Ріхард Гільдебрандт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ріхард Гільдебрандт
нім. Richard Hildebrandt
Народився13 березня 1897(1897-03-13)[1]
Вормс, Велике герцогство Гессенське, Німецька імперія
Помер10 березня 1951(1951-03-10) (53 роки)
Бидгощ, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща
·повішення
Країна Третій Райх
Діяльністьсуддя, політик, офіцер
Alma materКельнський університет і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна[2]
ЧленствоСА, СС[3] і Freikorps Oberlandd
Посададепутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання Обергруппенфюрер СС,
 генерал поліції (30 січня 1942),
 генерал військ СС (1 грудня 1944)
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3]
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За відвагу» (Гессен)
Медаль «За відвагу» (Гессен)
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Залізний хрест 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Спортивний знак СА
Спортивний знак СА
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Ріхард Герман Гільдебрандт (нім. Richard Hermann Hildebrandt; 13 березня 1897, Вормс — 10 березня 1952, Гданськ) — німецький політик і офіцер, обергруппенфюрер СС і генерал поліції (30 січня 1942), генерал військ СС (1 грудня 1944). Начальник Головного управління СС з питань рас і поселень.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син директора фабрики, брат Фрідріха і Ернста Гільдебрандтів.

Після закінчення середньої школи в 1915 році в якості добровольця до листопада 1918 року брав участь у Першій світовій війні в складі 22-го артилерійського полку. Після війни продовжив навчання, вивчаючи економіку, мови, історію в Кельнському і Мюнхенському університетах.

У 1922 році вступив в НСДАП. У 1923 році взяв участь в партійних з'їздах в Нюрнберзі, і, ймовірно, також в Пивному путчі. Пізніше працював в якості іноземного кореспондента в фінансовому секторі. Навесні 1928 року Гільдебрандт іммігрував в США, де одружився. 1 червня 1928 року всдновив своє членство в НСДАП (квиток № 89 221). У 1930 році повернувся до Німеччини, став членом СА, взяв на себе службові обов'язки в нацистській партії. Став партійним керівником Уффенгайма і Бад-Віндсгайма. У лютому 1931 року перевівся з СА в СС (посвідчення №7 088) і був призначений штабним офіцером і ад'ютантом Йозефа Дітріха.

30 січня 1933 року переведений в управління СС «Захід». З 9 листопада 1933 року Гільдебрандт взяв на себе керівництво над 21-м сектором СС в Герліці, а 12 листопада обраний депутатом Рейхстагу від Бреслау. До весни 1945 року перебував на посаді заступника голови рейхстагу. 1 січня 1937 був призначений главою управління СС «Рейн».

C 1 жовтня 1939 по 20 квітня 1943 року перебував на керівній посаді утворився з початком війни 20-го управління СС «Вісла» і лідера поліції Данцигу-Західної Пруссії. Саме за цей період він несе відповідальність за депортацію і вбивства євреїв в цій області і в балтійських державах. За його ініціативи були побудовані концентраційні табори на підконтрольних йому територіях. З 1940 по 1942 рік він також був членом Народного суду.

З 25 грудня 1943 року по 16 вересня 1944 року керує управлінням СС «Чорне море». Організував добровольчу бригаду з кримських татар і поліцейський полк з колишніх охоронних команд і успішно вів боротьбу з партизанами в Криму. У різний час, востаннє в період з квітня 1943 року до кінця війни, займав пост начальника Головного управління СС з питань раси і поселення. З 17 березня по травень 1945 року очолював управління СС «Південний Схід». З квітня 1945 року — вищий керівник СС і поліції в Богемії і Моравії.

24 грудня 1945 року у Вісбадені був заарештований військами союзників. На Нюрнберзькому процесі у справі про расові злочини, що проходив з 20 жовтня 1947 року по 10 березня 1948 року народження, постав перед судом за звинуваченням у військових злочинах і злочинах проти людяності. Засуджений до 25 років позбавлення волі. Потім був виданий Польщі, де над ним був проведений новий процес. 4 листопада 1949 року засуджений до смертної кари. У проханні про помилування заявив: «Я можу запевнити вас своєю честю, що моя совість чиста». 10 березня 1952 року вирок був виконаний.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Хёне Хайнц, Чёрный орден СС: История охранных отрядов/ Пер.с нем. Чупрова Ю. Д., Лемехова О. И.- М.: Олма-Пресс, 2004, ISBN 5-224-03843-X

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
  2. ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
  3. ↑ а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ріхард_Гільдебрандт&oldid=40174205