолив кампанію і коаліцію за створення Міжнародного кримінального суду[12]. 1947 року Швіммер була номінована на здобуття Нобелівської премії миру, але не мала шансів отримати її, оскільки в 1948 році премію не присуджували.
Розика Швіммер померла від пневмонії 3 серпня 1948 року в Нью-Йорку. Її тіло було піддано кремації, а прах розвіяний над озером Мічиган[13].
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в FemBio database
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11743079X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
- ↑ Peter Pastor, «The Diplomatic Fiasco of the Modern World's First Woman Ambassador, Roza Bedy-Schwimmer.» East European Quarterly, Vol. 8, No. 4, 1974: 273—282
- ↑ а б Wenger, Beth (20 березня 2009). Rosika Schwimmer (1877 – 1948). Jewish Women's Archive. Brookline, Massachusetts: Jewish Women: A Comprehensive Historical Encyclopedia. Архів оригіналу за 13 June 2016. Процитовано 20 квітня 2017.
- ↑ Papp, Claudia. Meller, Mrs Artur, Eugénia Miskolczy (1872–1944). Biographical dictionary of women's movements and feminisms in Central, Eastern, and South Eastern Europe: 19th and 20th centuries. Budapest, Hungary: Central European University Press. с. 331–335. ISBN 978-963-7326-39-4.
- ↑ YIVO | Schwimmer, Rózsika. Архів оригіналу за 21 січня 2014. Процитовано 19 травня 2019.
- ↑ Gerit von Leitner. Wollen wir unsere Hände in Unschuld waschen? Gertrud Woker (1878—1968), Chemikerin & Internationale Frauenliga 1915—1968. Berlin: Weidler, 1998, ISBN 3-89693-125-3, p. 99.
- ↑ Barbara S. Kraft: The Peace Ship: Henry Ford's Pacifist Adventure in the First World War. Macmillan, New York 1978.
- ↑ Tibor Grant, «Against All Odds: Vira B. Whitehouse and Rosika Schwimmer in Switzherland, 1918.» American Studies International, Vol. 40, No. 1, 2002: 34-51
- ↑ http://www.iccnow.org/documents/WFM-IGP_2009_Annual_Report.pdf [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], page 6
- ↑ Rosika Schwimmer, Jewish Suffragist and Pacifist in Landmark Lawsuit [Архівовано 1 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Chicago jewish history