Перейти до вмісту

Рябошапка Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рябошапка Іван Григорович
Народився1831 Редагувати інформацію у Вікіданих
Любомирка, Добровеличківський район, Україна[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 (17) лютого 1900 Редагувати інформацію у Вікіданих
Софія, Болгарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпресвітер Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіябаптизм Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябошапка.

Іван Григорович Рябошапка — український штундиський й баптиський проповідник, місіонер, пресвітер церкви села Любомирка Херсонської губернії, тепер у Олександрівському районі Кіровоградської області.

Іван Рябошапка був кріпосним селянином поміщика Шибеко, з бідної православної родини[2]. В юності у пошуках заробітку він обійшов багато сіл й міст України. Після одруження поступив працювати на поміщицький млин. Його родину спіткало велике випробування: троє дітей померли один за іншим.

Після скасування кріпосного права Іван Рябошапка познайомився з баптистом Мартіном Гюбнером з німецької колонії Старий Данциг (тепер село Карлівка Кропивницького району Кіровоградської області). Через спілкування з ним й вивчення Біблії Іван Рябошапка й сам став баптистом[3]. В його будинку почали збиратися люди, щоб послухати Євангеліє.

Рябошапка за зручного випадку проповідував навіть на ярмарках. Він вилазив на воза й кликав слухачів криками: «Знайшов, знайшов»! Коли збиралася достатня група слухачів, він говорив, що його знахідка — правда про Бога й спасіння душі. Рябошапка виймав з кишені Євангеліє й починав проповідувати[4].

За проповіді Рябошапка двічі, у 1867 й 1868 роках, піддавався арештам. У 1870 році через утисків сільського й волосного начальства Іван Рябошапка звернувся до новоросійського генерал-губернатора Павла Коцебу з проханням про дозвіл йому й ще 20 родинам (всього 45 осіб) відокремитися й вийти на помешкання «на вільні степи», щоб вести спільне господарство[5][6]. Це була перша спроба створення євангельської сільськогосподарської комуни (у 1920-х роках ця практика набула поширення у середовищі євангельських християн). Проте Коцебу відповів на його прохання відмовою[5].

Іван Рябошапка прийняв хрещення у квітні 1870 року від баптиста Юхима Цимбала. 8 червня 1871 року Рябошапка сам хрестив Михайла Ратушного й з них 48 душ у Одеському повіті[3].

Не пізніше 1873 року Рябошапка разом з Михайлом Ратушним, Йоганном Вілером й Г. Кушнеренко склали «Правила віросповідання перетвореного Російського Братства»[7] (інша назва: «Віровчення Михайла Ратушного») — перше або одне з перших віровчень російських баптистів[8].

Іван Рябошапка брав участь у роботі конференції віруючих євангельського сповідання, що проходила в 1882 році у колонії Рюкенау (Таврійська губернія); він був делегатом об'єднаного з'їзду представників євангельських течій у Петербурзі в 1884 році й першого з'їзду баптистів в Нововасилівці у тому ж 1884 році. На цьому з'їзді був заснований Союз російських баптистів. Учасники з'їзду направили Рябошапку для проповіді Євангелія у Київську губернію[9].

На конференції у Володикавказі, що проходила в 1885 році, Рябошапка був обраний благовісником по Херсонській й Київській губерніях.

В 1894 році, в період жорстоких репресій[10], Рябошапка був висланий на п'ять років під нагляд поліції на Закавказзі, в місто Єреван[10]. На підставі циркуляру, що дозволяв засланців виїжджати за кордон назавжди, без права повернення в Росію, він подав таке прохання. Але відповідь була, коли 5-річний термін заслання у Єревані вже закінчувався. Він отримав дозвіл виїхати до Константинополя, а звідти він переїхав до Болгарії, в Софію, де помер 5 лютого 1900 року[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://novomedia.ua/soon/ivan-rjaboshapka-ukrainskij-apostol-21-v/
  2. ↑ Братский вестник. — 1981. — № 6. — С. 57.
  3. ↑ а б в Павлов, 2006.
  4. ↑ Синичкин.
  5. ↑ а б Попов, 1990.
  6. ↑ Алексий (Дородницын), 1908.
  7. ↑ Вероучение Михаила Ратушного — Энциклопедия евангельских христиан-баптистов
  8. ↑ Дик, 2007.
  9. ↑ История ЕХБ в СССР. — М.: Изд-во ВСЕХБ, 1989. — С. 546.
  10. ↑ а б Митрохин, 1997.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Рябошапка_Іван_Григорович