Руся (альбом)
Руся | |
---|---|
Виконавець | Руся |
Дата випуску | 1991 |
Жанр | танцювальна музика, поп, рок-музика, диско і сучасна фолк-музика |
Мова | українська |
Лейбл | Yevshan Records |
«Руся» — студійний альбом української співачки Русі, що вийшов 1991 року.
Руся була однією з найпопулярніших українських співачок кінця 1980-х — початку 1990-х років. Її музичний шлях розпочинався в середині 1980-х років, коли юна Ірина Поривай разом із сестрою Наталею здобули музичну освіту та мріяли про сцену. 1989 року сестри обрали свої шляхи: Ірина стала співпрацювати з продюсером Костянтином Осауленком і виступати під сценічним іменем «Руся», а Наталя — з російським продюсером Ігорем Ніколаєвим, виступаючи під псевдонімом «Наташа Корольова»[1][2].
З 1989 по 1990 роки Руся видала три магнітоальбоми — «Ворожка», «Різдвяна ніч» та «Даруй мені, мамо» — що стали дуже популярними в Україні. Артистку порівнювали із Мадонною та Самантою Фокс, вона першою з вітчизняних виконавців збирала повний Палац спорту, і була визнана Найкращою співачкою 1990 року[1][2].
1991 року Руся разом із чоловіком Костянтином Осауленком переїхала до Канади. Як пізніше згадувала співачка, вона не могла відмовитися від пропозиції записатися в студії, де до цього працювала сама Селін Діон. Окрім цього, у первістка Русі та її чоловіка Костянтина Осауленка діагностували ДЦП, тому родина сподівалася, що за кордоном зможуть вилікувати дитину[3]. Руся підписала контракт із місцевим лейблом звукозапису «Євшан» (Yevshan Records) і в жовтні 1991 року записала в Монреалі нові пісні, що увійшли до компакт-диска «Руся»[4]. Як було зазначено в анотації до альбому, «молода, динамічна співачка і танцюристка з України репрезентує нову хвилю не-традиційної української музики до танцю, в новому західньому стилі — зі жвавим полученням стилів поп, рок і диско, але з українським елементом»[1][2][5]. На пісню «Не забувай» було знято відеокліп, який транслювався на загальноукраїнському телеканалі УТ-1[6].
Після виходу диска «Руся» співачка залишилася в Торонто, повернувшись до України лише 1994 року. Її музична кар'єра тривала ще чотири роки, а останні концерти разом із сестрою Наташею Корольовою відбулися 1998 року[1][2].
2021 року оглядач сайту Espreso TV Богдан-Олег Горобчук створив список з 30 альбомів незалежної України, в якому платівку «Руся» було визнано одним зі знакових альбомів 1991 року, разом «Ми — хлопці з Бандерштадту» Братів Гадюкіних та «Господи, помилуй нас» Тараса Петриненка[7]
# | Назва | Автор | Тривалість |
---|---|---|---|
1. | «Не стій під вікном» (англ. Don't Stand By My Window) | К. Осауленко, А. Матвійчук | |
2. | «Зачароване коло» (англ. The Enchanted Circle) | К. Осауленко, А. Матвійчук | |
3. | «Але не вірю» (англ. I Don't Believe It) | К. Осауленко, А. Матвійчук | |
4. | «Ворожка» (англ. The Fortuneteller) | К. Осауленко, Д. Акімов | |
5. | «Не забувай» (англ. Don't Forget) | К. Осауленко | |
6. | «Попелюшка» (англ. Cinderella) | Г. Татарченко, К. Осауленко | |
7. | «Тільки я» (англ. Only I) | К. Осауленко, Д. Акімов | |
8. | «Русалонька» (англ. The Mermaid) | К. Осауленко, А. Матвійчук | |
9. | «Даруй мені мамо» (англ. Forgive Me, Mother) | К. Осауленко, Д. Акімов | |
10. | «Дівчина русява» (англ. The Blond-Haired Girl) | Г. Татарченко, К. Осауленко |
Записано та зведено в студії Studio 270, Монреаль, Квебек[5].
- ↑ а б в г Николенко, Олесь (26 лютого 2020). Руся. Історія першої поп-співачки незалежної України. Суспільне Культура.
- ↑ а б в г Берестовська, Світлана (29 жовтня 2019). Популярна у 90-ті співачка Руся: збиралися стадіони! Oh my god, які то були часи! | Новини | Українське радіо. www.nrcu.gov.ua (ua) . Процитовано 8 квітня 2024.
- ↑ Мащенко, Світлана. Як живе зараз співачка Руся, яка в 90-х збирала стадіони: "хочу повернутися в Україну". РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ Руся - Не Забувай (1991) Canada (укр.), процитовано 17 квітня 2024
- ↑ а б Руся – Руся. Discogs.
- ↑ Руся- Не Забувай.Муз.&сл. К.Осауленко (укр.), процитовано 17 квітня 2024
- ↑ 30 альбомів України: найкраща наша музика часів незалежності | Новини Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 7 квітня 2024.
|