Ручка, що стріляє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стріляючі ручки кустарного виробництва. Вилучені правоохоронними органами на території України в 1970—1980х роках.

Стріляюча ручка — вогнепальна зброя що замаскована під ручку для писання [1]. Стріляюча ручка є зброєю прихованого носіння[2]. Більшість стріляючих ручок виготовляється під патрон 5,6×15 мм R (.22 Long Rifle)[3]. Це викликано багатьма причинами, більший за калібром патрон надзвичайно важко сховати в ручці, в той час коли менший набій є неефективним для ураження цілей. Великою перевагою цього набою є його розповсюдженість майже у всіх країнах Світу. Бойові можливості стріляючих ручок є мінімальними[4]. Причиною цього є те що стріляючі ручки мають лише один бойовий заряд, досить довго перезаряджаються та за звичай не мають прицільних пристроїв і прикладу[5].

Стріляючі ручки з'явилася в кінці 19 століття як зброя самооборони. Як правило такою зброєю володіли люди, діяльність яких була пов'язана з небезпекою: купці, комерсанти, бандити. Перед Другою світовою Війною вони стали зброєю для спецслужб[6]. Стріляючі ручки заборонені для володіння та носіння в переважній більшості країн Світу, в тому числі в Україні.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Stephen D. Carpenteri (October 2013). Gun Trader's Guide, Thirty-Fifth Edition: A Comprehensive, Fully Illustrated Guide to Modern Firearms with Current Market Values. Skyhorse Publishing. ISBN 978-1626360259.
  2. Helias Doundoulaki (2008). I was Trained to be a Spy: A True Life Story. Xlibris Corporation. p. 65. ISBN 0-87364-560-X.
  3. John Minnery (1990). Fingertip Firepower: Pen Guns, Knives and Bombs. Paladin Press. pp. 33, 38. ISBN 0-87364-560-X.
  4. Зброя на крайній випадок. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 8 січня 2017.
  5. Мальцев А. Антикілер. Настільна книга оперативника і охоронця. Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 8 січня 2017.
  6. Стріляюча ручка[недоступне посилання з липня 2019]

Примітки

[ред. | ред. код]