Рудяків
| Рудяків | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Ржищівський район з 1959 Бориспільський район |
| Основні дані | |
| Засноване | До 1751 р. |
| Існувало до | 1970-ті |
| Зняте з обліку | 1972 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°5′21″ пн. ш. 30°56′48″ сх. д. / 50.08917° пн. ш. 30.94667° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Рудяків | |
 Рудяків | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Рудяків (також вживалося і Рудяки) — колишнє село, входило до складу Бориспільского району Київської області. Майже повністю пішло під воду Канівського водосховища у 1970-х роках.
За часів козаччини село Рудяків підпорядковувалося Вороньківській сотні Переяславського полку Війська Запорізького.
Є сповідний роспис від 1751 року[1]
За описом Київського намісництва 1781 року в Рудякові було 67 хат. За описом 1787 року в селі проживало 257 душ. Село було у власності полковниці Надії Потьомкіної.[2]
Є на мапі 1787 року.[3]
Тарас Шевченко мав сподівання звести в Рудякові свою хату, про що писав у листах до свого брата, однак не судилося — на заваді став урядовець на прізвище Табачников. Хату рудяківського священика намалював Кобзар, після знесення села її перенесли у музей просто неба в Переяславі.
Станом на 1926 року входило до складу Рогозівського району, в Рудякові проживало 1960 жителів.
Під час Голодомору 1932—1933 років померло від голоду щонайменше 10 людей.
1940 року Миколаївську церкву комсомольці розібрали, розвалили куполи.
1965 року радянське керівництво починає примусово виселяти села Бориспільського та Переяслав-Хмельницького районів, що знаходилися на лівому березі Дніпра — підлягали затопленню Канівським водосховищем. Масово виселяли рудяківців з 1968 року, останній мешканець полишив місцевість 1972-го.
26 січня 1971 року було видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 74 «Про зміни в адміністративнотериторіальному поділі Бориспільського району». Згідно з ним, у зв'язку з переселенням жителів із зони затоплення водоймищем Канівської ГЕС, виключені з облікових даних села Бориспільського району: Гусинці Гусинцівської сільради; Кальне і Рудяки Рудяківської сільради.[4]
3 рудяківські кладовища, селян переселили до Головурова, Мирного, Старого, Борисполя, поселялися на правому березі Дніпра, в інших краях України.
У сучасності на території села розташований заплавний ландшафтний заказник Кілов-Рудяків.
- Козьменко-Делінде Валентин Микитович (нар. 1951) — український театральний режисер, педагог.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 270
- ↑ Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 роки, довідник (автор-упорядник Корінний М. М.) — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2012. — 304 с.: іл. — С. 100, 111, 138
- Зустріч в утопленому селі
- Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.199
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |