Росляк Михайло Семенович

Михайло Росляк
Михайло Росляк
Народився	9 травня 1896; Залісся, Австро-Угорщина
Помер	26 листопада 1966 (70 років); Едмонтон, Канада
Громадянство	Австро-Угорщина; ЗУНР; Українська держава (1941); Канада
Національність	українець
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Чортківська гімназія «Рідна школа»
Конфесія	УГКЦ
У шлюбі з	Олена Росляк
Діти	Роксолана, Ярослав, Марія
Нагороди	«Воєнний хрест» (УНР)
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Росляк.

Михайло Семенович Росляк (9 травня 1896, Залісся, Австро-Угорщина — 26 листопада 1966, Едмонтон, Канада) — український політичний та громадський діяч, доктор права, освітянин, січовий стрілець, четар Української Галицької Армії. Активний учасник товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа». Діячів Української Радикальної Партії. Начальник державної канцелярії Українського державного правління в уряді Ярослава Стецька^[1]^[2], бургомістр м. Чорткова у 1941-1944 роках. Лицар «Воєнного хреста УНР»(27.11.1965)^[3].

Батько оперної співачки Роксолани Росляк.

Життєпис

Закінчив Чортківську гімназію «Рідна школа». У 20-30 роках XX століття провадив адвокатську діяльність у Чорткові, мав адвокатську канцелярію.

У 1938 році ініціював будівництво гімназії «Рідна школа» у Чорткові^[4].

Як адвокат, віддавав перевагу політичним справам. 17 вересня 1939 року визволив з тюрми 500 політичних в'язнів.

Заарештований 22 червня 1941 року більшовицькою владою у Львові^[5].

З 5 липня 1941 року Начальник державної канцелярії Українського державного правління в уряді Ярослава Стецька^[6].

У 1944 році емігрував із сім'єю за кордон до Інсбрука, Австрія. Був головою Центрального українського допомогового бюро (ЦУДБ) у Австрії.

У березні 1948 року Михайло Росляк із сім'єю прибув до Канади, та оселився в Едмонтоні. Працював у громадських та церковних установах.

Помер 26 листопада 1966 року в Едмонтоні.

Вшанування

Одну з центральних вулиць міста Чорткова названо на честь Михайла Росляка.

Примітки

↑ Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія, 2020, с. 351.
↑ Документ № 9 // Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади. Книга 2 / Підготували Я. Лялька, Р. Коритко, Миром Онишкевич та ін. Автор передмови Я. Лялька. — Львів : Галицька видавнича спілка, 1997. — С. 73—76. — ISBN 966-7162-15-X.
↑ Реєстр Нагороджених Воєнним Хрестом 1917–1957 рр. nemaloknig.info. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
↑ Нестор Мизак. За тебе, свята Україно. Книга 4: Бучацький повіт у визвольні боротьбі ОУН, УПА / Н. Мизак. — Чернівці : Букрек, 2004. — С. 133. — ISBN 966-8500-41-5.
↑ Іван Шварко. Масакра в тюрмі «Бригідки». ji.lviv.ua. Часопис «Ї». Архів оригіналу за 24 червня 2024. Процитовано 29 грудня 2024.
↑ Ярослав Стецько. Мій життєпис. yadocent.livejournal.com. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 1 грудня 2017.

Джерела

Гуцал П., Полянський Ф. Росляк Михайло Семенович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія: До 100-річчя Західно-Української Народної Республіки / Н. Мизак. — Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2020. — Т. 3: П-С. — С. 351. — ISBN 978-966-2067-65-1.

Посилання

Забуті адвокати Чортківського повіту Тернопільщини (першої половини XX століття) (PDF). unba.org.ua. Національна асоціація адвокатів України. Архів (PDF) оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 29 грудня 2024.

Портал «Біографії» Портал «Україна»

[FOOTNOTEЗахідно-Українська_Народна_Республіка_1918-1923._Енциклопедія2020351-1] Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія, 2020, с. 351.

[2] Документ № 9 // Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади. Книга 2 / Підготували Я. Лялька, Р. Коритко, Миром Онишкевич та ін. Автор передмови Я. Лялька. — Львів : Галицька видавнича спілка, 1997. — С. 73—76. — ISBN 966-7162-15-X.

[3] Реєстр Нагороджених Воєнним Хрестом 1917–1957 рр. nemaloknig.info. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.

[4] Нестор Мизак. За тебе, свята Україно. Книга 4: Бучацький повіт у визвольні боротьбі ОУН, УПА / Н. Мизак. — Чернівці : Букрек, 2004. — С. 133. — ISBN 966-8500-41-5.

[5] Іван Шварко. Масакра в тюрмі «Бригідки». ji.lviv.ua. Часопис «Ї». Архів оригіналу за 24 червня 2024. Процитовано 29 грудня 2024.

[6] Ярослав Стецько. Мій життєпис. yadocent.livejournal.com. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 1 грудня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

п о р Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті)
Українське Державне Правління (з 30.06.1941)	Голова та керівник ресорту соціальних реформ — Ярослав Стецько Перший заступник голови і міністр здоров'я — Мар'ян Панчишин, заступники— Роман Осінчук, Олександр Барвінський Другий заступник голови — Лев Ре́бет Міністр оборони — Всеволод Пе́трів, заступники — Роман Шухевич та Олекса Гасин Міністр внутрішніх справ — Володимир Лисий, заступник — Кость Паньківський Міністр державної безпеки — Микола Лебедь Міністр зовнішніх справ — Володимир Стахів, заступник — Олександр Марітчак Міністр справедливості (судове міністерство) — Юліян Федусевич, заступник — Богдан Дзерович Міністр народного господарства — Юліян Павликовський, держсекретарі — Дмитро Яців та Роман Ільницький Міністр сільського господарства — Євген Храпливий Міністр фінансів — Ілярій Ольховий Міністр лісництва — Андрій Пясецький Міністр освіти і віровизнання — Володимир Радзикевич Міністр інформації та пропаганди — Олесь Гай-Головко, держсекретарі — Осип Позичанюк, Ярослав Старух Міністр політичної координації — Іван Климів Міністр пошти і телеграфу — Н. Мороз Начальник державної канцелярії — Михайло Росляк Комісар Української народної міліції м.Львова — Євген Врецьона Заступник референта СБ — Іван Равлик
Українська Головна Визвольна Рада (з 11-15 липня 1944)	Учасники 1-го Великого Збору Кирило Осьмак — Президент УГВР, Іван Вовчук — Третій віцепрезидент УГВР, Ростислав Волошин — Генеральний секретар внутрішніх справ УГВР, о. Іван Гриньох — Другий віцепрезидент УГВР, Микола Дужий — Секретар Президії УГВР (з 12 вересня 1944 — в.о. Президента), Микола Лебідь — Генеральний секретар закордонних справ УГВР, Омелян Логуш — член ЗП УГВР, Катерина Мешко, Василь Мудрий — Перший віцепрезидент УГВР, Зенон Пеленський — член Президії УГВР, Йосип Позичанюк — 1-й Голова Бюро інформації УГВР (15.07.1944 — †22.12.1944) Василь Потішко — член ЗП УГВР, Мирослав Прокоп — член Президії УГВР, Дарія Ребет — член Президії УГВР, Павло Турула — член ЗП УГВР, Петро Чуйко — співпрацівник при УГВР і ЗП УГВР, Лев Шанковський — член ЗП УГВР, Павло Шумовський — член ЗП УГВР, Роман Шухевич — Голова Генерального секретаріату УГВР. Ярослав Біленький — Генеральний суддя УГВР. Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі: Іван Багряний — член УГВР, Євген Врецьона — член ЗП УГВР, о. Микола Галянт — член УГВР, о. Олександр Малиновський — член УГВР, Василь Охримович — член УГВР і ЗП УГВР (1946 — 1951), Кооптовані члени УГВР: Осип Дяків-«Горновий» — заст.голови Генерального Секретаріату (друга половина 1950 — †28.11.1950) проф.«Г.Зелений» — член УГВР (1949), Василь Кук — заст.голови, і згодом Голова Генерального Секретаріату УГВР, Петро Федун-«Полтава» — 3-й Голова Бюро інформації УГВР (1946 — †23.12.1951) і заст.голови Генерального Секретаріату УГВР, о. Микола Хмільовський — член УГВР, Ніл Хасевич — член УГВР (1949 — †4.03.1952); Роман Кравчук-«Петро» — член УГВР (1950 — †21.12.1951), президент УГВР (1951). Михайло Дяченко-«Марко Боєслав» — член УГВР (1950 — †23.02.1952);
Українська Повстанська Армія	Роман Шухевич (травень 1943 — †5.03.1950) • Василь Кук (липень 1950 — арешт 23 травня 1954)
Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА)	Дмитро Грицай-Перебийніс (січеь 1944 — † грудень 1945) • Олекса Гасин-Лицар (січень 1946 — † 31.01.1949)
УПА-Північ	Дмитро Клячківський-«Клим Савур» (1944 — †12.02.1945) • Михайло Медвідь-«Карпович-Крем'янецький» (лютий 1945 — †4.06.1945) • Іван Литвинчук-«Дубовий» (1945 — †19.01.1951)
УПА-Захід	Олександр Луцький-«Андрієнко» (липень 1943 — серпень 1944) • Василь Сидор-«Шелест» (вересень 1944 — †14.04.1949)
УПА-Південь	Омелян Грабець-«Батько» (літо 1943 — †10.06.1944) • Василь Кук-«Леміш» (червень 1944 — )
УПА-Схід	Командир не призначений
СБ ОУН	Микола Лебедь (березень 1940 — березень 1941) • Микола Арсенич (березень 1941 — †23 січня 1947) • в.о. Ярослав Дякон (січень 1947 — †9 листопада 1948)