Перейти до вмісту

Рослий Микола Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Микола Рослий
 Старший лейтенант
Командир 3-ого штурмового взводу
Загальна інформація
Народження26 січня 1992(1992-01-26)
Охотникове, АР Крим, Україна
Смерть30 жовтня 2022(2022-10-30) (30 років)
Водяне, Покровський район, Донецька область, Україна
(осколкове поранення)
ПохованняБерковецьке кладовище
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterНаціональна академія внутрішніх справ
ПсевдоЛяко
Військова служба
Роки служби2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Міністерство оборони України
Рід військ Державна спеціальна служба транспорту
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Микóла Леонідович Рóслий (позивний «Лякó»; 26 січня 1992, Охотникове, Євпаторійський район, АР Крим, Україна — 30 жовтня 2022, Водяне, Покровський район, Донецька область, Україна) —український доброволець, старший лейтенант (посмертно). Офіцер штурмової роти, 711-ого полку охорони Державної спеціальної служби транспорту. Учасник російсько-української війни.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[1] та медаллю «Хрест свободи».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 січня 1992 року в селі Охотникове, Автономної Республіки Крим.

Закінчив Національну академію внутрішніх справ та здобув ступінь магістра з права. Працював на фірмі з продажу товарів. Захоплювався спортом, зокрема займався боксом, брав участь у змаганнях.

Російське вторгнення в Україну

[ред. | ред. код]

Ляко — так називала Миколу його племінниця та хрещениця Галинка, якій ще не виходило сказати «Коля». Він безмежно її любив. Коли пішов на фронт, то за псевдо взяв собі це миле слово — Ляко. Воно нагадувало йому про рідних і дім, який він захищав від ворога.

Захищав Україну у лавах 711-го полку охорони Державної спеціальної служби транспорту МОУ. Командував штурмовим взводом.

30 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання Ляко отримав смертельні осколкові поранення під час артобстрілу. Він поліг поблизу села Водяне на Донеччині.

Миколу поховано на Берковецькому кладовищі в Києві.[2]

Сім'я

[ред. | ред. код]

У Миколи залишилися батьки, дружина, син і донька.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Військові звання

[ред. | ред. код]
  • Старший лейтенант (посметрно)
  • Лейтенант (2022)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Указ Президента України від 21 лютого 2023 року № 86/2023 «Про нагородження орденом «За мужність»»
  2. Київська міська державна адміністрація.