Рудка (Дубенський район)

село Рудка
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Дубенський район
Тер. громада	Демидівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA56040090200017532
Основні дані
Засноване	1545
Населення	▼419 (01.01.2018)
Площа	13,6 км²
Густота населення	35,66 осіб/км²
Поштовий індекс	35221
Телефонний код	+380 3637
Географічні дані
Географічні координати	50°25′35″ пн. ш. 25°24′50″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	234 м
Водойми	Жабичі
Найближча залізнична станція	Дубно
Місцева влада
Адреса ради	35200, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт Демидівка, вул. Миру, 19
Карта
Рудка
Рудка
Мапа
Рудка у Вікісховищі

Ру́дка — село в Україні, у Демидівській селищній громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 419 осіб.

Назва

Писемних повідомлень про села і його перших жителів нема. Згідно переказів першими жителями села були рибалки. Вони заснували поселения над річкою, яку називали тоді Рудкою. Відповідно поселенців почали називати Рудками. Є в сучасній Рудці люди, які, носять прізвище Рудько.

Історія

Археологічні знахідки

Перша згадка про село Рудка як маєток Василя Рудецького датована 1545 роком: село згадується в акті опису Луцького замку. В 17 столітті поміщики Рудецъкі побудували в селі замок на пагорбі, оточеному з двох сторін болотом. Війни, плин часу зруйнували замок. На поверхні ніяких залишків замку нема. Люди на місці колишнього замку викопують доброякісну цеглу. А «Замок» збереглася в назві вулиці в західній частині Рудки. За переказами і розповідями старожилів Рудки під землею, на місці колишнього замку, знаходяться підземні ходи.

15-18 вересня 1621 року відбувся напад татарської орди, постраждало село Рудка, кілька десятків забрали в неволю.

Російський період

Рудка на польській карті 1926 року

Наприкінці 18 століття волинське село Рудка стало частиною Російської імперії. На неї поширилися і законодавство Росії, і кріпацтво. Скасування кріпацтва згідно царського Маніфесту від 19 лютого 1861 року корінним чином змінилося життя мещканців Рудки. Селяни одержали землю в особисте користування. На північній околиці села з’явився хутор "Бірок", де жили переважно заможні селяни. Назва вулиці "Бірок" зберігаеться і тепер.

Друга світова війна

Григорій Кравчук із села Рудка був сільським учителем. Під час війни пішов до повстанського загону, брав участь у великому бою з нацистами під Кременцем. Згодом — у Гурбенській битві з військами НКВС. Після повернення — очолив повстанську сотню. У 44-му його намагалися завербувати у псевдоУПА. Переговори вів перевертень на прізвисько Співак. Кравчук від участі у каральних акціях відмовився, після чого його закатували.

Незалежна Україна

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Демидівської селищної громади Демидівського району.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Демидівського району, село увійшло до складу Дубенського району.

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 483 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,18 %
молдовська	0,41 %
російська	0,41 %

Транспорт

Є регулярне автобусне сполучення з районним та обласним центрами, курсує маршрутне таксі "Ільпибоки - Рівне". Поблизу школи розміщена автобусна зупинка.

Релігія

На правому узбіччі шосе Демидівка-Рудка, при в'їзді в село, стоїть церква Святої Параскеви – духовна святиня жителів Рудки. Церква, як засвідчують архівні документи, була побудована в селі 1771 року поміщиком Йосипом Стрільницьким з започаткованої фундації Юзефа Стжельніцкого. В дворі якої перед війно було до 10 тисяч томів книг. Пізніше все це було старовинною цінністю Рудецьких по замку, які залишили сліди по болотах у Рудці, потім Стжельніцких та Воланських. Церква дерев’яна з дерев’яною дзвіницею. На початок 20 століття до церкви було приписане с. Ільпибоки. Число прихожан – 737. При церкві була чотирикласна церковноприходська школа. Церква збереглася в роки революції 1917-1920 рр.,а також в роки Німецько-радянської війни 1941-1945 роки. За роки свого існування церква зазнала багато змін, перебудов. Велика перебудова церкви була здійснена 1893 р. під керівництвом інженера Григор’єва. В післявоєнні роки церква пережила ще декілька реставрацій, проте залишилася дерев’яною.

У передвоєнні роки та в роки Німецько-радянської війни настоятелем церкви був Чайковський Мефодій, палкий патріот України, який користувався заслуженим авторитетом у прихожан своєю чесністю, порядністю, добротою, знанням церковної служби. Його сини воювали проти нацистських окупантів в лавах сил Опору – Радянської Армії та УПА. Один із них, Юрій Чайковський, був командиром в УПА і загинув 1943 р. Після Чайковського Мефодія настоятелями церкви в різні часи були Березовський, Зубкевич, Смоляр, Михальчук, Касьян, Бурець.

До осені 2003 p., впродовж останніх двадцяти років, настоятелем церкви був уродженець с. Рудка о. Василь (Бурець). Він багато зробив особисто сам, а також з допомогою прихожан, для упорядкування території навколо церкви, а також самої церкви. о. Василь поставив на високий рівень церковну службу. Церковну службу обслуговував хор, в який входило до 25 чоловік: чоловіків і жінок, людей різного віку та професій. З осені 2003 р. церкву в с. Рудка очолює о. Федір (Бобикайло). З весни 2013 року церкву очолює о. Андрій (Рослюк).

Другою святинею села, крім церкви, є Свята Фігура Божої Матері, як її називали в селі до 1986 року. Цього року святиню знищили. 1990 року на місці знищеної святині з’явився новий обеліск, поставлений місцевим жителем Хоміцьким Мефодієм, з новою іконою Божої Матері.

В історії появи цієї святині в селі поєднуються справжні історичні факти і події та легенди. Згідно розповідей старожилів села і місцевих легенд наприкінці 40-х років 19 століття Рудка була вражена епідемією чуми. Чума косила всіх, особливо дітей. Люди не бачили спасіння на Землі і звернулися до Бога, Богоматері. Ініціативу проявила місцева поміщиця. Сільська громада вирішила поставити в селі біля криниці з цілющою водою Фігуру Божої Матері. Фігура Божої Матері була поставлена 1849 року Адамом Волянським – далеким предком поміщиків Рудецьких, які заснували в селі парк, побудували в ньому палац, який після втечі поміщиків в 30-ті роки 20 століття був переобладнаний на школу. Фігуру Божої Матері доставили з Почаївської Лаври. Люди всю дорогу несли її пішки. Як тільки святиня з'явилася в селі, чуми не стало. Це святе місце оберігало жителів села від хвороб, стихійних лих. Тут відбувалися богослужіння. На Водохреща біля криниці святили воду.

1990 року святиня відродилася. 2001 році відбудували і криницю біля обеліску, яка була зруйнована ще задовго до знищення святині 1986 року. Криницю освятили і передали в розпорядження Рудківської сільської ради.

В жовтні 2003 року під час хресного ходу в Рудці з іконою Божої Матері – цілительки, доставленої з Афону було освячено ікону Божої Матері на обеліску та криницю біля неї.

Відомі люди

• Артемчук Катерина Олександрівна — майстер української вишивки.
• Трачук Оксана Омелянівна — новатор виробництва, робітниця швейного цеху Дубенської трикотажної фабрики Рівненської області. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.
• Кіт Василь Петрович - дресирувальник котів. Навчав котів команд англійською та французькою мовами.