Рєусов Володимир Олексійович
| Володимир Олексійович Рєусов | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження | 5 червня 1925 | |||||||||
| Смерть | 4 квітня 2011 (85 років) | |||||||||
| Країна | СРСР, Україна | |||||||||
| Діяльність | архітектор | |||||||||
| Праця в містах | Харків | |||||||||
| Архітектурний стиль | конструктивізм, модернізм, блокове будівництво, вантові конструкції | |||||||||
| Найважливіші споруди | ККЗ «Україна» плавальний басейн «Піонер» | |||||||||
| Містобудівні проєкти | Салтівський житловий масив, Олексіївський житловий масив, Роганський житловий масив, Журавлівський Гідропарк, Краснопавлівське водосховище, Харківський метрополітен | |||||||||
| Наукові праці | 80 робіт | |||||||||
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук  | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Рєусов Володимир Олексійович у Вікісховищі | ||||||||||
Рєусов Володимир Олексійович (5 червня 1925 — 4 квітня, 2011) — академік Академії будівництва і архітектури, член-кореспондент Інженерної академії України. Заслужений будівельник Української РСР. Почесний громадянин міста Харкова.
Народився 5 червня 1925 а в місті Мерефа Харківської області в родині будівельника. У 1941 році на початку німецько-радянської війни був евакуйований з сім'єю з Харкова. У 1943 році зарахований до діючої армії. Був важко поранений в боях під Харковом, в результаті поранення позбувся одного ока.
У 1946 вступив до Харківський інженерно-будівельний інституту, який закінчив у 1951 за фахом архітектор. За розподілом потрапив у Укргідроенергопром. З 1952 року працював архітектором у проектному інституті, інструктором, заступником, потім завідувачем відділу Харківського міськкому партії, заступником директора з наукової роботи в ЮЖНІІ, ПромбудНДІпроект[1]
У 1963—1968 роках обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Південного науково-дослідного інституту будівництва обласного комітету Комуністичної партії УРСР[2]
У 1968–1985 роках — завідувач відділом будівництва обкому партії, потім — проректор, а з 1991 — професор кафедри архітектурних конструкцій Харківського державного технічного університету будівництва і архітектури. Автор більше 80-ти друкованих праць, у тому числі монографій. Має 7 авторських свідоцтв. Кандидат технічних наук.
Рєусов як керівник і координатор будівельного комплексу міста Харківа й області вніс значний внесок у відновлення промислових підприємств, комунального і житлового господарства Харкова, розвиток будівельного комплексу, створення потужної бази будівельної індустрії. Був одним з ініціаторів будівництва міського метрополітену. Працював над питаннями відновлення і оновлення житлового фонду Харкова, спорудження нових житлових масивів на Салтівці, Олексіївці, Рогані, Салтівського (Журавлівського) та Краснопавлівського водосховищ, подачі води в місто і водовідведення, розвитку заводів військово-промислового комплексу, сільськогосподарського машинобудування та інших галузей в Харкові, Лозовій, Куп'янську, Первомайську, Балаклії. Протягом 30-ти років обирався депутатом Харківської міськради, головою постійної комісії з будівництва. З 1999 рік а очолював Фонд ветеранів будівництва Харкова[3].
Володимир Рєусов помер 4 квітня 2011 рік а на 86-му році життя. В останні роки працював над створенням музею історії будівництва міста Харкова у ХДТУБА.
- Ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Червоної Зірки
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Богдана Хмельницького III ступеня, Україна
- Дружби народів
- Медалі
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР.
- Кандидат технічних наук
- Академік Академії будівництва і архітектури
- Член-кореспондент Інженерної академії України
- Заслужений будівельник УРСР
- Двічі лауреат премії Ради Міністрів СРСР.
- Почесний громадянин міста Харкова[4].
- 27 грудня 2012 а в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури відкрили меморіальну дошку Володимиру Олексійовичу[5]. (рос.)
- Реусов В. А. Люди и стройки. Капитальное строительство Харьковской области за 50 лет. 1952—2002 гг. — Х.: ЧП Шуст А. И., 2003. — 414 с.: ил. — Библиогр.: с. 399. (рос.)
- Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. / Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с, ил. (рос.)
- ↑ id/59 Рєусов Володимир Олексійович[недоступне посилання з липня 2019] / / Офіційний сайт харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету.
- ↑ Рєусов Володимир Олексійович. Люди і будівництво. Харків. Изд. Шуст А.
- ↑ В. Ведмідь. Його завданням було творення. Відомому Харківському будівельникові В. А. Рєусову виповнилося 75 років. / / Будівельна газета, 8 червня 2000 р. — С.1
- ↑ Почесний громадянин Харкова Володимир Рєусов відзначив 80-річчя
- ↑ В Харькове открыли мемориальную доску почетному гражданину Харькова Владимиру Рєусову [Архівовано 2014-08-15 у Wayback Machine.] // Официальный сайт харьковского городского совета, городского головы, исполнительного комитета
- Пішов з життя Почесний громадянин Харкова Володимир Рєусов. / / Медіа група «Об'єктив». 5 квітня 2011
- Народились 5 червня
- Народились 1925
- Померли 4 квітня
- Померли 2011
- Кандидати технічних наук
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена Дружби народів
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Лауреати премії Ради Міністрів СРСР
- Заслужені будівельники УРСР
- Радянські архітектори
- Архітектори Харкова
- Українські архітектори
- Почесні громадяни Харкова
- Викладачі ХНУБА