Російська академія освіти
Російська академія освіти | |
---|---|
Абревіатура | РАО(рос.) |
Тип | академія наук |
Засновано | 1992 |
Країна | Росія |
Штаб-квартира | Москва |
Офіційні мови | російська |
Наступник | Russian Academy of Educationd |
Керівник | Столєтов Всеволод Миколайович (1972)[1] і Вербицька Людмила Олексіївнаd (2003) |
Материнська організація | Уряд Російської Федерації і Російська академія освіти[2] |
Дочірня(і) організація(ї) | Російська академія освіти[2] |
Вебсайт: rusacademedu.ru | |
Російська академія освіти у Вікісховищі |
Акаде́мія педагогі́чних нау́к РРФСР (АПН РРФСР) — науково-дослідна установа з центром у Москві, яка діяла в 1943—1966 роках і вела роботу в галузі теорії та історії педагогіки, політехнічного та виробничого навчання, часткових методик, дефектології, шкільної гігієни, психології тощо.
Академію засновано постановою РНК СРСР від 6 жовтня 1943 року. Перебувала у віданні Міністерства освіти РРФСР. У 1966 році була перетворена на Академію педагогічних наук СРСР (АПН СРСР)[3]. Наступницею союзної академії в 1992 році стала Російська академія освіти (РАО) (рос. Российская академия образования, РАО).
Президентом АПН РРФСР від 1946 року був Іван Каїров.
До складу АПН РРФСР входили інститути:
- теорії і історії педагогіки,
- психології,
- методів навчання,
- національних шкіл,
- художнього виховання,
- фізичного виховання та шкільної гігієни,
- дефектології.
Крім того, були:
- Інститут педагогіки
- музей народної освіти в Ленінграді,
- Державна бібліотека з педагогіки і народної освіти імені Костянтина Ушинського,
- Науковий архів народної освіти, видавництво (Москва),
- музей іграшки (місто Загорськ Московської області), низка шкільних і виховних базових закладів.
АПН РРФСР сприяла розвиткові народної освіти в країні, розгортанню, плануванню і проведенню науково-дослідної діяльності в усіх галузях педагогічних наук, поширенню педагогічних знань серед населення, готувала науково-педагогічні кадри.
До складу АПН РРФСР входили 30 дійсних членів (академіків) і 66 членів-кореспондентів (1959). Серед академіків були представники багатьох національних республік СРСР, зокрема України (Сава Чавдаров, Григорій Костюк, Олексій Русько, Василь Сухомлинський).
Академія видавала журнали:
- «Советская педагогика»,
- «Вопросы психологии»,
- «Семья и школа»,
- «Известия Академии педагогических наук РСФСР» та ін.
- ↑ Кузовкин Г. В., Мартин Б. «К счастью для меня, я начал свое образование в 1944 году и поэтому мог изучать классическую генетику», “Fortunately for me, I started studying in 1944 and could therefore study classical genetics” // Историко-биологические исследования — 2019. — Т. 11, вып. 2. — С. 76–95. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
- ↑ а б Unified State Register of Legal Entities
- ↑ Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР від 1 серпня 1966 р. № 596 «О преобразовании Академии педагогических наук РСФСР в Академию педагогических наук СССР» [Архівовано 23 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — 856 с. — С. 42.
- Колмакова М. Н. Академия педагогических наук РСФСР // Педагогическая энциклопедия. — Москва : Советская энциклопедия, 1964. — Т. 1 : А — Е. — С. 55—56.