Рудник Куруксай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудник Куруксай. Карта розташування: Таджикистан
Куруксай
Куруксай
Місце розташування шахти «Куруксай-2»

Рудник Куруксай — колишній гірничодобувний майданчик на півночі Таджикистану.

Свинцево-цинкове родовище Куруксай виявили в 1927 році. Певний час тут велись розвідувальні роботи, тоді як розробка стартувала в 1943-му. Її провадив Куруксайський рудник Кансайського поліметалічного комбінату, який з 1952-го став відомий як Кансайський свинцево-цинковий комбінат (у підсумку розформований в 1978-му з передачею активів до Адрасманського свинцево-цинкового комібнату).

Розробку вели підземним способом. Первісно працювала шахта «Куруксай-1», до якої з 1952-го додалась шахта «Куруксай-2». Виробітки шахт сполучались під землею, а їх глибина досягала 700 метрів.

Руду спрямовували на розташовану на Кансайському руднику збагачувальну фабрику, яка далі відсилала свинцевий концентрат на Чимкентський свинцевий завод.

Окрім родовища Куруксай, рудник розробляв так само свинцево-цинкове родовище Турангли. В історичному аспекті останнє спершу було залізорудним — відомо, що в IX—XII тут діяла відповідна плавильня, а в 1930-х вирішили задіяти Турангли для забезпечення роботи Бекабадського металургійного комбінату (Узбецький металургійний комбінат). Доставка руди мала здійснюватись залізницею, проте її будівницитво перервали на ранньому етапі через переоцінку ресурсів залізної руди в Турангли.

У 1979—1980 роках на тлі вичерпання запасів рудник Кансай припинив роботу.[1][2][3][4][5][6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. D0%B2а-Ш (PDF).
  2. D1%80у%D1 (PDF).
  3. Главный ствол шахты. wikimapia.org (рос.). Процитовано 22 вересня 2024.
  4. Шахта Курусай - 2. wikimapia.org (рос.). Процитовано 22 вересня 2024.
  5. Куруксай (Матчинский район) | Фотопланета. foto-planeta.com. Процитовано 22 вересня 2024.
  6. Туранглы (Pb-Zn) месторождение, Средняя Азия. Описание, минералы, фотографии. Минералы и месторождения. webmineral.ru. webmineral.ru. Процитовано 22 вересня 2024.