Перейти до вмісту

Рудольф Ясіок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рудольф Ясіок
чеськ. Rudolf Jasiok Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився8 лютого 1919(1919-02-08)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гавіржов, Карвіна, Чехія або Dolní Suchád, Гавіржов, Карвіна, Чехія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер30 вересня 1944(1944-09-30)[1][2] (25 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Дукля, Ґміна Дукля, Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[1] або Зиндранова, Ґміна Дукля, Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьчехи[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсолдат, офіцер Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьвійська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовчеська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна, Битва біля села Соколове, Битва за Дніпро, Дніпровсько-Карпатська операція і Східно-Карпатська операція Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняпідпоручик і рядовий[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» Герой ЧССР Воєнний хрест

Рудольф Ясіок (чеськ. Rudolf Jasiok; 8 лютого 1919(1919лютого08) — 30 вересня 1944) — чехословацький офіцер, танкіст, учасник Другої світової війни, Герой Чехословацької Соціалістичної Республіки (з 6 жовтня 1969 року, посмертно).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 лютого 1919 року у селі Дольни-Суха, нині в межах міста Гавіржов. Чех. Батько Рудольф Ясіок працював шахтарем в Орлові, Словаччина. У 1931 році він разом із дружиною, донькою Гільдою та сином Рудольфом переїхали в Україну на заробітки. Оселилися у місті Паризька Комуна (нині Перевальськ) Луганської області, де батько продовжив свою роботу шахтарем, а мати стала викладачем у дитячому садку. У 1938 році прийняли радянське громадянство[5].

Рудольф закінчив десятирічну школу, потім 4 роки навчався у Ростовському індустріальному технікумі (Ростов-на-Дону). Після його закінчення у 1941 році[6] працював на лісопереробному заводі у місті Молотов (нині Перм). З початком Великої Вітчизняної війни його не призвали на фронт через національність, тому залишився працювати на заводі[5] (за іншими даними[7] — працював за розподілом на Очірському заводі хіміком-лаборантом).

12 лютого 1942 року одним із перших записався в Окремий Чехословацький піхотний батальйон, який формувався у Бузулуці. 17 червня був направлений у зведену роту, де 14 грудня отримав підвищення до єфрейтора[5]. У березні 1943 року брав участь у битві при Соколово, 29 травня 1943 року був проведений у сержанти[5].

У Новохоперську, де формувалася 1-а окрема Чехословацька піхотна бригада, закінчив офіцерську школу та 7 березня 1943 року направлений до 1-ї чехословацької танкової бригади. 22 жовтня присвоєно звання старшого сержанта, після навчання у Тамбовському танковому училищі. Направлений на фронт на Т-34/76, побудованому на зібрані земляками-тамбовцями гроші[8], на посаді командира танка[5].

У складі 1-го танкового батальйону бригади взяв участь у битві за Дніпро. У ході боїв екіпаж Рудольфа Ясіока знищив один танк, 3 протитанкові гармати, 4 кулеметні гнізда та два десятки солдатів противника. За визволення Києва нагороджений Чехословацьким Військовим хрестом й орденом Червоної Зірки[5].

Потім командував танковим взводом, 1 лютого 1944 року підвищенний до підпоручника. У боях 17-23 січня 1944 року втратив двох своїх членів екіпажу. 24 січня під час операції з підриву моста, підтримуючи дії саперів, танк пішов під лід і, попри всі зусилля, підняти його не вдалося. Рудольф залишився живим[5].

1 квітня 1944 року призначений командиром 1-го танкового батальйону[5].

25 серпня 1944 року побрався з Вікторією Коремною[5].

Брав участь у Східно-Карпатській операції у штурмі Дуклінського перевалу. 22 вересня після важкого поранення надпоручника Ріхарда Тесаржика у бою за заволодіння висотою 694, що називалася «Гировою горою», ненадовго замінив його, командуючи 3-м танковим батальйоном. 29 вересня вів батальйон в атаку, зробивши першу спробу прориву до Чехословаччини. 30 вересня в бою біля села Зиндранова (Польща) його танк підбили за 100 метрів від кордону з Чехословаччиною. Його тіло вдалося витягти з танка лише 8 жовтня, і через два дні його поховали на військовому цвинтарі біля Дукельського перевалу[5].

Його танк Т-34/85 № 4050112 було відремонтовано, але 30 жовтня було безповоротно втрачено під час підриву на міні. Загинуло ще троє танкістів[5].

Після бою за Зіндранова, 1 жовтня Рудольфу Ясіоку надано посмертне звання лейтенанта, а 1 лютого 1946 року — капітана запасу[5]. У 1969 році посмертно надано звання Героя Чехословацької Соціалістичної Республіки[8].

Всього за роки війни підбив і знищив 4 танки (з них один важкий танк «Тигр») й одну штурмову зброю[9].

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Чехословацькі державні нагороди та звання[8]:

Радянські державні нагороди[8]:

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Встановлено погруддя на Алеї Героїв у Дуклі. Його ім'ям названо танковий полк чехословацької армії[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Databáze Vojenského historického archivu
  2. ↑ а б в Databáze Vojenského historického archivu
  3. ↑ Databáze příslušníků čs. vojenských jednotek v zahraničí za 2. sv. války
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н Jasiok, Rudolf (чес.). Архів оригіналу за 11 січня 2011. Процитовано 7 вересня 2012. со ссылкой на: Vojenské osobnosti československého odboje 1939-1945--MO ČR Avis.
  6. ↑ а б Знаменитые выпускники. Ростовский-на-Дону колледж радиоэлектроники, информационных и промышленных технологий РКРИПТ. Процитовано 7 вересня 2012.
  7. ↑ Книга памяти 1941-1945. Очёрский район. — Очёр, 2010. — С. 14,83. — 750 прим. — ISBN 588345-050-4.
  8. ↑ а б в г Константинов А. (4 Февраль 2005). Братство по оружию, братство по хлебу. Досье 02, N 5(782). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 вересня 2012.
  9. ↑ 1-я чехословацкая танковая бригада. Сайт «Танковый фронт». Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 7 вересня 2012.
  10. ↑ Нагородний лист в електронному банку документів «Подвиг Народу»
  11. ↑ Нагородний лист в електронному банку документів «Подвиг Народу»
  12. ↑ Нагородний лист в електронному банку документів «Подвиг Народу»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудольф_Ясіок&oldid=41337837