Перейти до вмісту

Романовський Валерій Станіславович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Романовський Валерій Станіславович
Народився26 червня 1976(1976-06-26)
Помер16 січня 2023(2023-01-16) (46 років)
Харків, Україна
ПохованняМіське кладовище № 18 (Харків)d
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьісторик, військовослужбовець
Alma materХарківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди (1998)
Науковий ступінькандидат історичних наук (2008)
Науковий керівникБілоцерківський Василь Якович
ЗакладХарківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка і ХДАК
УчасникРосійсько-українська війна (з 2014)
ЧленствоХарківське історико-філологічне товариство
Нагороди
орден «За мужність» III ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романовський.

Романовський Валерій Станіславович (нар. 26 червня 1976 — пом.16 січня 2023, Харків, Україна) — український історик, пам'яткознавець, документознавець, архівознавець, музеєзнавець, етнограф, краєзнавець, викладач, військовослужбовець. Кандидат історичних наук (2008), доцент кафедри культурології Харківської державної академії культури.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Валерій Романовський у 1998 році закінчив Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди за спеціальністю «Українська мова і література та історія». Був учнем професора Василя Білоцерківського, також, під час навчання, відвідував його студентський гурток історії. Продовжив навчання в аспірантурі на кафедрі історії України того ж вишу. У 2007 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за темою «Розвиток пам'яткознавства на Харківщині в ХІХ — на початку ХХ ст.» під науковим керівництвом Василя Білоцерківського[1]. Наступного року Валерію Романовському було присвоєно відповідний науковий ступінь[2].

З 2007 по 2020 р. працював у Харківській державній академії культури. З 2020 по 2022 р. працював у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка.

Був членом Харківського історико-філологічного товариства[3].

Участь у російсько-українській війні 2014—2022

[ред. | ред. код]

У 2014 р. добровольцем пішов у Збройні сили України. Служив рядовим на Луганщині у 2014–15 роках. Демобілізований у 2015 році. 25 лютого 2022 р. пішов на фронт у складі Сил територіальної оборони, проходив службу на посаді старшого стрільця-кулеметника. Наприкінці серпня 2022 р. важко поранений на Куп'янському напрямку. Помер у результаті важкого поранення після кількамісячного перебування у комі. Валерій Романовський був похований з військовими почестями на Алеї Героїв 18-го кладовища Харкова 20 січня 2023 року. Ім’ям Валерія Романовського у 2024 році названа вулиця у Харкові (колишня вул. Доватора у Новобаварському районі)[4].

Науковий доробок

[ред. | ред. код]
Меморіальна виставка в пам'ять Романовському в Бібліотеці Короленка

Валерій Романовський досліджував питання українського пам'яткознавства та історичного джерелознавства. Всього написав понад 70 наукових праць[2].

У своїй дисертаційній роботі, «Розвиток пам’яткознавства на Харківщині у ХІХ – на початку ХХ ст.» (2007), Валерій Романовський розглядав зародження наукового пам'яткознавства та уваги суспільства до збереження історичних об'єктів. Провів аналіз впливу на це питання просвітницьких та інших ідей. Дослідив діяльність з охорони, дослідження, використання та популяризації нерухомих пам'яток історії та культури органів державної влади, громадських, церковних, наукових організацій, а також окремих дослідників. Показав, як на діяльність православної церкви щодо використання й охорони пам'яток вплинула відповідна державна політика[1].

Свою останню наукову доповідь, «Хатні обереги українського села на Чугуївщині в зоні зіткнення Сил оборони України з москалями (2022 р.)», підготував під час проходження служби у ЗСУ, безпосередньо в окопі. З нею він виступив 17 червня 2022 року на науково-практичній конференції «Традиційна культура в умовах глобалізації: виклики війни»[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Романовський В. С. Документи Державного архіву Харківської області про родину Щоголевих // Щоголів Я. Твори : повний зб. з ілюстр. / Я. І. Щоголів; упоряд. М. Сумцов. — Репринтне відтворення вид. 1919 р. — Харків : Вид-во САГА, 2007. — С. 293—318.
  • Романовський В. С. Походження і функціонування терміна «пам'ятка історії та культури» // Вісник Харківської державної академії культури : зб. наук. пр. : до 80-річчя Харків. держ. акад. культури / Мін-во культури і туризму України; Харків. держ. акад. культури. — Харків : ХДАК, 2009. — Вип. 25. — С. 32–40.
  • Романовський В. Дмитро Багалій як учасник археологічних з'їздів // Збірник Харківського історико-філологічного товариства / Мін-во освіти і науки України; Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди; Харківське історико-філологічне товариство. — Харків, Харківське історико-філологічне товариство, 2009. — Т. 13. — (Нова серія). — С. 21–36.
  • Романовський В. С. Археологічні пам'ятки Харківської губернії в дослідженнях Василя Ґородцова // Вісник Харківської державної академії культури : зб. наук. пр. : до 80-річчя Харків. держ. акад. культури / Мін-во культури і туризму України; Харків. держ. акад. культури. — Харків: ХДАК, 2009. — Вип. 27. — С. 54–63.
  • Романовський В. С. Григорій Сковорода про пам'ять та пам'ятки // Григорій Сковорода і проблеми соціального буття: матеріали VІ Всеукр. наук. конф., 21 трав. 2011 р. / Упр. культури і туризму Харків. облдержадмін.; Нац. літ.-мемор. музей Г. С. Сковороди [та ін.]. — Сковородинівка, 2011. — С. 102—104.
  • Романовський В. С. Значення топонімічних досліджень для пам'яткознавства // Гілея. Науковий вісник : зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова; Укр. акад. наук. — Кмїв, 2012. — Вип. 60 (№ 5). — С. 294—298.
  • Романовський В. Лабіринтами Павла Жолтовського : розвідки та коментарі до споминів пам'яткознавця // Павло Жолтовський. Вибрані праці : у 3 т. / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка [та ін.]. — Харків, 2013. — Т. 1: Umbra Vitae. Спогади. Листування. Додатки / за ред. О. О. Савчука. — С. 223—362. — (Слобожанський світ).
  • Романовський В. Західноєвропейські мандрівники Нового часу про культурну спадщину України // Мандрівець : всеукр. наук. журнал / спільний проект Нац. ун-ту «Києво-Могилянська академія» і вид-ва «Мандрівець». — Тернопіль, 2014. — № 1 (109). — С. 14–21.
  • Романовський В. С. Діячі культури ХХ ст. про Тарасову Гору (за джерелами особистого походження) // Вісник Харків. держ. акад. культури: зб. наук. пр. / Мін-во культури України; Харків. держ. акад. культури. — Харків : ХДАК, 2014. — Вип. 42. — С. 32–39.
  • Романовський В. С. Основні проблеми та досягнення сучасних досліджень пам'яток трипільської археологічної культури / В. С. Романовський // Вісник Харків. держ. акад. культури: зб. наук. пр. / Мін-во культури України; Харків. держ. акад. культури. — Харків : ХДАК, 2014. — Вип. 44. — С. 4–13.
  • Романовський В. С. Українська освіта в Харкові в 1917—1919 роках // Традиційна культура в умовах глобалізації : збереження автентичності та розвиток креативних індустрій: матеріали науково-практичної конференції (22–23 червня 2018 року). — Харків : «Друкарня Мадрид», 2018. — С. 337—348.
  • Романовський В. С. Гімназійна наука та вчителі Юрія Шевельова (1917—1919 рр.) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. — Харків : Харківське історико-філологічне товариство, 2019. — Т. 16 (Нова серія). — С. 147—184.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Наукова діяльність кафедри Історії України. hnpu.edu.ua. ХНПУ імені Г.С. Сковороди. Процитовано 22 грудня 2023.
  2. ↑ а б Після поранення на фронті помер викладач харківського вишу. Status Quo (укр.). 22 грудня 2023. Процитовано 23 грудня 2023.
  3. ↑ Загинув член історико-філологічного товариства при Каразінському університеті Валерій Романовський. — Історичний факультет Каразінського Університету. history.karazin.ua. Процитовано 23 грудня 2023.
  4. ↑ Перейменування вулиць у Харкові. ОВА перейменувала три станції метро і 48 вулиць. Повний список. DUMKA.MEDIA (рос.). Процитовано 19 серпня 2024.
  5. ↑ Некролог. Откуда Родом. 18 березня 2023. Процитовано 23 грудня 2023.
  6. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №553/2023 Про відзначення державними нагородами України. Президент України. 03.09.2023. Процитовано 22.12.2023.
  7. ↑ Романовський Валерій Станіславович Бібліотечна енциклопедія Харківщини. libenc.korolenko.kharkov.com (укр.). 11 червня 2024. Процитовано 19 серпня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Романовський Валерій Станіславович[1]
  • Тишко Г. Із захисником України, істориком Валерієм Романовським простилися у Харкові[2]
  • Лосієвський І. Я. Романовський Валерій Станіславович. Некролог (26.06.1976 — 16.01.2023) // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. 2023. — № 1. — С. 60–61.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Романовський Валерій Станіславович. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 22 січня 2023.
  2. ↑ Із захисником України, істориком Валерієм Романовським простилися у Харкові.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Романовський_Валерій_Станіславович&oldid=43792110