Рудник Чаулі
Рудник Чаулі – колишній гірничодобувний майданчик на сході Узбекистану.
Родовище Чаулі виявили у 1952 році[1] в західному завершенні Чаткальського хребта, у сточищі річки Кизилсай (права притока Карасу, що в свою чергу є правою притокою Ахангарану). На тлі розгортання радянської ядерної програми його дуже швидко ввели в розробку, при цьому видобуток провадився підземним способом.[2] Організаційно рудник належав до Підприємства № 24 (в подальшому Рудоуправління № 3) Комбінату № 6, що у 1967-му був перейменований на Ленінабадський гірничо-хімічний комбінат.
Розробка тривала до 1980 року та була припинена у зв’язку із вичерпанням запасів. Є відомості, що запаси родовища Чаулі склали 4500 тонн (в перерахунку на цільовий компонент).
За результатами розробки накопичилось 87 тисяч тонн відвалів з підвищеним рівнем небезпеки.[3][4]
Також є інформація, що по завершенню видобутку урану певний час провадили видобуток флюориту (як джерело флуоридної кислоти також є матеріалом, що цікавить промисловість переробки урану).[5][6]
- ↑ atomnoy-promyshlennosti-v-tadzhikistane.
- ↑ Красногорск в Узбекистане сегодня (ru-RU) . 6 травня 2018. Процитовано 24 вересня 2024.
- ↑ uzbekistan-7rm_russian (PDF).
- ↑ 2016_04/10_Uranovye_Starchak (PDF).
- ↑ область, Урановые шахты у посёлка Красногорский Тип объекта: Подземное Месторасположение: Ташкентская; Рейтинг: 5, Узбекистан Охраняемость: нулевая Состояние: среднее. Урановые шахты у посёлка Красногорский (Ташкентская область) / Подземное. urban3p.ru (рос.). Процитовано 24 вересня 2024.
- ↑ Депрессивный Красногорск (Ташкентская область). Узбекистан: блокнот исследователя (ru-RU) . 12 серпня 2021. Процитовано 24 вересня 2024.