Рінгеріке (комуна)
| Рінгеріке | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Основні дані | |||
| Країна |  Норвегія
| ||
| Населення | 31 802 осіб (2024) 
| ||
| Часовий пояс | UTC+1, влітку UTC+2 | ||
| Місцева влада | |||
|
| |||
 Рінгеріке у Вікісховищі
| |||
Рінгеріке — комуна у фюльке Бускеру у Норвегії. Це частина традиційного району Рінгеріке. Адміністративний центр комуни — місто Генефосс.
Комуну Рінгеріке утворено 1 січня 1964 року після злиття міста Генефосс і сільських комун Голе, Нордергов, Тирістранд і Адал. Однак 1 січня 1977 року територія Голе була виведена зі складу комуни Рінгеріке, та знову стала окремою комуною. Історичний район Рінгеріке включав не лише сучасний муніципалітет Рінгеріке, але й Голе, Кродшерад, Модум і Сіґдал[1].
Комуна Рінгеріке утворена 1 січня 1964 року, після муніципального злиття колишніх комун Голе, Нордергов, Тирістранд і Адал. Невелика частина комуни Фло також була включена до нової великої комуни. З 1 січня 1977 року Голе знову стала окремою комуною.
Рінгеріке розташована бл. 50 км на північний захід від Осло та має площу 1552 км². Мовою, якою розмовляють у комуні, зазвичай є діалект ringeriksmål, ådalsmål або hønefoss. Комуна межує на півночі з комунами Сьор-Аурдал і Землею Сондре; на сході — Гран, Євнакер, Луннер і Осло; на півдні Берумом, Гол і Модумом; а на заході — Кродшерад і Фло. Рінгеріке є міською комуною середнього розміру та найбільшим муніципалітетом лісової промисловості. Тут також активно займаються землеробством, розвивається й інша промисловість, торгівля та сфера послуг.
Центром комуни є населений пункт Генефосс, який отримав статус міста 1852 року. Станом на 2019 рік у місті близько 16 000 осіб. Воно є важливим автомобільним, залізничним та автобусним вузлом Норвегії. Щорічно в першій половині червня тут проходить найбільша велогонка країни — Гран-прі Рінгеріке.
Давньоскандинавська форма цієї назви була Грінгарікі. Першим елементом є (ймовірно) родовий відмінок множини hringir від назви старогерманського племені. Останній елемент ríki — «королівство, рейх»[2]. Спочатку використовувалась для географічної території, набагато більшої за ту, що охоплює сучасну комуну, а саме ландшафтної області під назвою Рінгеріке. Джерела назви території сягають аж до перших королів, які жили в Рінгеріке до початку історії сучасної Норвегії.
Герб затверджено 16 червня 1967 року. На ньому зображено золотий перстень на червоному тлі. Червоний і золотий кольори символізують королівську владу і є королівськими кольорами Норвегії. Кільце є символом єдності території, яка від середньовіччя була окремою цілісністю (навіть вважалася маленьким королівством)[3][4]. Прапор комуни має ті ж символи.
Рінгеріке — це дуже різноманітна природна територія. Для району характерні витягнуті лісисті пагорби з великими озерами. На півдні територія відносно малозаселена, і є великі сільськогосподарські території, що розташувалися на місці відкладів, утворених під час останнього льодовикового періоду. На півночі ландшафт піднімається двома короткими гірськими хребтами та має долини.
Комуна Рінгеріке має низку природоохоронних територій різного статусу та розміру. Вони поділяються на рамсарські території (міжнародно важливі водно-болотні угіддя), природні заповідники, заповідники біотопів, ландшафтні заповідники та пам'ятки природи. Рінгеріке співпрацює з сусідніми комунами для охоронної роботи територіях, що знаходяться у декількох районах.
На території Рінгеріке є п'ять Рамсарських територій, які є частиною водно-болотної системи Тіріфьорден і складаються з трьох меандрових озер та двох прісноводних дельт. Це міжнародно важливі водно-болотні угіддя, де живуть перелітні та гніздові осілі птахи та інші тварини, є унікальна флора. Загальна площа Рамсарських територій становить приблизно 323 гектари, переважна більшість яких є мілководними ділянками з прісною водою.
- Природний заповідник Аверойя (дельта біля витоку Сторелви)
- Природний заповідник Юверен (озеро у нижній частині Сторелва)
- Природний заповідник Карлсрудтанген (дельта біля витоку Соньї)
- Заповідник Ламіра (заросле озеро в нижній частині Сторелви)
- Природний заповідник Синнерен (озеро у нижній частині Сторелва)
Територія Рінгеріке складається з корінних порід первісних часів Землі (докембрій); сланців, вапняків та пісковиків з кембрійського силуру, лави з кам'яновугільного періоду та відкладів з льодовикового періоду. Рельєф утворений тропічним морем, супервулканами і потоками лави. Корінні породи багаті скам'янілостями. Розкопки залишків первісних риб у цьому районі в 1900-х роках було важливим для розуміння розвитку життя на земній кулі[5]. Територія навколо Штайнсфьордену є місцем у Норвегії з найбільшою кількістю охоронних територій, все через свою унікальну геологію і ландшафт. Пагорби навколо рукава фіорду складаються з нахилених осадових камбросилурійських порід, які легко вивітрюються. Це надає пагорбам характерну форму.
Рінгеріке має вологий континентальний клімат з відносно теплим літом і холодною сніжною зимою. В липні 2018 року було зареєстровано історичний максимум 33,7 °C (92,7 °F), а в січні 2010 року — історичний мінімум −25,7 °C (−14,3 °F).
| Клімат Хьонефос 1991-2020 (HØYBY, 140 м, середня/найнижча 2006-2017 рр., екстремальні 2005-2020 рр., кількість опадів 1961-90 рр.) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | |
| Абсолютний максимум, °C | 13 | 14,2 | 20,5 | 23,9 | 30,1 | 31,1 | 33,7 | 28,9 | 24,7 | 19,2 | 15,7 | 12,2 | |
| Середній максимум, °C | −1,2 | −0,3 | 5,9 | 11,6 | 16,7 | 20,9 | 23,0 | 20,9 | 16,8 | 9,5 | 3,8 | −0,5 | |
| Середня температура, °C | −4,1 | −3,5 | 0,5 | 5,3 | 10,6 | 14,8 | 17,3 | 15,9 | 11,5 | 5,5 | 0,8 | −3,3 | |
| Середній мінімум, °C | −7,4 | −6,8 | −3,2 | 0,8 | 5,6 | 9,8 | 12,5 | 11,2 | 7,7 | 2,7 | −1 | −5,9 | |
| Абсолютний мінімум, °C | −25,7 | −24,7 | −19 | −9,3 | −3,2 | 2,7 | 5,2 | 1,8 | −2,8 | −8,3 | −16,2 | −21,8 | |
| Норма опадів, мм | 34 | 25 | 27 | 32 | 55 | 69 | 73 | 85 | 65 | 62 | 50 | 32 | |
| Кількість днів з опадами | 8 | 6 | 7 | 7 | 9 | 9 | 11 | 10 | 10 | 10 | 9 | 8
| |
Рінгеріке славиться двома продуктами сільського господарства — картоплею Рінгеріке (норв. Ringerikspotet) і горохом Рінгеріке (норв. Ringeriksert). Йенс Аабель першим почав вирощування картоплі Рінгеріке приблизно в 1867 році. Горох Рінгеріке отримав PDO (захищене позначення походження). У червні 2007 року картопля Рінгеріке отримала «захищене географічне зазначення» (PGI) під назвою Ringerikspotet fra Ringerike. Зараз цю особливу картоплю виробляють шість фермерів в Аск в Рінгеріке. Більшість картоплі продається в Осло[6][7].
- Гельге Еллінгсен Ваагаард (1781, Нордерхов — 1817) — фермер і унтерофіцер, представник на норвезьких Установчих зборах
- Майкл Ферден (1836, Нордерхов — 1912) — норвезький священник і письменник
- Андреа Грам (1853, Аск — 1927) — норвезька художниця-пейзажистка і портретистка.
- Рольф Булл-Гансен (1888, Нордерхов — 1970) — норвезький педагог і письменник
- Еллінг М. Солгейм (1905, Нордерхов — 1971) — поет, драматург і автор оповідань
- Олав Бренден (1919, Нордерхов — 1989) — норвезький фармацевт, фахівець з ліків і винахідник
- Олав Асгейм (1921, Рінгеріке — 1948) — член фашистської партії Національна єдність під час Другої світової війни
- Ейвінд Фелд Галворсен (1922, Рінгеріке — 2013) — норвезький філолог
- Арільд Гім (1945, Рінгеріке) — політик і колишній член парламенту
- Бйорн Кьос (1946, Сокні) — засновник і генеральний директор Norwegian Air Shuttle
- Бйорн Скогмо (1948, Євнакер — 2020) — письменник
- К'єлл Б. Гансен (1957—2020) — політик, мер Рінгеріке у 2007—2019 роках
- Борд Фриденлунд (1972, Рінгеріке) — письменник та історик, генеральний директор Eidsvoll 1814
- Ренді Торвальдсен (1925—2011) — ковзаняр
- Ерік Гаген (1975, Веме) — футболіст, який провів 360 матчів за клуб і 28 за збірну Норвегії
- Руне Гаген (1975, Веме) — колишній норвезький футболіст, який провів 280 матчів за клуб
- Тор Ойвінд Говда (1989, Рінгеріке) — норвезький футболіст, який провів 250 матчів за клуб
Міста-побратими Рінгеріке:[8]
Обенро, Південна Данія, Данія
Лог'я, Південна Фінляндія, Фінляндія
Еммелорд, Флеволанд, Нідерланди[9]
Скаґастрьонд, Ісландія
Векше, Крунуберг, Швеція
Вера, Альмерія, Іспанія[10] в 1989
-
Ратуша Рінгеріке -
Музей Рінгерікеса -
Tandberggården в Гьонефоссі -
Районний суд Рінгеріке -
Skøiengården у Søndre Torv у Hønefoss -
Залізнична станція Hønefoss -
Петерсоя та Сторелва під час весняної повені у 2018 році -
Зимовий пейзаж на озері Оянген -
- Per H. Stubbraaten, Liv M. Skretteberg, Axel Holt, Finn Granum, Vibeke Tjørn, Kaare Fleten. 40 trivelige turer på Ringerike (вид. 1). Forlaget Vigmostad & Bjørke AS. с. 254. ISBN 9788241206955.
- Nils Elsrud. Utvandrerhistorier fra Ringerike (вид. 1). Kolofon Forlag. с. 204. ISBN 9788230013823.
- Lil Gustafson. Møter på Veien; et maktsenter på Ringerike i eldre jernalder, kultplass gjennom 1500 år (вид. 1). Cappelen Damm AS. с. 334. ISBN 9788283140675.
- ↑ Фолкс, Ентоні; Перкінс, Річард (2001). VOLUME XIII A HISTORY OF NORWAY AND THE PASSION AND MIRACLES OF THE BLESSED ÓLÁFR (PDF). Лондон.
- ↑ Kommunevåpen (норв.). Ringerike kommune. Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ Kommunevåpen (норв.). Ringerike kommune. Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ Kommunevåpen, Norske (1990). Nye kommunevåbener i Norden. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ Johan Kiær. 1924. The Downtonian Fauna of Norway. 1. Anaspida. Norske Vidensk Academien Skrifter.
- ↑ Ringerikspotet - landsort med varemerke. Norsk institutt for bioøkonomi. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
- ↑ Ringerikserter. matmerk.no. Архів оригіналу за 12 лютого 2007. Процитовано 1 жовтня 2017.
- ↑ Vennskapskommuner (норв.). Norden.no. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ Internationale betrekkingen (нід.). Архів оригіналу за 7 грудня 2008. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ Terraza Carmona Eventos (ісп.). Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 2 травня 2024.
|
Це незавершена стаття з географії Норвегії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |