Росинант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Росинант
ісп. Rocinante
Портрет
Росинант. Фрагмент пам'ятника Сервантесу в Мадриді, скульптор Лоренцо Кулло Валера, 1930.
Творець: Мігель де Сервантес
Твори: Дон Кіхот
Стать: самець
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Росина́нт (roθiˈnante) — ім'я коня Дон Кіхота, головного героя роману «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса. Як відзначають деякі літературознавці, Росинант є не просто конем, але і свого роду двійником господаря: він також незграбний і під час роману вчиняє дії, що перевершують його можливості[1][2].

Етимологія

[ред. | ред. код]

Ім'я «Росинант» (ісп. Rocinante) являє собою складний каламбур, який складається з двох частин. Перша частина — Rocín — по-іспанськи означає «робочий кінь» або «шкапа», в переносному сенсі може також означати «неграмотний» або «груба людина». Подібні слова є в інших романських мовах: фр. roussin, roncin, порт. rocim та італ. ronzino. Етимологія цього слова невідома.

Друга частина — ante — в іспанській мові має кілька значень («до», «раніше», «перед») і може бути використане як самостійне слово, так і як суфікс. Суфікс ante в іспанській мові є обставинним; тобто «Rocinante» буквально означає «той, що робить щось як Rocin». На думку літературознавців, ім'я «Росинант» означає зміну його статусу зі «старої шкапи» на початку роману у «визначного коня» наприкінці.

У Росинанта виявляються літературні попередники, герой «огледів свою шкапу і, хоч вона в нього була куксовата й мала більше всякої ґанджі, ніж горезвісна Гонеллина коняка, що, кажуть, tantum pellis et ossa fuit, визнав, що ні Олександрів Буцефал, ані Сідів Баб'єка його коневі не рівня»[3].

Сервантес описує вибір Дон Кіхотом імені для свого коня наступним чином:

«Чотири дні над тим думав, як його назвати — бо де ж видано, щоб кінь такого зацного лицаря, та ще такий сам собою добрий, не мав якогось голосного імені? Отож і старався прибрати йому таке ймення, що ясно показувало б, чим був той кінь, поки не служив мандрованому лицареві, і чим тепер став — гадав, бачите, що як у пана стан змінився, то й кінь відповідно мав змінити ім'я на якесь нове, славне та гучне, гідне нового звання і нового покликання його пана. Крутив мізком туди й сюди, перебирав сотні ймень, вигадував і відкладував, подовжував і скорочував, перевертав на всі боки — і назвав нарешті Росинантом, себто Перешкапою. Се ім'я здалось йому благородним і милозвучним, а до того ще й промовистим: бувши передніше шкапою, перетворився б то його кінь у найпершого румака на світі»[3].

У культурі

[ред. | ред. код]
  • Гурт прогресивного року Rush оспівують корабель «Росинант» у двох піснях «Cygnus X-1 Book I: The Voyage» і «Cygnus X-1 Book II: Hemispheres» які є у альбомах «A Farewell to Kings» та «Hemispheres».
  • У романах серії «Простір» та у телесеріалі, знятим по мотивах цих романів фрегат на ім'я «Тахі», який пережив знищення льодовоза «Кентербері» було перейменовано на «Росинант».
  • Росинант — також назва транспортного засобу головного героя Джаза, роману Енді Вейра «Артеміда».
  • Росинант — це також назва вантажного автомобіля, якого використав Джон Стейнбек у своїй дорожній мандрівці по США 1960 року, яку потім описав у власній тревелогії «Мандрівка із Чарлі»[en], опублікованої 1962 року.[4]
  • «Росинант» — таку назву дав своєму космічному кораблю капітан Джеймс Холден, головний дієвий персонаж серії романів Простір, авторів Даніела Абрагама та Тая Френка, більш відомих під псевдонімом Джеймс Корі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mancing, Howard (2004). Rocinante. The Cervantes Encyclopedia: L–Z. Westport, CT: Greenwood Press. с. 618.
  2. Cull, John T. (1990). The 'Knight of the Broken Lance' and his 'Trusty Steed': On Don Quixote and Rocinante. Cervantes: Bulletin of the Cervantes Society of America. 10 (2): 37—53.
  3. а б М. де Сервантес Сааведра. Премудрий гідальго Дан Кіхот з Ламанчі. — К.: Дніпро, 1995. — 704 с. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 29 січня 2017.
  4. Travels with Charley. National Steinbeck Center. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 7 червня 2019.