Рудольф Паєрлс

Рудольф Паєрлс
нім. Rudolf Ernst Peierls
Народився	5 червня 1907(1907-06-05) Берлін, Німецький Райх
Помер	19 вересня 1995(1995-09-19) (88 років) Оксфорд, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія
Країна	Велика Британія  Німеччина
Місце проживання	Велика Британія
Діяльність	фізик-теоретик, викладач університету, фізик, фізик-ядерник
Галузь	теоретична фізика
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (1928), Університет Фрідріха-Вільгельма (1926) і Лейпцизький університет (1929)
Вчене звання	Wykeham Professord
Науковий керівник	Вернер Гейзенберг, Фрідріх Гунд і Петер Дебай
Відомі учні	Еміль Юліус Клаус Фукс
Знання мов	англійська і німецька
Заклад	Університет Оксфорда, Бірмінгемський університет, Лейденський університет, Манчестерський університет Вікторіїd, Федеральна вища технічна школа Цюриха і Кембриджський університет
Членство	Лондонське королівське товариство, Академія наук СРСР, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Леопольдина, Американське фізичне товариство і Національна академія наук США
Magnum opus	Меморандум Фріша – Паєрлсаd, Перехід Паєрлса, spin-Peierls transitiond, Peierls bracketd, Peierls stressd, Peierls substitutiond і Boltzmann–Peierls equationd
Батько	Heinrich Peierlsd
Діти	Рональд Паєрлсd
Нагороди	член Лондонського королівського товариства (1945) Королівська медаль (1959) медаль імені Макса Планка (1963) медаль Лоренца (1962) медаль і премія Дірака (IOP) (1991) медаль Маттеуччі (1982) медаль і премія Гатрі (1968) Член Американської академії мистецтв і наук медаль і премія Резерфорда (1952)
Медіафайли у Вікісховищі

Рудольф Ернст Паєрлс (англ. Rudolf Ernst Peierls; 5 червня 1907, Берлін — 19 вересня 1995, Оксфорд) — англійський фізик-теоретик німецького походження. Член Лондонського королівського товариства (1945). Іноземний член Академії наук СРСР (1988).

Біографія

Паєрлс народився в Берліні в єврейській сім'ї. Навчався в університетах Берліна, Мюнхена та Лейпцига. Викладав у Цюрихському політехнікумі (1929—1932), потім переїхав до Англії, де вирішив залишитися після приходу Гітлера до влади в Німеччині (отримав британське громадянство в 1940 році). Працював у Манчестерському (1933—1935), Кембриджському (1935—1937), Бірмінгемському (1937—1963), Оксфордському (1963—1974), Вашингтонському університетах (1974—1977).

Під час Другої світової війни брав участь в Мангеттенському проєкті, часто відвідував Нью-Йорк і Лос-Аламос. Паєрлс був ініціатором запрошення в проєкт Клауса Фукса, який виявився радянським шпигуном. Згодом Паєрлс був активним учасником Пагвоського руху.

З 1931 року був одружений з Євгенією Каннегіссер, з якою познайомився в Ленінграді, мав від неї три дочки й одного сина.

Наукова діяльність

Наукові праці Паєрлса присвячені квантовій механіці та квантовій електродинаміці, ядерній фізиці, фізиці твердого тіла, питанням магнетизму і математичної фізики. У 1929 році запропонував концепцію домішкової провідності напівпровідників (незалежно від Якова Френкеля). У 1931 році побудував квантову теорію теплопровідності неметалічних кристалів. Розробив загальну теорію діамагнетизму, вивчив особливості поведінки електронів в кристалах (спільно з Феліксом Блохом), ввів уявлення про проміжний стан надпровідників (спільно з Фріцем Лондоном), у 1933 році розвинув якісну теорію ефекту де Гааза — ван Альфвена. Розглянув рух дислокацій в кристалах і силу, що діє на них (сила Паєрлса — Набарро). Паєрлс вважається одним з піонерів теорії екситонів та сучасних уявлень про магнетизм.

У 1930 році разом з Львом Ландау проаналізував обмеження, що накладаються на квантове опис системи при обліку ефектів теорії відносності. Згодом займався розробкою теорії класичної електродинаміки, в тому числі нелокального типу (1954), питаннями теорії розсіювання.

У галузі ядерної фізики відомі роботи Паєрлса, проведені спільно з Гансом Бете, за теорією зворотного бета-розпаду і протон-нейтронного взаємодії (1934—1935). У 1939 році разом з Нільсом Бором і Георгом Плачеком досліджував механізм ядерних реакцій, індукованих нейтронами, на основі сформульованої ними оптичної теореми та уявлень про складене ядро. У 1940 році спільно з Отто Фрішем оцінив критичну масу урану-235, яка виявилася не настільки велика, як вважалося раніше. Цей результат був викладений у так званому «меморандумі Фріша — Паєрлса», який багато в чому ініціював широкомасштабні дослідження можливості створення ядерного озброєння. Паєрлс також брав участь в обчисленнях характеристик ланцюгових реакцій і розробці методів розділення ізотопів.

Нагороди

• Орден Британської імперії (1946)
• Королівська медаль (1959)
• Медаль Лоренца (1962)
• Медаль імені Макса Планка (1963)
• Лицарство (1968)
• Премія Енріко Фермі (1980)
• Медаль Маттеуччі (1982)
• Медаль Коплі (1986)

Бібліографія

• Пайерлс Р. Законы природы = The Laws of Nature. — М. : ГИФМЛ, 1962. — 340 с.
• Пайерлс Р. Квантовая теория твёрдых тел = Quantum Theory of Solids. — М. : ИЛ, 1956. — 260 с.
• Пайерлс Р. Сюрпризы в теоретической физике = Surprises in Theoretical Physics. — М. : Наука, 1988. — 176 с.
• Пайерлс Р. Электронная теория металлов = Elektronentheorie der Metalle. — М. : ИЛ, 1947. — 96 с.
• Peierls R. Bird of Passage: Recollections of a Physicist. — Princeton University Press, 1985.
• Peierls R. Selected Private and Scientific Correspondence. — World Scientific, 2007-2009.