Координати: 47°59′21″ пн. ш. 37°18′27″ сх. д. / 47.98917° пн. ш. 37.30750° сх. д. / 47.98917; 37.30750
Очікує на перевірку

Роя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Роя

Покровськ — Рутченкове
Донецька залізниця
Лиманська дирекція
м. Курахове

47°59′21″ пн. ш. 37°18′27″ сх. д. / 47.98917° пн. ш. 37.30750° сх. д. / 47.98917; 37.30750
Рік відкриття 1917 (107 років)
Колій 5
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 784
Відстань до Рутченкового, км 31
Відстань до Покровська, км 49
Код станції 481001 ?
Код «Експрес-3» 2214506 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа
Роя. Карта розташування: Донецька область
Роя
Роя

Ро́я — вантажна залізнична станція 2-го класу Лиманської дирекції Донецької залізниці (з грудня 2014 р. мала перейти до Придніпровської залізниці[1]) на лінії Рутченкове — Покровськ. Розташована в місті Курахове (Роя), Покровський район, Донецької області між станціями Красногорівка (15 км) та Цукуриха (16 км). По Рої є відгалуження на Курахівську ТЕС.

Через військову агресію Росії на сході України транспортне сполучення припинене.

Історія станції

[ред. | ред. код]
Схема колійного розвитку станції Роя станом на 1917 рік
Докладніше: Рудниково-Лозівська залізниця

Назва станції походить від прізвища землевласників. Зараз поруч зі станцією розташоване місто енергетиків — Курахове. Назва проектованої станції «Роя (Александропіль)» вперше фігурує в документах 1899 року, коли мали будувати залізницю Руднична — Роя — Журавка (блок-пост № 10), але економічні негаразди в країні цьому завадили. Збудували залізницю Рутченкове — Гришине, а з нею — і станцію Роя, лише в 1914—1917 роках. Тимчасовий пасажирський і товарний рух на ділянці Рутченкове — Роя було відкрито циркуляром Головного штабу № 167 від 15 (28) грудня 1915 року. В районі сучасного міста Курахове колія Рутченкове — Покровськ має найсприятливіший поздовжній профіль для руху важковагових вантажних складів[2][3][4].

Станом на 1917 рік, станція Роя мала 6 колій, з них — 2 тупика. В найближчій перспективі передбачалося будівництво ще 5 колій (1 — тупик). Станція мала криту й відкриту товарні платформи, пакгауз, орендні ділянки під склади вантажів, пасажирську будівлю, перон довжиною 50 сажнів і проміжну пасажирську платформу. Штат станційних працівників був тоді занадто скромним: начальник станції та його помічник. Цього було цілком достатньо, щоб забезпечити завантаження окремих вагонів (в тому числі, вугіллям) і курсування пасажирського потягу № 22/21 Гришине — Рутченкове, 1 пара на добу[5][6][7].

В 1918—1923 роках пасажирське сполучення через станцію Роя було відсутнє. Відновлення пасажирського сполучення на даному напрямі було пов'язано із масовим використанням для пасажирів «пристосованих товарних вагонів» («теплушок») у складі пасажирсько-товарних потягів № 22/21 Гришине — Сталіне, що курсували тричі на тиждень. В середині 20-х років, поряд із використанням жорстких плацкартних вагонів, у склад потягу включали «безплацкартні пристосовані товарні вагони», проїзд у яких коштував значно дешевше, аніж у перших. Лише у 1930 році курсування цих потягів, уже пасажирських і без «пристосованих вагонів», стало щоденним. Крім того, в комерційний графік на 1930 рік було закладено курсування 2 пар військових потягів у сполученні Рутченкове — Гришине із зупинкою по станції Роя. В 1937 році курсували вже 2 пари пасажирських складів на добу, і до 1940 року на станції Роя з'явився буфет із холодними закусками[8][9][10]. 

Щодо вантажної роботи, до 30-х років ХХ століття остання по станції Роя була невеликою. В 1916 році до станції Роя тяжіли кам'яновугільні рудники Костянтинівський рудник К. С. Пенякова, Іллінський рудник М. М. Чечика, Анненська копальня К. Ф. Лефтерова, Успенська копальня С. Ф. Ківатицького й Н. Д. Кругляка, Зиновіївський рудник. Але вугілля на станцію, не дивлячись на відкриття останньої для його прийому, масово так і не пішло: в 1917 році не було навіть заплановане придбання вагонних ваг. Станом на 1923-24 рік, при станції числилися рудники № 23 (колишній Олександро-Михайлівський Геккера), № 25 (Кацняєва) і № 26 (Маянця), які після 1924 року вже не діяли. У першій половині 1923 року Роя також відвантажувала вугілля, - саме тоді звідси було відправлено 58 т «чорного золота». У 1923-24 році станція прийняла 164 т, у 1924-25 році - 180 т солі. Однак головним вантажем станції був хліб, якого в 1923 році тут було відвантажено 3,9 тис. т. До станції Роя тяжіли 4 сільськогосподарських райони (Андріївський, Селидівський, Велико-Янісольський, Мар'їнський), тут були облаштовані хлібозаготівельні контори, і за станом на початок 1925 роки звідси потрібно було вивезти до 5 тис. т зерна. Обсяги прибуття вантажів на станцію Роя в 1923 році становили 497 т. Вантажообіг станції Роя за останні 3 місяці 1924 року складав 3,0 тис. т по відправленні й 163 т по прибутті. Тут працювали всього 5 осіб (начальник станції, черговий по станції, стрілочник, машиніст водокачки і телеграфіст) із загальною зарплатнею 132,67 крб. В 1926-27 господарчому році станція Роя відправила 4,1 тис. т, а прийняла 7,4 тис. т різноманітних вантажів. Максимальне прибуття за той звітний період (1,3 тис. т) припадало на березень 1927 року[7][11][12][13][14][15][16].  

Лише в другій половині 30-х років значення станції Роя почало зростати зі дня на день. З 1936 року тут зводиться Кураховська ГРЕС і селище Курахівбуд. Перша черга ГРЕС була запущена в 1941 році, останній турбогенератор запрацював у 1952 році. В 1969—1977 роках проводилося розширення станції Роя у зв'язку із будівництвом Роєвського елеватору (працює з 1976 року). Втім, постійних пасажирських потягів після Другої Світової війни на станції Роя не було, — лише приміські, рух яких було згорнуто у 2014 році, у зв'язку із агресією радянського союзу проти України[17].

Сучасність

[ред. | ред. код]

Приміське та вантажне сполучення на станції було припинено у 2014 році, після початку бойових дій на Донбасі. 16-кілометрова дільниця була пошкоджена снарядами від станції Красногорівка до станції Роя. З серпня 2021 року цю дільницю перевірили на міни та розчистили від чагарників.

26 листопада 2021 року ремонтні роботи на коліях силами працівників «Укрзалізниці» та Мар'їнської військово-цивільної адміністрації були завершені, що сприяло відновленню руху вантажних поїздів від станції Роя до Красногорівки. Рух вантажних поїздів на відновленій дільниці сприяє залученню додаткових коштів у бюджет громади. Також у перспективі, буде підвіз сировини до Красногорівського цегельного вогнетривкого заводу та реалізація готової продукції також залізничним транспортом. Що надалі дасть змогу працевлаштування більшої кількості працівників на завод та сплати коштів до місцевого бюджету Мар'їнської громади[18].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.12.2014 № 1284-р «Деякі питання функціонування державного підприємства „Донецька залізниця“»
  2. ↑ Доклад Совета Съезда по железнодорожным вопросам // Труды XXIV Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в городе Харькове с 25 октября по 20 ноября 1899 года // Часть I. Отчёты, протоколы и доклады. Х. 1900.
  3. ↑ Сооружение линии Рутченково – Гришино – Доброполье // Горно-заводское дело, № 44. 1914.
  4. ↑ Циркуляры Главного Штаба за 1915 год.
  5. ↑ Официальный указатель железнодорожных и других пассажирских сообщений с мая 1917 года. Пг. 1917.
  6. ↑ Альбом схематических планов станций Екатерининской железной дороги. Екатеринослав. 1917.
  7. ↑ а б Извлечение из бюллетеня Харьковской каменноугольной и железоторговой биржи от 2-го августа 1916 г. № 15 // Горно-заводское дело, № 33. 1916.
  8. ↑ Расписание движения пассажирских поездов по коммерческому графику с 1 июня 1924 г. Екатерининская железная дорога. Екатеринослав. 1924.
  9. ↑ Екатерининская железная дорога. Расписание движения поездов по коммерческому графику с 15 мая 1930 года. Днепропетровск. 1930.
  10. ↑ М.Кречетников (1940). Официальный указатель железнодорожных, водных и других пассажирских сообщений на 1940 г. М.
  11. ↑ К докладу по вопросу о современном положении каменноугольной промышленности. Сведения о добывающей способности и предполагаемой производительности каменноугольных и антрацитовых копей Донецкого бассейна на 1917 год // Труды XLI Съезда горнопромышленников юга России. – Т. I. Х. 1916.
  12. ↑ Промышленная Россия: 1923-1924 г.: Справочная книга // Издание газеты «Экономическая жизнь». – В. 3-х частях / II часть. М.-Л. 1924.
  13. ↑ Хоменко С. О линии Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 2. 1925.
  14. ↑ Баграев. Экономическое состояние районов, тяготеющих к станциям линии В.-Анадоль - Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 5. 1925.
  15. ↑ Ведомость № 22 вывоза соли по станциям назначения, сгруппированным по губерниям, с указанием рода соли за 1924/25, 1923/24 и 1913 г.г. // Отчёт по вывозу твёрдого минерального топлива, руды, флюсов, соли, чугуна и металлического лома из южного горнозаводского района за 1924/25 год (с 1 октября 1924 по 1 октября 1925 года). Х. 1926.
  16. ↑ Статистический справочник Сталинского округа. Сталин. 1928.
  17. ↑ Мартыненко В. В Западном Донбассе // Железнодорожник Донбасса, №№ 98 (6987), 18.08.1977; 99 (6988), 20.08.1977; 100 (6989), 23.08.1977.
  18. ↑ На Донеччині відновили рух вантажних поїздів відремонтованими коліями // Railinsider, 2021-12-01

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Залізничний транспорт Це незавершена стаття про залізничний транспорт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роя&oldid=41840130