Перейти до вмісту

Ріхард Фогт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фогт.

Ріхард Фогт
Richard Vogt
Ріхард Фогт у 1960-х роках
Ріхард Фогт у 1960-х роках
Ріхард Фогт у 1960-х роках
Народився19 грудня 1894(1894-12-19)
Швебіш-Гмюнд[1]
Помер23 січня 1979(1979-01-23) (84 роки)
Санта-Барбара, Каліфорнія, США
Країна Німеччина
НаціональністьНімець
Діяльністьбортінженер, інженер
Alma materШтутгартський технічний університет
ГалузьАвіабудування
ЗакладCMASA (Італія)
Kawasaki Heavy Industries (Японія)
Blohm & Voss(Німеччина)
Дослідна лабораторія ВПС (США)
Curtiss-Wright (США)
Boeing (США)
Науковий ступіньДоктор наук
Відомі учніТакео Дої (яп. 土井 武夫)
ВійнаПерша світова війна
Відомий завдяки:конструюванням літаків
CMNS: Ріхард Фогт у Вікісховищі

Ріхард Фогт (нім. Richard Vogt; 19 грудня 1894, Швебіш-Гмюнд (нім. Schwäbisch Gmünd), Німецька імперія — 23 січня 1979, Санта-Барбара, США)[2] — німецький інженер та авіаційний конструктор, працював у провідних світових авіабудівних фірмах, зокрема очолював авіаційні підрозділи компаній Kawasaki Heavy Industries та Blohm & Voss.


Біографія

[ред. | ред. код]

Ріхард Фогт народився 19 грудня 1894 у місті Швебіш-Гмюнд[3], королівство Вюртемберг, у великій родині — був сьомою дитиною з дванадцяти братів і сестер. Під час навчання у школі в Штутгарт-Каннштатт познайомився з Ернстом Хейнкелем. Сконструювавши у 1910 свій перший літальний апарат з трициліндровим двигуном «Анзані» (італ. Anzani), здобув початковий авіаційний досвід. Після закінчення школи рік працював на заводі з виробництва двигунів у Людвігсхафені. Учасник Першої світової війни, 1914 добровільно пішов на фронт, воював на Західному фронті у піхоті. Після важкого поранення у 1915 лікувався в шпиталі у рідному місті, згодом залишив військову службу, у 1916 знов в армії, отримав льотну підготовку[4].

Авіаконструктор

[ред. | ред. код]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Після повернення до цивільного життя у 1918 працював в компанії Цепелін (нім. Luftschiffbau Zeppelin) у місті Фридрихсхафен, де зустрів Клода Дорньє (нім. Claude Honoré Desiré Dornier; 1884—1969), котрий запропонував йому стати авіаконструктором. Із 1919 навчався на дворічних курсах у Вищій технічній школі Штутгарта, у 1922 отримав диплом інженера[5] та працював помічником професора Олександра Баумана (нім. Alexander Baumann; 1875—1928) при кафедрі авіаційних та автомобільних систем. У 1923 отримав свій перший патент та захистив докторський ступінь. За дорученням Дорньє нетривалий час працював в Італії на фірмі CMASA, що виробляла літаючий човен Gs.II.

Робота в Японії

[ред. | ред. код]
Біплан-розвідник KDA-2

Із 1923 по 1933[6] Ріхард Фогт працює в японському місті Кобе, в компанії Kawasaki Heavy Industries на виробництві літаків за ліцензією Dornier-Werke GmbH. Як головний конструктор розробив кілька моделей, включаючи KDA-5 (Type 92), свій перший літак в Японії[7], одномісний біплан-розвідник KDA-2 (Type 88), одномісний винищувач KDA-3[8]. У розробці деяких літаків, приміром біплана-винищувача KDA-5 (Type 92)[Вин. 1] та біплана-розвідника KDA-6, йому асистував майбутній головний конструктор фірми Такео Дої[en] (яп. 土井 武夫), котрий, після повернення у 1934 Фогта до Німеччини, став ключовою фігурою в конструкторському бюро Kawasaki[9].

Третій Рейх

[ред. | ред. код]
BV 141 з асиметричною будовою планера. Незважаючи на невелику кількість, одна з найвідоміших машин Фогта

Наприкінці 1933 Ріхард Фогт отримав запрошення від компанії «Блом унд Фосс» (нім. Blohm & Voss) очолити її авіаційний відділ. Після повернення на початку 1934 з Японії[4], змінив на посту головного конструктора «Hamburger Flugzeugbau» Райнгольда Мевеса (нім. Reinhold Mewes) — майбутнього розробника багатоцільового літака Fi 156 Storch компанії Fieseler.

Першим літаком на нових теренах став одномісний навчально-тренувальний Ha 136[10]. Далі під його керівництвом або за вагомим внеском з'явилися: океанський гідролітак-розвідник BV 138; поштовий, в подальшому транспортник та розвідник, океанський гідролітак Ha 139, з крилом типу перевернутої чайки та трубчастими лонжеронами, що слугували паливними баками; розвідник BV 141, з асиметричною будовою планера; BV 142 — сухопутна версія Ha 139; важкий та надважкий гідролітаки BV 222 та BV 238, а також літаки з інших численних проектів, зокрема висотний перехоплювач BV 155, реактивні винищувачі і бомбардувальники.

У 1942 Фогт запропонував проект 202, літака з суцільноповоротним (косим) крилом, проте розвиток ця концепція в той час не отримала[Вин. 2].

Планер-винищувач BV 40

[ред. | ред. код]

Пропозиція Фогта по створенню планера-винищувач була прийнята у 1943, а до весни 1944 Blohm und Voss BV 40 був готовий до випробувань. Однією з основних переваг планера було б те, що його передбачалося виробляти без застосування дефіцитних матеріалів (наприклад, алюмінію). За задумом конструктора планер міг практично непомітно (через вельми малі розміри) для стрільців бомбардувальників наблизитися на дистанцію ефективного вогню 30-мм гармат.

Перші льотні випробування прототипу BV 40 V1 відбулися наприкінці травня 1944. До середини липня 1944 основна програма випробувань була завершена: на висоті 2000 метрів була досягнута швидкість 470 км/г, а розрахункова швидкість в піке передбачалася близько 900 км/г.

Конструкція була гранично проста: кабіна з бронелистів, найпотужніший, лобовий, мав товщину 20 мм, ноги пілота захищав 8 мм бронелист. Центральна секція фюзеляжу виконувалася з клепаного металу, до якої дерев'яна хвостова секція кріпилася болтами. Крила з дерев'яним каркасом обшитим фанерою, броньоване 120 мм лобове скло. Пілот в BV 40 не сидів, а лежав на животі, впираючись підборіддям у спеціальну стійку. Планер-перехоплювач піднімався б на висоту звичайним винищувачем. Для зльоту як шасі використовувався двоколісний візок, що скидався після зльоту, а для посадки — лижа, що забирається. Програму згорнули на початку осені 1944[12].

Сполучені Штати Америки

[ред. | ред. код]

Наприкінці Другої світової війни був узятий під варту і допитаний британськими спецслужбами, проте відмовився від пропозиції британського уряду щодо роботи, але прийняв її від США. Подібно багатьом іншим німецьким конструкторам і вченим, що після війни покинули Німеччину, Фогта в межах Операції «Скріпка», було направлено до Сполучених Штатів. Там, із 1947 по 1954, він працював цивільним службовцем у дослідній лабораторії ВПС США в Дейтоні[13].

У 1955 відхилив пропозицію від Вальтера Блома (нім. Friedrich Walther Blohm; 1887—1963) про повернення до роботи у «Blohm & Voss». Згодом, також, було відхилено запрошення від Штутгартського університету очолити відділ аеронавтики.

По 1960, поки компанія не вирішила припинити цей напрямок бізнесу, працював провідним інженером в американській багатогалузевій корпорації Curtiss-Wright. Із серпня 1960 до серпня 1966 працює в команді Джорджа С. Шерера (англ. George Schairer), що був головним аеродинаміком компанії Боїнг. Тут Фогт бере участь в розробці систем вертикального зльоту та суден на підводних крилах[Вин. 3]; досліджує вплив довжини й форми крил на дальність та тривалість польоту[Вин. 4].

У 70-х роках винахід Фогта був втілений на дослідному літаку з косим крилом NASA AD-1

Фогт працював над секретним проектом бомбардувальників з ядерними енергетичними установками. Проект було скасовано у зв'язку з нерозв'язними труднощами із застосування бортових реакторів[14].

Останні роки

[ред. | ред. код]

Після відходу з Boeing, Ріхард Фогт розробляв безпечні вітрильники, захищені від перекидання, згодом сів за написання мемуарів. Жив у Каліфорнії, яку він любив і був, як він висловлювався, «американцем». У 1977 пожежа повністю знищила його будинок, що призвело до втрати багатьох особистих та технічних документів. 23 січня 1979 помер від інфаркту міокарда в Санта-Барбарі, штат Каліфорнія, у віці 84 років. Фогт був одружений і мав двох синів.

Літаки Ріхарда Фогта

[ред. | ред. код]

Японія

[ред. | ред. код]
  • Kawasaki KDA-2 (Type 88) — біплан-розвідник (1927, 710 побудовано)
  • Kawasaki KDA-3 — одномісний винищувач (1928, 3 побудовано)
  • Kawasaki KDA-5 Тип 92 — біплан-винищувач (1930, 385 побудовано)

Третій Рейх

[ред. | ред. код]
Blohm & Voss BV 238 на якірній стоянці

Перелік не повний

  • Blohm & Voss Bv 40 — планер-винищувач
  • Blohm & Voss Bv 136 — навчально-тренувальний
  • Blohm & Voss Bv 137 — пікіруючий бомбардувальник
  • Blohm & Voss BV 138 — літаючий човен, дальній розвідник
  • Blohm & Voss Ha 139 — поплавковий дальній поштовий літак, потім дальній морський розвідник
  • Blohm & Voss Ha 140 — поплавковий бомбардувальник-торпедоносець
  • Blohm & Voss BV 141 — тактичний розвідник
  • Blohm & Voss BV 142 — дальній морський розвідник, версія для сухопутного базування Ha 139
  • Blohm & Voss BV 155 — висотний винищувач
  • Blohm & Voss BV 222 — важкий транспортний літаючий човен
  • Blohm & Voss BV 238 — важкий багатоцільовий літаючий човен
  • Blohm & Voss BV 246 — керована авіаційна бомба класу «повітря-земля»

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні зображення
scientistsandfriends.com
Стаття Ріхарда Фогта для журналу «Flight» 16 липня 1942 про BV 141. Форум сайта REIBERT.info
Японський KDA-6

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118627589 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ «guns.ru»
  3. ↑ DEUTSCHEN NATIONALBIBLIOTHEK
  4. ↑ а б «WORLD WAR 2»
  5. ↑ Авиационная аналитическая компания «Авиас». Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014.
  6. ↑ Pacific Storm. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 лютого 2014.
  7. ↑ clubs.ya.ru[недоступне посилання з жовтня 2019]
  8. ↑ Джерело: users.skynet.be/. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 5 лютого 2014.
  9. ↑ KDA-6, «Уголок неба»
  10. ↑ «AviaDejaVu»
  11. ↑ voenn.claw.ru/
  12. ↑ Військова панорама. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014.
  13. ↑ «Wehrmacht History 1935 to 1945». Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 5 лютого 2014.
  14. ↑ COMBATSIM.COM

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ З максимальною швидкістю 335 км/г — був одним з найшвидших винищувачів початку 1930-х в світі, проте інші важливі льотні характеристики виявилися посередніми
  2. ↑ Через 25 років після винаходу Фогта, NASA знов «винайшло» суцільноповоротнє крило та досить успішно випробувало його на дослідному літаку з косим крилом NASA AD-1[en], що вперше злетів 21 грудня 1979[11]
  3. ↑ Літак вертикального злету і посадки здатний злітати й сідати при нульовій горизонтальній швидкості використовуючи тягу двигуна, що спрямована вертикально. Також близьким за типом літаком є конвертоплан
    Судно на підводних крилах — тип швидкісного судна з глісерним принципом підтримки, у якого під корпусом розташовані спеціальні крила. На високій швидкості за рахунок створюваної цими крилами підйомної сили судно піднімається над водою
  4. ↑ Фогт доказав, що невеликі розширення з обох закінцівок крил поліпшують аеродинаміку й керованість літака, а також дальність та тривалість польоту. Цей винахід широко використовуються в конструкції сучасних літаків
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ріхард_Фогт&oldid=38136603