Рудик Микола Мартинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудик Микола Мартинович
Рудик Микола Мартинович
Народження19 грудня 1918(1918-12-19)
Степашки
Смерть16 грудня 1943(1943-12-16) (24 роки)
Білорусь
ПохованняГородоцький район
КраїнаСРСР СРСР
Рід військтанкові війська
Роки служби19411943
ЗванняСтарший лейтенант
Війни / битвиРадянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу | Орден Леніна | Орден Вітчизняної війни I ступеня

Мико́ла Марти́нович Ру́дик (19 грудня 1918 н. с. — 16 грудня 1943) — радянський військовик. Учасник звільнення Білорусі від нацистських загарбників. Герой Радянського Союзу (24.4.1944).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 19 грудня 1918 року в селі Степашки Гайсинського району Вінницької області. У 1938 році закінчив технікум механізації сільського господарства. У Червоній Армії з 1939. Закінчив Сизранське танкове училище (1941).

На фронті з 1941. Особливо відзначився в бою за станцію Бичиха Меховського району Вітебської області. Танкова рота під командуванням старшого лейтенанта Миколи Рудика 16.12.1943 першою увірвалася до ворожого опорного пункта і вступила в бій з колоною гітлерівців, підтримуваних артилерією і танками; утримуючи оборону до підходу підкріплення, знищила 5 гармат, 8 автомашин, кілька десятків гітлерівців. Микола Мартинович Рудик героїчно загинув у цьому бою. Похований в селі Хутряне Городоцького району на військовому кладовищі.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Герой Радянського Союзу
  • Орден Леніна
  • Орден Вітчизняної війни 1 ступеня

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Ім'я Миколи Рудика присвоєно середній школі в с. Бичіха Городоцького р-ну; на місці загибелі на околиці с. Бики поставлено обеліск. Ім'ям Героя названі вулиця в рідному селі, де встановлено погруддя Героя.

Література

[ред. | ред. код]
  • Рудык Николай Мартынович // Овеянные славой имена: Герои Советского Союза. Уроженцы Винниччины. — Одесса, 1989. — с. 219—220.
  • Загалино В. Мужньому воїну // Сільс. вісті. — 1978. — 6 груд.
  • Загалино В. Повернення героя // Вінниц. правда. — 1978. — 21 жовт.
  • Сахневич Л., Воронюк О. Його подвиг незабутній // Вінниц.правда — 1965. — 12 верес.
  • Сахневич Л., Воронюк О. Кроки в безсмертя // Сяйво Золотих зірок. — Одеса, 1970. — с. 162—164.
  • Сахневич Л. Вітчизни вірнії сини // Трибуна праці. — 1970. — 9 трав.
  • Тарасюк Л. Завжди був попереду // Трибуна праці. — 1995. — 28 лют.

Посилання

[ред. | ред. код]