Рушайло Володимир Борисович
Володимир Борисович Рушайло | |
---|---|
Владимир Борисович Рушайло | |
Міністр внурішніх справ РФ | |
21 травня 1999 — 28 березня 2001 | |
Президент | Борис Єльцин Володимир Путін |
Прем'єр-міністр | Сергій Степашин Володимир Путін Михайло Касьянов |
Попередник | Сергій Степашин |
Наступник | Борис Гризлов |
Заступник міністра внурішніх вправ Російської Федерації | |
9 травня 1998 — 21 травня 1999 | |
Секрерат Ради Безпеки Росії | |
28 березня 2001 — 9 березня 2004 | |
Попередник | Сергій Іванов |
Наступник | Ігор Іванов |
Народився | 28 лютого 1953 (71 рік) Моршанск, Тамбовська область |
Відомий як | політик, чиновник, військовий діяч |
Країна | СРСР і Росія |
Освіта | Омська вища школа міліції Академія укравління МВС Росії |
Alma mater | Omsk MIA Academyd (1976) і Академія управління МВС Росіїd |
Діти | Олексій, Андрій, Ілля |
Звання | Генерал-полковник поліції |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Володимир Борисовис Рушайло (рос. Влади́мир Бори́сович Руша́йло, 28 липня 1953, Моршанськ, Тамбовська область, РРФСР) — радянський та російський політично-військовий діяч, міністр внутрішніх справ Росії, секретар ради безпеки Росії. Генерал-полковник (1999)[1], Герой Російської федерації.
Народився 28 липня в Моршанську Тамбоської області в родині Бориса Юхимовича Рушайла, офіцера-співробітника радіотехнічних військ.
Закінчив Омську академію МВС та Академію управління МВС Росії. Починав кар'єру з розслідувань квартирних крадіжок, в 1981 перевівся до відділу по рослідуваню вбиств, в 1986 назначений на посаду заступника, в 1988 був назначений керівником 6-го відділу по боротьбі з бандитизмом та організованими злочинами.
Пізніше працював керівником у московському відділі головному управлінні МВС Росії.
Через деякий час на назначений на посаду радника по юридичних питанях та безпеки голови Ради федерації Федеральних зборів Росії Єгора Строєва.
9 травня 1998 року за наказом президента Єльцина був назначений заступником міністра внутрішніх справ Росії. Через рік посів місце міністра внутрішніх справ Росії та через місяць став членом Ради безпеки Російської Федерації.
З серпня 1999 року керував бойовими операціями федеральних військ проти озброєних бандформувань на території Дагестану та Чечні.
27 жовтня того ж року, отримав звання Героя Російської федерації.
В 2004 році виконуючий секретар комітету СНД.
6 серпня 2014 року указом президента Росії був звільнений з військової служби[2].
Одружений, має трьох синів.
- Олексій (1976), випускник Академії ФСБ Російської Федерації, колишній працівник Служби зовнішньої розвідки РФ.
- Андрій (1980), випускник вищої школи поліції.
- Ілля (1988), співпрацівник ФСБ РФ.
- Народились 28 лютого
- Народились 1953
- Герої Російської Федерації
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 3 ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня
- Кавалери ордена Мужності
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Кавалери ордена «За особисту мужність»
- Нагороджені ювілейною медаллю «300 років Російському флоту»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого благовірного князя Данила Московського III ступеня
- Нагороджені Почесною грамотою Президента Російської Федерації
- Кавалери ордена «За заслуги перед Польщею»
- Нагороджені Почесною грамотою уряду Російської Федерації
- Нагороджені медаллю «За доблесть у службі» (МВС РФ)
- Нагороджені медаллю «За військову доблесть» (МВС РФ)
- Нагороджені медаллю «200 років МВС Росії»