Перейти до вмісту

Ріта Мей Браун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ріта Мей Браун
англ. Rita Mae Brown Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася28 листопада 1944 (80 років)(19441128)
Гановер, Пенсільванія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсценаристка, поетеса, гравець у поло, письменниця-романістка, автобіограф, письменниця, ЛГБТ-активістка, прозаїк, драматургиня, феміністка Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботиправа тварин, права ЛГБТ[d], лесбійський фемінізм, література[2], кіносценаристикаd[2] і телесценарійd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНью-Йоркський університет, Університет Флориди, Школа образотворчих мистецтвd, Fort Lauderdale High Schoold і Union Institute & Universityd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпоезія, класичний детективd і сценарій Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusRubyfruit Jungled, Bingod, Six of Oned, Loose Lipsd, Venus Envyd і Southern Discomfortd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоLavender Menaced Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайт: ritamaebrownbooks.com Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ріта Мей Браун (англ. Rita Mae Brown, нар. 28 листопада 1944) — американська письменниця, лесбійська феміністка, найвідоміша автобіографічним романом виховання «Рубінові джунглі». Брала активну участь у ряді кампаній за громадянські права. Отримала нагороду за життєві досягнення на літературній премії Лямбда у 2015 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася у 1944 році в Ганновері, штат Пенсильванія. Мати залишила її новонародженою в дитячому будинку. Двоюрідна сестра її матері Джулія Браун з чоловіком Ральфом забрали її [4] і виховували в Йорку, штат Пенсильванія, а згодом у Форт-Айленді, Лодердейл, штат Флорида. [5] Джулія та Ральф Браун були активними республіканцями у своїй місцевій партії.[6]

Починаючи з кінця 1962 року, Браун відвідувала Флоридський університет в Гейнсвіллі. [7] Навесні 1964 році керівники університету з расовим розділенням виключили її за участь у русі за громадянські права. Згодом вона вступила до Громадського коледжу Браварда[8] з надією перейти в кінцевому підсумку до більш толерантного чотирирічного навчального закладу. [9]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Переїхала автостопом до Нью-Йорка і жила там між 1964 і 1969 роками, іноді без постійного місця проживання[10], відвідуючи Нью-Йоркський університет[11], де здобула ступені з антикознавства та англійської. У 1968 році отримала сертифікат з кінематографії від Нью-Йоркської школи візуальних мистецтв.[12]

Здобула ступінь докторки філософії з літератури в Інституті та університеті Союзу в 1976 і має ступінь докторки політичних наук в Інституті політичних досліджень у Вашингтоні, округ Колумбія[13].

Писала для «Rat», першої визвольної газети для жінок у Нью-Йорку. 

У 1982 році Браун написала сценарій, що пародіює жанр слешера, під назвою «Безсонні ночі», продюсери вирішили зіграти його серйозно, і театрально було видано обмежений реліз.[14] Браун представлена у фільмі про феміністичну історію «Вона прекрасна, коли злиться». [15] [16]

Філософські та політичні погляди

[ред. | ред. код]

Навесні 1964 року під час навчання в Університеті Флориди в Гейнсвіллі Браун стала активною діячкою в Американському русі за громадянські права. Пізніше в 1960-х вона брала участь в антивоєнному русі, феміністичному русі та русі за визволення гомосексуальних людей.[17] У 1967 році брала участь у студентській гомофільській лізі в Колумбійському університеті, але покинула її, оскільки чоловіки в лізі не цікавились правами жінок.[18]

Брала участь у Redstockings, але також покинула групу через відсутність участі у русі за права лесбійок.[18] Потім приєдналася до Фронту визволення геїв, де запропонувала сформувати загальнолесбійську групу, оскільки багато жінок відчували себе виключеними з феміністичного руху та руху за визволення геїв, окупованого чоловіками.

Зайняла адміністративну посаду в молодій Національній організації жінок, але подала у відставку в січні 1970 за коментарями Бетті Фрідан, які деякі вважають гомофобними та спробами дистанціюватися від лесбійських організацій.[19] Браун стверджувала, що лесбійка ― це «єдине слово, яке може спричинити колективний серцевий напад у Виконавчого комітету».[20]

Грала провідну роль у групі феміністок «Лавандова загроза», другого з'їзду об'єднання жінок на 1 травня 1970, що протестували проти коментарів Фрідан і виключення лесбійок з жіночого руху. [21] [22] Браун та інші лесбійки з фронту визволення геїв створили маніфест «The Woman-Identified Woman». Потім група, яка написала маніфест, стала «радикалесбійками» (англ. Radicalesbians). [18]

Працюючи в Американському русі за громадянські права, Браун була представлена групам підвищення свідомості, які включила в створені нею організації та ті, в яких працювала. [23] [20]

На початку 1970-х стала членкинею-засновницею The Furies Collective, сепаратистського лесбійського феміністичного колективу у Вашингтоні, округ Колумбія, який вважав гетеросексуальність коренем утисків.[21] Жінки хотіли створити життєву ситуацію для радикальних феміністок. Група придбала два будинки, де вони жили разом, і використовували методи підвищення свідомості, щоб говорити про такі речі, як гомофобія, фемінізм та виховання дітей.[20] Вони вважали, що лесбійство ― це політичний акт, а не лише особистий. Браун вислана з групи «Фурії» через кілька місяців[18], група була розпущена у 1972 році, через рік після створення.

Браун також не вважає себе письменницею-лесбійкою, оскільки вважає, що мистецтво ― це зв'язок, а не ярлик, що розділяє.[20] У 2015 році в інтерв’ю The Washington Post Браун запитали, чи вважає вона, що нагороди в гей-лесбійській літературі важливі; вона відповіла:

Я люблю мову, я люблю літературу, я люблю історію і навіть віддалено не зацікавлена бути гомосексуальною. Я вважаю, що це одна з тих абсолютно марних та обмежуючих категорій. Це визначення наших гнобителів, якщо хочете. Я б обережно користувалася ними. Я точно не визначила би себе, ніколи, з точки зору мого гнобителя. Якщо ви приймаєте ці умови, ви потрапляєте в групу. Тепер, можливо, вам доведеться потрапити в групу політично, щоб боротися з цим гнобленням; Я це розумію, але не приймаю. [24]

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Отримала гранти від Національного фонду мистецтв і Массачусетської ради мистецтв на публікацію свого роману «Шість з одного».[25]

У 1982 році була номінована на премію «Еммі» за видатні роботи в естрадній або музичній програмі «Я люблю свободу»[26], а також за мінісеріал ABC «Довге спекотне літо» у 1985 році[27]

Була однією з лауреаток премії Гільдії письменників Америки 1982 року за «Я люблю свободу»[27] і лауреаткою премії літературного Лева Нью-Йоркської публічної бібліотеки 1987 року[28]

У 2015 році Браун нагороджена премією Pioneer Award за життєві досягнення на 27-ї літературній премії Лямбда.[29]

Була номінована на премію Audie award і отримала нагороди AudioFile Earphones і Publishers Weekly listen-Up awards.[30]

Отримала почесний докторський ступінь в коледжі Вілсона у 1992 році.[28]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Починаючи з 1973 року, Браун жила на Голлівудських пагорбах у Лос-Анджелесі.[31] У 1978 році переїхала в Шарлотсвілл, штат Вірджинія, де деякий час жила з американською акторкою, письменницею і сценаристкою Фанні Флегг, з якою познайомилася на вечірці в Лос-Анджелесі, організованій Марло Томасом. Пізніше вони розлучилися через, за словами Браун, «відмінності поколінь», хоча Флегг і Браун одного віку.[32][33][34]

У 1979 році Браун познайомилася і закохалася в чемпіонку з тенісу Мартіну Навратілову[32]. У 1980 році вони купили кінну ферму в Шарлоттсвіллі, де жили разом до розриву через тодішнє занепокоєння Навратілової про те, що камінг-аут зашкодить її заяві на отримання громадянства США (за даними Washington Post). Браун все ще живе в маєтку в Шарлотсвіллі.[35][36]

Опубліковані твори

[ред. | ред. код]

Поезія

[ред. | ред. код]
  • "Dancing the shout to the true gospel or The song movement sisters don't want me to sing" was included in the 1970 anthology Sisterhood Is Powerful: An Anthology of Writings from the Women's Liberation Movement, edited by Robin Morgan.[37]
  • The Hand That Cradles the Rock (1971). ASIN B00JACY1TA
  • Songs to a Handsome Woman (1973). ASIN B000MZAK26

Книги Runnymede

[ред. | ред. код]

Містичні

[ред. | ред. код]
Mrs. Murphy Mysteries

The Mrs. Murphy Mysteries include "Sneaky Pie Brown" as a co-author.

  1. Wish You Were Here (1990) ISBN 978-0-553-28753-0
  2. Rest in Pieces (1992) ISBN 978-0-553-56239-2
  3. Murder at Monticello (1994) ISBN 978-0-553-57235-3
  4. Pay Dirt (1995) ISBN 978-0-553-57236-0
  5. Murder, She Meowed (1996) ISBN 978-0-553-57237-7
  6. Murder on the Prowl (1998) ISBN 978-0-553-57540-8
  7. Cat on the Scent (1999) ISBN 978-0-553-57541-5
  8. Pawing Through the Past (2000) ISBN 978-0-553-58025-9
  9. Claws and Effect (2001) ISBN 978-0-553-58090-7
  10. Catch as Cat Can (2002) ISBN 978-0-553-58028-0
  11. The Tail of the Tip-Off (2003) ISBN 978-0-553-58285-7
  12. Whisker of Evil (2004) ISBN 978-0-553-58286-4
  13. Cat's Eyewitness (2005) ISBN 978-0-553-58287-1
  14. Sour Puss (2006) ISBN 978-0-553-58681-7
  15. Puss n' Cahoots (2007) ISBN 978-0-553-58682-4
  16. The Purrfect Murder (2008) ISBN 978-0-553-58683-1
  17. Santa Clawed (2008) ISBN 978-0-553-80706-6
  18. Cat of the Century (2010) ISBN 978-0-553-80707-3
  19. Hiss of Death (2011) ISBN 978-0-553-80708-0
  20. The Big Cat Nap (2012) ISBN 978-0-345-53044-8
  21. Sneaky Pie for President (2012) [Not a Mrs. Murphy mystery] ISBN 1410450244/ISBN 0345530470
  22. The Litter of the Law (2013) ISBN 978-0-345-53048-6
  23. Nine Lives to Die (2014) ISBN 978-0-345-53050-9
  24. Tail Gait (2015) ISBN 978-0-553-39236-4
  25. Tall Tail (2016) ISBN 978-0-553-39246-3
  26. A Hiss Before Dying (2017)[38]
  27. Probable Claws (2018)[39]
  28. Whiskers in the Dark (2019)[40]
  29. Furmidable Foes (2020)
  30. Claws for Alarm (scheduled October 12, 2021)

"Sister" Jane Mysteries

  1. Outfoxed (2000) ISBN 0345484258
  2. Hotspur (2002) ISBN 0345428234
  3. Full Cry (2003) ISBN 0345465202
  4. The Hunt Ball (2005) ISBN 0345465504
  5. The Hounds and the Fury (2006) ISBN 0345465482
  6. The Tell-Tale Horse (2007) ISBN 034550626X
  7. Hounded to Death (2008) ISBN 0345512375
  8. Fox Tracks (2012) ISBN 0345532996
  9. Let Sleeping Dogs Lie (2014) ISBN 055339262X
  10. Crazy Like a Fox (2017)
  11. Homeward Hound (2018)
  12. Scarlet Fever (2019)
  13. Out of Hounds (2021)

Mags Rogers Mysteries

  1. A Nose for Justice (2010) ISBN 978-0-345-51182-9[41]
  2. Murder Unleashed (2010) ISBN 978-0-345-51183-6

Художня література

[ред. | ред. код]

Сценарії

[ред. | ред. код]
  • I Love Liberty (1982; TV special)
  • Кривава вечірка (1982; feature film)
  • Довге спекотне літо (1985; TV movie)
  • My Two Loves (1986; TV movie)
  • Me and Rubyfruit (1989; short film interpretation of Rubyfruit Jungle)
  • Rich Men, Single Women (1990; TV movie)
  • The Woman Who Loved Elvis (1993; TV movie)
  • Mary Pickford: A Life on Film (1997; documentary)
  • Murder She Purred: A Mrs. Murphy Mystery (1998; TV movie)

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 150.
  2. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Cogdill, Oline H. (14 жовтня 1997). The Making Of Writer Rita Mae Brown. The Sun Sentinel. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 16 травня 2021.
  5. ↑ Brown, Rita Mae (1997). Rita Will: Memoir of a Literary Rabble-Rouser. Bantam Books. с. 1–2. ISBN 9780553099737.
  6. ↑ Novelist Rita Mae Brown on the Peculiar Pleasures of Train Travel.
  7. ↑ Brown, Rita Mae (1997). Rita Will: Memoir of a Literary Rabble-Rouser. Bantam Books. с. 183–184. ISBN 9780553099737.
  8. ↑ Brown, Rita Mae (1997). Rita Will: Memoir of a Literary Rabble-Rouser. Bantam Books. с. 144–149. ISBN 9780553099737.
  9. ↑ Brown, Rita Mae (1997). Rita Will: Memoir of a Literary Rabble-Rouser. Bantam Books. с. 186–189. ISBN 9780553099737.
  10. ↑ Brown, Rita Mae (1997). Rita Will: Memoir of a Literary Rabble-Rouser. Bantam Books. с. 200–201. ISBN 9780553099737.
  11. ↑ Brown, Rita Mae (1997). Rita Will: Memoir of a Literary Rabble-Rouser. Bantam Books. с. 209–210. ISBN 9780553099737.
  12. ↑ Nelson, Emmanuel S. (2009). Encyclopedia of Contemporary LGBTQ Literature of the United States. Santa Barbara, California: Greenwood Press. с. 95. ISBN 9780313348617.
  13. ↑ Related by Brown in her autobiography Rita Will and Starting from Scratch.
  14. ↑ Brown, Rita Mae (1997). Rita Will: Memoir of a Literary Rabble-Rouser. Bantam Books. с. 298–299. ISBN 9780553099737.
  15. ↑ The Women.
  16. ↑ The Film — She's Beautiful When She's Angry. Shesbeautifulwhenshesangry.com.
  17. ↑ Jacob Wheeler. An Evening with Rita Mae Brown.
  18. ↑ а б в г Faderman, Lillian (2015). The Gay Revolution: The Story of Struggle. Simon and Schuster. с. 232.
  19. ↑ Brownmiller, Susan (1999). In Our Time: Memoir of a Revolution. Dial Press. ISBN 0-385-31486-8.
  20. ↑ а б в г Hogan, Steve; Hudson, Lee (1998). Completely Queer: The Gay and Lesbian Encyclopedia. New York: Henry Holt.
  21. ↑ а б Related by Brown in her autobiography Rita Will.
  22. ↑ Davies, Diana. Photograph. New York Public Library Digital Collections.
  23. ↑ Author and Activist Rita Mae Brown.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  24. ↑ Burns, Carole (30 травня 2015). Rita Mae Brown, awarded as pioneer of lesbian literature, scoffs at the term. The Washington Post.
  25. ↑ Fresh Air with Terry Gross, October 9, 1978: Interview with Rita Mae Brown. WHYY-FM. 9 жовтня 1978. OCLC 959925415. Scroll down to 'View online' to hear the audio of the interview.
  26. ↑ 34th Primetime Emmys Nominees and Winners. emmys.com. Academy of Television Arts & Sciences.
  27. ↑ а б Brown, Rita Mae 1944- | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com.
  28. ↑ а б International Who's Who in Poetry 2005 (англ.). Taylor & Francis. 2004. ISBN 9781857432695.
  29. ↑ Opinion | Rita Mae Brown 'not interested' in being gay. Washington Blade: Gay News, Politics, LGBT Rights (амер.). 12 червня 2015.
  30. ↑ The Sand Castle (MP3 CD) | Politics and Prose Bookstore. www.politics-prose.com (англ.). Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
  31. ↑ Brown, Rita Mae (1997). Rita Will: Memoir of a Literary Rabble-Rouser. Bantam Books. с. 288–289. ISBN 9780553099737.
  32. ↑ а б Mansfield, Stephanie (13 серпня 1981). Rita Mae Brown, Martina Navratilova &. The Washington Post.
  33. ↑ Foster, Steven (1 листопада 2009). Rita Mae Goes to the Dogs. OutSmart Magazine. Архів оригіналу за 30 липня 2017.
  34. ↑ Bernard, Marie Lyn. 15 Lesbian Couples Time Forgot. Autostraddle.
  35. ↑ Brown, Rita Mae (1997). Rita Will: Memoir of a Literary Rabble-Rouser. Bantam Books. с. 322–329. ISBN 9780553099737.
  36. ↑ Rita Mae Brown. 15 травня 2013. Архів оригіналу за 15 травня 2013.
  37. ↑ Sisterhood is powerful : an anthology of writings from the women's liberation movement (Book, 1970). [WorldCat.org]. OCLC 96157.
  38. ↑ A Hiss Before Dying by Rita Mae Brown and Sneaky Pie Brown - PenguinRandomHouse.com.
  39. ↑ Probable Claws by Rita Mae Brown and Sneaky Pie Brown - PenguinRandomHouse.com.
  40. ↑ Whiskers in the Dark by Rita Mae Brown and Sneaky Pie Brown - PenguinRandomHouse.com.
  41. ↑ Rita Mae Brown books. isbndb.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати має збірку цитат :
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ріта_Мей_Браун&oldid=44257008