Перейти до вмісту

Савинці (Гайсинський район)

Координати: 48°28′39″ пн. ш. 29°3′16″ сх. д. / 48.47750° пн. ш. 29.05444° сх. д. / 48.47750; 29.05444
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Савинці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Гайсинський район
Тер. громада Тростянецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA05040250170042212 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1680 (345 років)
Населення 1022
Площа км²
Густота населення 340,67 осіб/км²
Поштовий індекс 24335
Телефонний код +380 4343
Географічні дані
Географічні координати 48°28′39″ пн. ш. 29°3′16″ сх. д. / 48.47750° пн. ш. 29.05444° сх. д. / 48.47750; 29.05444
Середня висота
над рівнем моря
191 м
Найближча залізнична станція Демківка
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 24300, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с-ще Тростянець, вул. Соборна, 77
Карта
Савинці. Карта розташування: Україна
Савинці
Савинці
Савинці. Карта розташування: Вінницька область
Савинці
Савинці
Мапа
Мапа

CMNS: Савинці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сави́нці — село в Україні, у Тростянецькій селищній громаді Гайсинського району Вінницької області. До 2020 року — центр Савинецької сільської ради Тростянецького району, з 2020 року у складі Тростянецької територіальної громади. Населення становить 778 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Село знаходиться у верхів'ї річки Бережанка, на якій зберігся дерев'яний млин на відстані 25 км від центру громади Тростянця та 15 км від залізничної станції Демківка.

Історія

[ред. | ред. код]

За переказами, колись на місці сучасного села Савинці був ліс і чагарники, де на південно – східній його частині, у Верхній балці, з двома синами поселився Сава Осадчук: втікач, що не стерпів панського гніту, вбив поляка-прикажчика і сам із синами втік у ліс. Від імені діда Сави і походить назва села Савинці. В історичних джерелах перші згадки про село датуються XVI століттям.

Існують перекази, що в урочищі «Діди», в Гайдамацькому яру, що є на місці сучасних полів між селами Ілляшівка і Китайгород, в лісі були сховища гайдамаків-повстанців, які вели боротьбу з польською шляхтою в другій половині XVII століття на Поділлі. Жителі села допомагали гайдамакам.

Село на той час було у володінні графа Потоцького, який пізніше продав землі панам Сабанським та Бжозовським. Палац родини Бжозовських у селі не зберігся.

На початку XIX століття село входило в склад Брацлавського уїзду. Через село проходив тракт Варшава — Одеса, обабіч якого (за наказом цариці Катерини II з обох боків було висаджено липи, частина яких збереглася до цього часу і є природньою історичною пам'яткою. У лютому 1821 року та листопаді 1822 року через село проїжджав і зупинявся на короткочасний відпочинок Олександр Пушкін, який їхав у місто Тульчин до керівника Південного товариства декабристів Павла Пестеля. Є в селі криниця, з якої пив воду сам Олександр Пушкін.

Споконвіку селяни займалися землеробством та скотарством, окремі жителі займалися ремісництвом: ковальською справою, чоботарством, кравецтвом. Звідси і пішли прізвища Коваль, Гончар, Кушнір, Шевчук, Швець, Кравчук, Мельник, які є розповсюдженими на території села і нині.

До Жовтневої перевороту в Савинцях розміщувалось волосне управління, яке представляло владу в семи навколишніх селах: Капустянах, Іляшівці, Красногірці, Китайгороді, Козинцях, Соколівці.

Єдиним навчальним закладом в дореволюційному селі була церковно–приходська школа.

У 1929 році в селі організовано колгосп імені Петровського, у 1934 році створено другий колгосп імені Чкалова. 20 грудня 1957 року за рішенням обкому партії колгосп імені Петровського перейменований у колгосп «Шляхом Леніна», що обробляв 3400 га землі, в тому числі 2700 га ріллі, видавалась газета.

У січні 1958 року господарства двох колгоспів було об’єднано в одну укріплену артіль-колгосп «Шляхом Леніна». Пізніше, під час впровадження земельної реформи у 1992 році господарство отримало нову назву КСП «Савинецьке».

У 2000 році господарство отримало статус приватного підприємства і на його основі утворилися нові невеликі підприємства: ПСГП «Савинецьке», ТОВ «Агролан», СТОВ «Довжок», ТОВ «Китайгородське-К», ППАФ «Вікторія» та дрібні фермерські господарства «Каштан» і «Козар».

У радянські часи населення села становило 1325 осіб.

12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Тростянецької селищної громади[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тростянецького району, село увійшло до складу Гайсинського району[2].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1014 99.22%
російська 6 0.58%
білоруська 1 0.10%
інші/не вказали 1 0.10%
Усього 1022 100%

Соціально-економічна сфера

[ред. | ред. код]

У селі діє загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів, дитячий дошкільний навчальний заклад, спортивний комплекс, будинок культури, бібліотека.

Працює приватне сільськогосподарське підприємство «Савинецьке».

Відомі особи

[ред. | ред. код]

Уродженцями села є

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Савинці // Тростянецька селищна територіальна громада

Література

[ред. | ред. код]
  • Са́винці // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — С. 627

Посилання

[ред. | ред. код]