Рухомий такелаж
- Грота-шкот
- Стаксель-шкот
- Відтяжка гіка
- Галс
- Стаксель-фал
Рухомий такелаж[1][2], біжучий такелаж[3] (нід. takelage від takel — «оснастка») — троси і ланцюги, призначені для підйому вантажів і різних сигналів, підйому, опускання і зміни напрямку окремих частин рангоуту відносно діаметральної площини судна, прибирання та постановки вітрил. У свою чергу, рухомий такелаж поділяється на рухомий такелаж рангоуту і рухомий такелаж вітрил.
Рухомим такелажем називаються всі рухомі снасті, за допомогою яких проводяться роботи, пов'язані з тягою, вибиранням і травленням. На відміну від тросів для стоячого такелажу, троси для рухомого не клетнюють і не тирують. Снасть рухомого такелажу складається зі шкентеля — короткого відрізка троса, одним кінцем прикріпленого до рангоутного дерева або вітрила, а на другому спорядженому блоком, через шків якого проводять лопар талів. Корінний кінець лопаря кріпиться римі чи на обусі (закріпленому на палубі, борті, рангоуті), ходовий кінець — на качці чи кофель-планці.
Рухомий такелаж рангоуту служить для переміщення рухомих частин рангоуту з неробочого положення в робоче. До нього належать фали рангоуту, браси, шкоти рангоуту (наприклад, гіка-шкот), топенанти, еринс-бакштаги. Шкентелі цих снастей кріпляться до обушків бугелів, розташованих частіше за все на ноках і топах.
Фали рухомих рей тягнуть самогальмівними ручними лебідками або безпосередньо гінями.
Браси нижніх рей і нижніх марса-рей зазвичай складаються з коротких шкентелів з одношківними блоками і талів, ходовий кінець яких йде до брасової лебідки, корінний — до кофель-планки.
Шкоти гіка бізані заводять попарно між одно- і двошківними блоками або між двома двошківними блоками залежно від розмірів гіка.
Топенанти верхніх піднімних рей робляться глухими, тобто закріплюються постійно. При опущеній вниз реї вони беруть на себе частину її ваги, а при піднятій — вільно провисають. Топенанти нижніх, нерухомих рей заведені шкентель-топенантом за нок реї і пропущені через відвідний блок біля топа щогли до топенант-талів, на кофель-планку, розташовану поблизу щогли. Бізань-гіка-топенанти (верхні, нижні і середні) служать для фіксації заданого похилого або горизонтального положення рангоуту. Їх виготовляють із сталевого півжорсткого троса з ланцюговими стропками на кінцях для регулювання довжини топенанта і проводять від топа стеньги до ноків гафелів і гіка.
Еринс-бакштаги (снасті, якими утримується за нок гафель, коли трисельна бізань прибрана) заводяться довгими шкентелями і закінчуються талями, розташованими між одно- і двошківними блоками.
Рухомий такелаж вітрил призначений для роботи безпосередньо з вітрилами і управління ними. На великих вітрильниках виготовляється з рослинних, синтетичних тросів і особливо гнучких сталевих тросів малого діаметра. Кріплення снастей до вітрил здійснюється через закріплені на них кренгельси. До рухомого такелажу вітрил належать: фали вітрил, нірали, шкоти і контра-шкоти вітрил, галси, буліні, гордені та гітови.
Фали кліверів і стакселів виготовляють з гнучкого троса. Фали кріпляться скобою до фалового кута вітрила, проводяться паралельно штагам вгору до відвідного блока і вниз до горденя, виведеним до борту біля кофель-планки. Кріпляться поперемінно з правого і лівого бортів, починаючи з бом-клівера. З появою синтетичних вітрил їх такелаж виготовляється також з синтетичних тросів.
Фали трисельних вітрил, які прибираються до щогли з глухо закріпленими гафелями, проводять від нок-бензельного кута до блока біля п'яти гафеля і вниз до кофель-планки біля щогли.
Нірали, якими прибирають косі вітрила (протистоять фалам), виготовляють з рослинного або синтетичного троса. Кріпляться корінним кінцем до фалового кута вітрила і пропускаються через два-три баранці чи «біготки» (точені дерев'яні колодки, призначені для відводу снастей), закріплені на штагу біля раксів, виводяться паралельно штагу до щогли на палубу.
Нірали вітрил бушприта виводять до спеціальної кофель-планки на чотири нагелі біля шпора бушприта.
Нірали трисельних вітрил проводяться по гафелях до ноків і блоків аналогічно фалам, але з протилежного боку гафеля. З їх допомогою прибирають нок-бензельний кут вітрила до щогли.
Шкоти нижніх вітрил (фоків і гротів) великих сучасних вітрильних суден виготовляються з гнучкого сталевого троса і кріпляться корінним кінцем до шкотового кутка вітрила, далі через шків-гат — до ручного палубного шпиля для обтягування та кріплення на кнехти.
Шкоти нижніх марселів, брамселів і бом-брамселя виробляють зі сталевого гнучкого троса, іноді в окремі ділянки шкотів вставляють такелажні ланцюги і оснащують талями.
Шкоти верхніх марселів і брамселів зазвичай роблять глухими, шкотові кути вітрила кріплять спеціальними стропками і скобами кріплять до нижчерозташованої реї.
Шкоти кліверів і стакселів — парні, по одному на кожен борт. На великих суднах з вітрилами великої площі до шкотового кута кріплять спочатку шкентелі з грушоподібними шкот-блоками, через який проводять звичайний гордень, закріпивши його корінний кінець за обух в палубі або в фальшборті, а ходовий — за нагель на кофель-планці.
Галси нижніх вітрил повинні утримувати в потрібному положенні навітряний кут вітрила і шкаторину в натягнутому вигляді. Вони виготовляються з гнучкого сталевого троса з вплетеним, для зручності роботи руками, в ходовий кінець рослинним тросом. Корінний кінець галса кріпиться скобою до нижніх кутів вітрила разом зі шкотом. Ходовий кінець пропускають через каніфас-блок на палубу і направляють до шпиля або на кнехти.
Нижні кути фока і гротів, які мають з кожного борту по одному галсу і шкоту, поперемінно виконують функції галсового або шкотовий кута в залежності від того, яким галсом щодо вітру йде судно.
Галси кліверів і стакселів виконують глухими у вигляді коротких стропок, заведених від галсового кута вітрила до обуха штага.
Гордені прямих вітрил виробляють з гнучких сталевих, або рослинних тросів. Нок-гордени підтягують бічну шкаторину до реї при збиранні вітрила. Бик-гордени підбирають при збиранні вітрила до рея. Вони діляться на кожній половині вітрила на внутрішні, середні та зовнішні і закріплюються корінними кінцями за кренгельси нижніх шкоторин. Їх ходові кінці через гордень-блоки направлені до марса і далі до бортових кофель-планок.
Гітови вітрил (нижнього марселя, нижнього брамселя і бом-брамселя) підтягують шкотові кути вітрил до ноків рей.
У верхнього марселя і верхнього брамселя шкоти закріплюються наглухо. Тому тут гітови замінені ніралами і кріпляться корінними кінцями за обух нок-бугеля нижчерозташованої реї. При збиранні вітрила і спусканні реї, рухомої в даному випадку, на штатне місце ці рей-нірали дозволяють осаджувати рею донизу.
- ↑ Перелік питань для перевірки (оцінки) знань судноводіїв малих/маломірних суден (відповідно до пункту 3.10 та додатку 5 до Положення про порядок видачі посвідчення судноводія малого/маломірного судна, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 07.05.2013 № 283, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 29.05.2013 р. за № 831/23363,). Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archive-url=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archive-date=(довідка) - ↑ Бурячок А., Демський М., Якимович Б. Русско-украинский словарь для военнослужащих — K.: Варта, 1995. — 384 c. ISBN 5-7707-7108-9 — С. 169. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
- ↑ Такелаж [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Морской Словарь, М, Военное издательство МО СССР, 1959
- Морской Энциклопедический Словарь, Л-д, «Судостроение», 1991, ISBN 5-7355-0280-8
- «Рангоут, такелаж и паруса судов XVIII века», К. Х. Марквард, Л-д, «Судостроение», 1991, ISBN 5-7355-0131-3
- Брамсель // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.