Російська дезінформація в пострадянську еру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чотири дезінформаційних центри російської розвідувальної служби, згідно з Міністерством фінансів США (2021 р.)

Російські кампанії дезінформації проводилися в багатьох країнах.[1][2] Наприклад, в Африці про кампанії дезінформації під керівництвом Євгена Пригожина повідомлялося в кількох різних країнах.[3][4] Проте Росія заперечує, що використовує дезінформацію для впливу на громадську думку.[5]

Передумови

[ред. | ред. код]

Під час холодної війни Радянський Союз використовував пропаганду та дезінформацію як частину своїх «активних заходів... проти населення західних країн».[6] Під час правління Бориса Єльцина, першого президента Росії після розпаду Радянського Союзу, «дезінформація» обговорювалася в російських ЗМІ та російськими політиками у зв’язку з дезінформацією радянської епохи, а також для того, щоб відрізнити погляди Бориса Єльцина «нової Росії» від свого радянського попередника.[7]

Західні заяви про російську дезінформацію

[ред. | ред. код]
Особливо важливо вносити геополітичний безлад у внутрішню американську діяльність, заохочуючи всі види сепаратизму та етнічних, соціальних і расових конфліктів, активно підтримуючи всі дисидентські рухи – екстремістські, расистські, сектантські угруповання, дестабілізуючи таким чином внутрішньополітичні процеси в США.

Дугін Олександр Гелійович, Основи геополітики[8]

У пострадянську епоху російську дезінформацію описували як ключову тактику у військовій доктрині Росії.[5] Його використання зросло під керівництвом Владіміра Путіна, особливо після російсько-грузинської війни в 2008 році. Спостерігачі описували цей стиль пропаганди дезінформації як «потік брехні» через велику кількість каналів і готовність поширювати відверту брехню аж до непослідовности. Вона відрізняється від тактики дезінформації радянських часів використанням Інтернету, заявної аматорської журналістики та соціальних мереж.[9]

Європейський Союз і НАТО створили спеціальні підрозділи для аналізу та розвінчання брехні.[5] НАТО заснувала в Латвії скромну установу для реагування на дезінформацію.[1] Угода глав держав і урядів у березні 2015 року дозволила ЄС створити оперативну групу Європейської служби зовнішніх дій East Stratcom Task Force, яка публікує щотижневі звіти на своєму веб-сайті «EU vs Disinfo».[10] Веб-сайт та його партнери виявили та розвінчали понад 3500 випадків прокремлівської дезінформації з вересня 2015 року по листопад 2017 року.[10]

У 2016 році США створили «Глобальний центр взаємодії» (GEC) як підрозділ Держдепартаменту Сполучених Штатів, щоб протистояти зусиллям іноземної пропаганди.[11][12]

Пояснюючи щорічний звіт Служби безпеки Швеції про дезінформацію за 2016 рік, представник Вільгельм Унґе заявив: «Ми маємо на увазі все, від інтернет-тролів до пропаганди та дезінформації, яку розповсюджують медіа-компанії, такі як RT і Sputnik».[5] RT і Sputnik були створені, щоб зосередитися на західній авдиторії та функціонувати за західними стандартами, а RT, як правило, зосереджується на тому, як проблеми є виною західних країн.[13] Російське телевізійне агентство RT (раніше відоме як Russia Today) та інформаційне агентство Sputnik є державними ЗМІ.[5][2]

Олександр Рар[de] (1959 р.н.) — німець російської національности, народжений на Тайвані, здобув освіту в Мюнхені, лобіст Wintershall з 2012 по 2015 рр. підтримки проросійських нафтогазових інтересів, рупор Путіна для німців, відомий як «відомий німецький політолог», дуже рішучий прихильник російської агресії проти України і був названий кремлівським лобістом.[14]

Платформи соціальних мереж та Інтернет

[ред. | ред. код]

У 2010-х роках, коли соціальні медіа набули популярности, Росія почала використовувати такі платформи, як Facebook, Twitter і YouTube для поширення дезінформації. Російські веб-бригади та боти, якими зазвичай керує Російське агентство інтернет-досліджень (IRA), зазвичай використовувалися для поширення дезінформації через ці канали соціальних мереж.[15] Станом на кінець 2017 року Facebook вважав, що 126 мільйонів його користувачів бачили на його платформі контент російських дезінформаційних кампаній.[16] Twitter заявив, що виявив 36 000 російських ботів, які поширюють твіти, пов’язані з виборами в США 2016 року.[17] В інших країнах Росія використовувала соціальні мережі для дестабілізації пострадянських держав, таких як Україна, і західних країн, таких як Франція та Іспанія. [18]

У 2020 році Держдепартамент США визначив кілька «проксі-сайтів», які використовувалися російськими державними акторами «для створення та розширення фальшивих наративів». Серед цих сайтів – Фонд стратегічної культури, New Eastern Outlook, кримське інформаційне агентство NewsFront і SouthFront, веб-сайт, орієнтований на «військових ентузіастів, ветеранів і прихильників теорії змови».[19]

Агентство інтернет-досліджень

[ред. | ред. код]
Плакат і текст із звіту Mueller Report про мітинги 2016 року, організовані Російським агентством Інтернет-досліджень

Після протестів Снігової революції проти результатів парламентських виборів у Росії 2011 року, організованих кількома особами, зокрема Pussy Riot, Антоном Носіком та Олексієм Навальним, які використовували блоги Facebook, Twitter та LiveJournal для організації заходів, В’ячеслав Володін, який був заст. Прем'єр-міністр на той час, а пізніше став першим заступником керівника Адміністрації президента Росії і відповідав за внутрішню політику, отримав завдання протидіяти цим зусиллям і почав гальмувати Інтернет за допомогою Prisma (рос. «Призма»), яка «активно відстежує діяльність у соціальних мережах, яка призводить до зростання соціальної напружености, порушення громадського порядку, протестних настроїв та екстремізму», відстежуючи в режимі реального часу понад 60 мільйонів каналів про обговорення протестувальників у блогах та соціальних мережах та здійснює відстеження соціальних мереж, які пізніше призвів до створення Агентства Інтернет-досліджень.[20][21][22] Носік стверджував, що Twitter спричинив події 2009 року в Молдові, відомі як Twitter-революція, і події арабської весни, які Ігор Сєчін звинувачував Google у організації революції в Єгипті, не були настільки руйнівними для Путіна, як події Снігової революції 2011-2012 років.[22] 24 квітня 2014 року Путін оголосив, що будуть ухвалені численні закони, які обмежують свободу слова в Інтернеті через оруеллівську цензуру, і були підписані Владіміром Путіним 5 травня 2014 року, а виконання почнеться 1 серпня 2014 року, за словами Носіка.[22]

Дванадцять із тринадцяти громадян Росії, звинувачених Робертом Мюллером у змові у втручанні в президентські вибори 2016 року в США, були співробітниками Агентства Інтернет-досліджень, яке розташоване в Санкт-Петербурзі, Росія.[23][24][25] Напередодні та під час президентських виборів у США 2020 року Російське агентство інтернет-досліджень (IRA) продемонструвало розроблену тактику поширення дезінформації. Ймовірно, щоб уникнути механізмів виявлення платформ соціальних медіа, ІРА кооптувала активістів, які працюють на ганську неурядову організацію, орієнтовану на права людини, для націлювання на чорношкірих спільнот у США.[26] Російські кампанії також стали більш кросплатформними з вмістом. поширення не тільки на Facebook і Twitter, а й на Tumblr, Wordpress і Medium.[27] ІРА також більш смілива, маючи докази того, що вони найняли американських журналістів для написання статей з критикою кандидата в президенти США Джо Байдена.

Російський інститут стратегічних досліджень

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російський інститут стратегічних досліджень

Під час виборів 2016 і 2020 років Російський інститут стратегічних досліджень (РІСД) (рос. Российский институт стратегических исследований (РИСИ)) був невід'ємною частиною дезінформації Путіна та Кремля. На виборах 2016 року РІСІ очолював Леонід Решетніков, а на виборах 2020 року – Михайло Фрадков.[28][29] Під час президентських виборів 2016 року Джордж Пападопулос кілька разів зустрічався з Паносом Камменосом, який мав численні тісні зв’язки з російською розвідкою, Владіміром Путіним і кремлівською групою, якій було доручено втрутитися у вибори в США 2016 року.[30][31][32] Камменос створив Атенський Інститут геополітичних досліджень, який у листопаді 2014 року підписав «меморандум про взаєморозуміння» з колишнім офіцером СВР Решетніковим, який очолював RISI. [33] У 2009 році РІСД, яка була операцією СВР, була поставлена під контроль російського президента, а Решетніков регулярно зустрічався з Путіним і брав участь у втручанні Росії у вибори в США 2016 року, розробляючи плани дій: наприклад, з активами російської розвідки. і використовуючи велику кампанію дезінформації, Путін підтримає республіканців і кампанію Трампа і зірве демократів і кампанію Клінтон, і, якщо Трамп, ймовірно, програє вибори 2016 року, тоді Росія зосередить свої зусилля на шахрайстві виборців у Сполучених Штатах з метою підірвати легітимність виборчої системи і виборів у Сполучених Штатах.[33][34] Позиції Камменоса збігалися з позиціями Кремля.[31]

Численні російські атаки дезінформації, включаючи підтримку діяльности білих супремістів і напади на психічну придатність Байдена, були використані Дональдом Трампом, високопоставленими посадовими особами адміністрації Трампа та його передвиборною кампанією.[35][36][37][38] Браян Мерфі, який виконував обов’язки начальника розвідки Міністерства внутрішньої безпеки з березня 2018 року по серпень 2020 року, сказав, що йому доручили «припинити надавати розвідувальні дані щодо загрози російського втручання в США, а замість цього почати звітувати про втручання Китаю та Ірану».[37] [38] [39] Чад Вулф, який виконував обов'язки секретаря Міністерства внутрішньої безпеки, заявив, що Роберт О'Браєн, який був радником президента Трампа з національної безпеки, приховував оцінки російського втручання.[40] Джон Коен, який був заступником міністра розвідки Департаменту внутрішньої безпеки під час президентства Барака Обами, заявив: «Блокуючи оприлюднення інформації, яка описує загрози, з якими стикається нація... підриває можливості громадськости, державних та місцевих органів влади працювати з федеральним урядом для протидії загрозі».[35]

Консервативні ЗМІ

[ред. | ред. код]

Лев Парнас, Ігор Фруман, Юрій Луценко, Джон Соломон, Дмитро Фірташ та його соратники Вікторія Тоенсінґ і Джо ДіҐенова були відзначені у внутрішньому звіті Fox News Україна, дезінформація та адміністрація Трампа: повна хронологія подій, яку написав старшого спеціаліста з політичних питань Fox News Брайана С. Мерфі та оприлюдненого Маркусом ДіПаолою як незамінні «у зборі та внутрішній публікації елементів цієї дезінформаційної кампанії» та численної брехні.[41][42][43]

3 лютого 2022 року Джон «Джек» Ганік, який допоміг створити у 2015 році «Царьград ТВ », що належить Костянтину Малофєєву, нібито працював над створенням подібних мереж у Греції та Болгарії, а також працював у Fox News як продюсер-засновник і директор новин з 1996 року до У 2011 році був заарештований у Лондоні за порушення санкцій проти Малофєєва, чиє Царьград ТБ поширювало російську дезінформацію.[44][45][46][47][48][49] Ганік був першою особою, яку було притягнуто до кримінальної відповідальности за порушення санкцій Сполучених Штатів під час російсько-української війни.[50]

Під час російсько-української війни, російський державний телеканал «Росія-1 » використав інтерв’ю Такера Карлсона на Fox News, щоб підтримати цілі Кремля в Україні. Інтерв’ю Карлсона з проросійським полковником у відставці Дуґом Макґрегором було показане на «Росія-1», щоб деморалізувати Україну.[51] Інше інтерв'ю Карлсона з Тулсі Ґаббард, яка часто з'являється на Fox News як гість, було показано на «Росія-1», щоб підтримати позицію Кремля, в якій Ґаббард сказала: «Президент Байден міг би припинити цю кризу і запобігти війні з Росією, зробивши щось дуже просто: гарантувати, що Україна не стане членом НАТО, тому що якби Україна стала членом НАТО, це поставило б війська США та НАТО прямо на порозі Росії, що, як висловив Путін, підірвало б їхню національну безпеку». «Росія-1» видалили частини інтерв’ю до того, як Ґаббард сказав: «Реальність така, що дуже, дуже малоймовірно, що Україна коли-небудь стане членом НАТО».[52] Крім того, на телеканалі RT, який раніше називався «Russia Today» або «Россия сегодня», з’явилися численні ролики Карлсона, які підтримують цілі Кремля.[52]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Anne Applebaum; Edward Lucas (6 травня 2016), The danger of Russian disinformation, The Washington Post, процитовано 9 грудня 2016
  2. ↑ а б Russian state-sponsored media and disinformation on Twitter. ZOiS Spotlight. Процитовано 16 вересня 2020.
  3. ↑ Russian Disinformation Is Taking Hold in Africa. CIGI. 17 листопада 2021. Процитовано 3 березня 2022. The Kremlin’s effectiveness in seeding its preferred vaccine narratives among African audiences underscores its wider concerted effort to undermine and discredit Western powers by pushing or tapping into anti-Western sentiment across the continent.
  4. ↑ Leaked documents reveal Russian effort to exert influence in Africa. The Guardian. 11 червня 2019. Процитовано 3 березня 2022. The mission to increase Russian influence on the continent is being led by Yevgeny Prigozhin, a businessman based in St Petersburg who is a close ally of the Russian president, Vladimir Putin. One aim is to 'strong-arm' the US and the former colonial powers the UK and France out of the region. Another is to see off 'pro-western' uprisings, the documents say.
  5. ↑ а б в г д MacFarquharaug, Neil (28 серпня 2016), A Powerful Russian Weapon: The Spread of False Stories, The New York Times: A1, процитовано 9 грудня 2016, Moscow adamantly denies using disinformation to influence Western public opinion and tends to label accusations of either overt or covert threats as 'Russophobia.'
  6. ↑ McGeehan, Timothy P. (2018). Countering Russian Disinformation. Parameters. 48: 11. Процитовано 25 лютого 2022.
  7. ↑ Tolz, Vera; Hutchings, Stephen (8 жовтня 2021). Performing disinformation: a muddled history and its consequences. LSE blogs. Процитовано 12 квітня 2022.
  8. ↑ John Dunlop (January 2004). Aleksandr Dugin's Foundations of Geopolitics (PDF). Demokratizatsiya. 12 (1): 41. Архів оригіналу (PDF) за 7 червня 2016. 'It is especially important,' Dugin adds, 'to introduce geopolitical disorder into internal American activity, encouraging all kinds of separatism and ethnic, social and racial conflicts, actively supporting all dissident movements--extremist, racist, and sectarian groups, thus destabilizing internal political processes in the U.S.'
  9. ↑ Paul, Christopher; Matthews, Miriam (11 липня 2016). The Russian "Firehose of Falsehood" Propaganda Model. Perspective. RAND Corporation.
  10. ↑ а б EU vs Disinfo. EU vs Disinfo. European External Action Service East Stratcom Task Force. Архів оригіналу за 6 December 2017. Процитовано 3 грудня 2017.
  11. ↑ S.2943 - National Defense Authorization Act for Fiscal Year 2017, Congress.gov, Library of Congress, 23 грудня 2016, процитовано 29 грудня 2016
  12. ↑ Global Engagement Center. United States Department of State. Процитовано 24 лютого 2022.
  13. ↑ Moore, Cerwyn (2019). Russia and Disinformation.
  14. ↑ Alexander Rahr. PUTIN'S LIST (www.spisok-putina.org). April 2022. Процитовано 8 квітня 2022.
  15. ↑ Ajir, Media; Vailliant, Bethany (2018). Russian Information Warfare: Implications for Deterrence Theory. Strategic Studies Quarterly. 12 (3): 70—89. ISSN 1936-1815. JSTOR 26481910.
  16. ↑ Ingram, David (30 жовтня 2017). Facebook says 126 million Americans may have seen Russia-linked political posts. Reuters (англ.). Процитовано 30 жовтня 2020.
  17. ↑ Russia Using Disinformation To 'Sow Discord In West,' Britain's Prime Minister Says. NPR.org. Процитовано 20 лютого 2018.
  18. ↑ How Russia's Disinformation Campaign Could Extend Its Tentacles. NPR.org. Процитовано 20 лютого 2018.
  19. ↑ GEC Special Report: August 2020: Pillars of Russia's Disinformation and Propaganda Ecosystem (PDF). United States Department of State. 2020. Процитовано 8 березня 2022. ..this report draws on publicly available reporting to provide an overview of Russia's disinformation and propaganda ecosystem...[which] is the collection of official, proxy, and unattributed communication channels and platforms that Russia uses to create and amplify false narratives.
  20. ↑ Chen, Adrian (2 червня 2015). The Agency: From a nondescript office building in St. Petersburg, Russia, an army of well-paid “trolls” has tried to wreak havoc all around the Internet — and in real-life American communities. New York Times. Архів оригіналу за 19 December 2019. Процитовано 24 березня 2022.
  21. ↑ Бурибаев, Айдар (Buribaev, Aidar); Баданин, Роман (Badanin, Roman) (15 серпня 2012). Как власти читают ваши блоги: расследование Forbes [How authorities read your blogs: Forbes investigation]. Forbes (рос.). Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 24 березня 2022.
  22. ↑ а б в Russia's First Blogger Reacts to Putin's Internet Crackdown. The New Republic. 15 травня 2014. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
  23. ↑ Mueller indicts 13 Russian nationals over 2016 election interference. CNN. 17 лютого 2018. Процитовано 3 березня 2022. According to the indictment, Prigozhin controlled Concord Catering, a group that funded the Internet Research Agency. By around September 2016, the indictment says, the Internet Research Agency's monthly budget for the project that included the US election interference operation exceeded 73 million Russian rubles, or over $1.25 million.
  24. ↑ Exclusive: Putin’s ‘chef,’ the man behind the troll factory. CNN. 17 жовтня 2017. Процитовано 3 березня 2022. The Internet Research Agency was based at 55 Savushkina Street in St. Petersburg before it officially ceased operations on December 28, 2016. But investigative journalist Andrei Zakharov, who works for the business media group RBC, says its work continues.
  25. ↑ Chen, Adrian (2 червня 2015). The Agency: From a nondescript office building in St. Petersburg, Russia, an army of well-paid 'trolls' has tried to wreak havoc all around the Internet – and in real-life American communities. The New York Times Magazine. ISSN 0362-4331. Процитовано 3 червня 2015.
  26. ↑ IRA in Ghana: Double Deceit. graphika.com (англ.). Процитовано 17 квітня 2022.
  27. ↑ Facebook removes Russian networks tied to intelligence services that interfered in the U.S. in 2016. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 17 квітня 2022.
  28. ↑ Parker, Ned; Landay, Jonathan; Walcott, John (19 квітня 2017). Putin-linked think tank drew up plan to sway 2016 US election - documents. Reuters. Процитовано 25 лютого 2022.
  29. ↑ Лагунина, Ирина (Lagunina, Irina); Маетная, Елизавета (Maternaya, Elizabeth) (20 квітня 2017). Трамп и тайные документы Кремля [Trump and secret documents of the Kremlin]. Радио Свобода (рос.). Процитовано 25 лютого 2022.
  30. ↑ Κακαουνάκη, Μαριάννα (Kakaounaki, Marianna) (11 грудня 2016). Η λευκή επιταγή του Τραμπ και ο ομογενής σύμβουλος [The white check of Trump and the expatriate advisor]. Kathimerini (гр.). Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 25 лютого 2022.
  31. ↑ а б Stedman, Scott (4 листопада 2017). Papadopoulos Met Numerous Times with Greek Leader with Substantial Ties to the Kremlin's 2016 US Interference Campaign. Medium (medium.com). Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 25 лютого 2022.
  32. ↑ Witte, Griff (10 грудня 2017). For Trump adviser at center of Russia probe, a rapid rise and dramatic fall in his ancestral land. The Washington Post. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 25 лютого 2022.
  33. ↑ а б Coalson, Robert (28 січня 2015). New Greek Government Has Deep, Long-Standing Ties With Russian 'Fascist' Dugin. Radio Free Europe. Процитовано 25 лютого 2022.
  34. ↑ Parker, Ned; Landay, Jonathan; Walcott, John (19 квітня 2017). Putin-linked think tank drew up plan to sway 2016 US election - documents. Reuters. Архів оригіналу за 5 November 2017. Процитовано 25 лютого 2022.
  35. ↑ а б Margolin, Josh; Bruggeman, Lucien; Steakin, Will; Karl, Jonathan (1 вересня 2020). DHS withheld July intelligence bulletin calling out Russian attack on Biden’s mental health: The Trump campaign has repeatedly engaged in a similar line of attack. ABC News. Архів оригіналу за 10 September 2020. Процитовано 4 березня 2022.
  36. ↑ Barr, Luke (8 вересня 2020). Russia spreading disinformation about Biden's mental health: DHS: A previously planned release was withheld by DHS. ABC News. Архів оригіналу за 10 September 2020. Процитовано 4 березня 2022.
  37. ↑ а б Foreign Threats to the 2020 US Federal Elections (PDF). National Intelligence Council (NIC). 10 березня 2021. Архів оригіналу (PDF) за 16 March 2021. Процитовано 4 березня 2022.
  38. ↑ а б Behrmann, Savannah (24 вересня 2020). Acting DHS secretary: White supremacy is 'most persistent and lethal threat' internally to US. USA Today. Архів оригіналу за 24 September 2021. Процитовано 4 березня 2022.
  39. ↑ Siegel, Benjamin; Margolin, Josh; Bruggeman, Lucien (9 вересня 2020). Whistleblower details alleged politicization of intelligence at DHS: Complaint filed with watchdog includes claims of interference in intelligence. ABC News. Архів оригіналу за 10 September 2020. Процитовано 4 березня 2022.
  40. ↑ Shesgreen, Deirdre; Wu, Nicholas (9 вересня 2020). Intelligence whistleblower says he was pressured to downplay threats from Russia, white supremacists. USA Today. Архів оригіналу за 27 September 2020. Процитовано 4 березня 2022.
  41. ↑ O'Neil, Luke (7 лютого 2020). Fox News guests spread 'disinformation' – says leaked internal memo: Among those named in document are frequent guests Rudy Giuliani, John Solomon, Victoria Toensing and Joe diGenova. The Guardian. Процитовано 4 березня 2022.
  42. ↑ Falzone, Diana; Grove, Lloyd (28 вересня 2020). Fox News Lobotomizes Its ‘Brain Room,’ Cuts Fact-Based Journalism: ‘NOT INTERESTED IN FACTS.’ Staffers said the recent layoffs gutting Fox News’ fact-checking team were a victory for the network’s right-wing opinion shows and further cemented its status as “state media.”. The Daily Beast. Архів оригіналу за 17 February 2022. Процитовано 4 березня 2022.
  43. ↑ Sisak, Michael R.; Balsamo, Michael; Tucker, Eric (28 квітня 2021). Feds raid Giuliani’s home, office, escalating criminal probe. Associated Press. Архів оригіналу за 15 February 2022. Процитовано 4 березня 2022.
  44. ↑ Dugan, Kevin T. (3 березня 2022). Ex–Fox News Director Indicted for Working With Russian Oligarch. New York (nymag.com). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  45. ↑ TV Producer for Russian Oligarch Charged with Violating Crimea-Related Sanctions. United States Department of Justice. 3 березня 2022. Архів оригіналу за 3 March 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  46. ↑ Lahut, Jake (4 березня 2022). Ex-Fox News director indicted for allegedly helping a Russian oligarch start pro-Putin Tsargrad TV network: report. Business Insider. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  47. ↑ Shanahan, Ed; Weiser, Benjamin (3 березня 2022). Ex-Fox News Producer Broke Law With Work for Russian Oligarch, U.S. Says: John Hanick was on Konstantin Malofeev’s payroll after Mr. Malofeev’s backing of Crimean separatists led to sanctions, an indictment says. New York Times. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  48. ↑ Pagliery, Jose (3 березня 2022). Former Fox News Director Jack Hanick Indicted for Helping Russia: FOX HOLE. An American TV producer was arrested in London and now faces criminal charges for working with a sanctioned Russian billionaire. He used to work for Fox News. The Daily Beast. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  49. ↑ Dickinson, Tim (7 березня 2022). How a Former Fox News Director Landed in Jail for Pushing Putin Propaganda: He fell in love with Mother Russia — and an oligarch’s gravy train. But a disregard for sanctions and lying to the FBI could land him in prison for years. Rolling Stone. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  50. ↑ Spocchia, Gino (8 березня 2022). Former Fox News director indicted for violating Crimea sanctions and helping Russian billionaire: Justice Department vows end to ‘Russian aggression’ with first Crimea-linked sanctions violation. The Independent. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  51. ↑ Reed, Brad (4 березня 2022). Russian state TV uses Tucker Carlson to "demoralize" Ukraine: Russian state TV uses clips of Tucker Carlson's favorite pro-Putin US colonel to 'demoralize' Ukraine. Salon. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  52. ↑ а б Mackey (25 лютого 2022). Russian TV Uses Tucker Carlson and Tulsi Gabbard to Sell Putin’s War: Fox News clips of Tucker Carlson and Tulsi Gabbard trashing Ukraine and the Biden administration were a mainstay of news coverage this week on Russian state television. The Intercept. Процитовано 25 березня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Російська_дезінформація_в_пострадянську_еру