Рунічні камені U 410 і U 411
Рунічні камені U 410 і U 411 - пам'ятники XI століття, споруджені поруч з дорогою, яка веде до існуючого вже в той час поселення, на місці нинішнього селища Норртіль (швед. Norrtil), Уппланд, Швеція.
Пам'ятник вперше згадується в 1682 р. Матеріал - сірий граніт, висота - 1,55 м, ширина 0,75 м. Поверхня каменю схильна до осипання, внаслідок чого напис пошкоджено. Втрачені частини тексту, виділені квадратними дужками [], відновлюються за старими зарисовками. Напис викарбувано на тілах двох зміїв, голови і хвости яких з'єднані зв'язками вгорі і внизу. У центрі поміщений хрест.
× sturbiarn • l [it • rais] a. stai. . . ftiR [•] s [ik] st [a] in • faþur --- broþur hulmst. . . [N] s
Стюрбьерн велів встановити цей камінь в пам'ять Сігстейна, свого батька, брата Хольмстейна.
У безпосередній близькості від монумента знаходяться декілька поховань епохи вікінгів.
Камінь розташований в 190 м на захід від U 410. Матеріал - рожевий граніт, висота - 1,74 м, ширина 0,93 м. Текст нанесено на тулуб змія, що утворює велику петлю по контуру каменю, всередині якого його голова і хвіст багаторазово переплітаються зі змією меншого розміру. У верхній частині поміщений хрест. Руни висічені глибоко і чітко і добре збереглися.
× ilturi × lit × raisa × stin × eftiR × sukiR × faþur × sin × kuþ × hialbi • ant • ahns ×
ilturi велів встановити цей камінь на пам'ять по Сіггейра (?), свого батька. Бог хай допоможе його душі.
Особисте ім'я ilturi не зустрічається більше ні на одному з рунічних пам'ятників, не відомо воно і з інших скандинавських середньовічних джерел. Лише в переліку межових знаків між областями Веренд і Ньюдунг, збереженому в списку 1320, присутній топонім Illdorabech, до складу якого можливо входило особисте ім'я Illdore.
- Рьокський рунічний камінь
- Рунічні камені церкви Старої Уппсали
- Рунічний камінь U455, Несбі
- Рунічний камінь G 88, Кюльвер
- Рунічні написи в Софійському соборі в Константинополі
- Слов'янські руни
- {{Script}} — шаблон для відображення рунічної писемності.
- Wessén Elias, Jansson Sven B. F. Upplands runinskrifter. – Uppsala, 1953. - Del. 2, H. 2. - S. 185-188.
- Brink Thorgunn Snædal. Igul och Björn läto resa stenen ... Runstenar och runinskrifter i Sigtuna kommun. - Sigtuna museers skriftserie 2. - S. 14. - ISSN 0280-8439
- Sawyer Birgit. The Viking-Age Rune-stones // Custom and Commemoration in Early Medieval Scandinavia. - Oxford University Press, 2003. - P. 244. - ISBN 0-19-926221-7
- Floderus Erik. De äldsta sigtunavägarna och ortnamnet Til // Fornvännen. – 1945. – Vol. 40. – P. 122-135/ [1] issn 0015-7813.
