Перейти до вмісту

Рут Апіладо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мейс.
Рут Апіладо
англ. Ruth Apilado
Ім'я при народженніангл. Ruth Mosselle Mays
Народилася30 квітня 1908(1908-04-30)
Чикаго, Іллінойс, США
Померла15 серпня 2021(2021-08-15)[1] (113 років)
Фелерал-Вей, Кінг, Вашингтон, США
Країна США
Діяльністьредакторка, редакторка, письменниця, magazine editor, журналістка

Рут Моссель Мейс (англ. Ruth Mosselle Mays), у шлюбі Рут Апіладо (англ. Ruth Apilado; 30 квітня 1908 — 15 серпня 2021) — американська редакторка, письменниця, активістка боротьби з расизмом, довгожителька. Засновниця «America's Intercultural Magazine».

Біографія

[ред. | ред. код]

Рут Моссель Мейс народилася 30 квітня 1908 року в Чикаго, штат Іллінойс. Її батьками були Стюарт і Клара Мейс[2].

Почала вчителювати у 1928 році, після закінчення Чиказького Державного Університету. Журналістську кар'єру розпочала в 1942 році, деякий час працюючи редакторкою в недавно створеному «Negro Youth Photo Scripts Magazine»[3]. У 1945 році вона написала лист редактору, в якому критикувала мемуари Річарда Райта «Чорний хлопчик», вказавши, що це був неточний опис типового дитинства афроамериканців[4]. У 1950 році Апіладо опублікувала роман під назвою «Joneses»[5].

У 1973 році Рут Апіладо заснувала «America's Intercultural Magazine» (AIM) — щоквартальний журнал, метою якого є «подолання розриву між расами, культурами і релігіями»[6]. Перша спроба створення такого журналу (тоді він мав назву «Freedom Press») була зроблена ще в 1948 році, коли Апіладо звернулася до газети «Berkeley Daily Gazette» із проханням допомогти їй з колегами в маркетингу[7].

Антирасистську позицію Рут Апіладо відображала в своїх редакційних статтях. Наприклад, в 1975 році вона похвалила активіста і церковного лідера Віллу Сондерса Джонса[8]. 16 червня 1990 року Апіладо взяла участь в дискусії на конференції письменників у Elgin Community College в штаті Іллінойс[9].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Чоловіком Рут Апіладо був Іносенсіо Апіладо, який мав філіппінське коріння. Їхній син, Мирон Апіладо, був віцепрезидентом у справах меншин Вашингтонського університету до 2000 року, а також редактором AIM[10].

26 серпня 2004 року, у віці 96 років, Рут Апіладо дала інтерв'ю Ларрі Кроу з The History Makers — проєкту, який створює усні матеріали з історії афроамериканців[2].

Станом на 19 грудня 2018 року Рут Апіладо виповнилося 110 років[11].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.mountainviewtacoma.com/obituaries/Ruth-Apilado/#!/Obituary
  2. ↑ а б The HistoryMakers video oral history with Ruth Apilado [electronic resource]. University of Pennsylvania. 26 серпня 2004. Процитовано 30 листопада 2019.[недоступне посилання]
  3. ↑ New Negro Youth Magazine Attracts Attention. The Weekly Review. 29 травня 1942. с. 2. Процитовано 30 листопада 2019.
  4. ↑ Against a sharp white background : infrastructures of African American print (англ.) . Madison, Wisconsin. с. 87—90. ISBN 0299321509.
  5. ↑ The Joneses Wins Award (PDF). The Herald. 3 серпня 1950. с. 26. Процитовано 30 листопада 2019.[недоступне посилання]
  6. ↑ McNif, Marni. {{{Заголовок}}}. — Writer's Institute Publications, 2007. — ISBN 1889715395.
  7. ↑ Personal Opinion. Berkeley Daily Gazette. 17 квітня 1948. с. 6. Процитовано 30 листопада 2019.
  8. ↑ Hallstoos, Brian James. {{{Заголовок}}}. — University of Iowa, 2009. — С. 14.
  9. ↑ Writers' conference. Daily Herald. 24 травня 1990. с. 113. Процитовано 30 листопада 2019.
  10. ↑ UW vice president for minority affairs to step down. University of Washington. 14 лютого 2000. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 30 листопада 2019.
  11. ↑ Jordan, William Chester. {{{Заголовок}}}. — Princeton University Press, 2019. — С. 4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рут_Апіладо&oldid=41988445