Сади диявола
Сади диявола (нім. teufelsgarten, англ. devil’s gardens) — оборонні загородження з мін та колючого дроту, які захищали німецькі позиції у другій битві при Ель-Аламейні (кінець 1942 року). Ці загородження сягали в Північній Африці від узбережжя Середземного моря до западини Каттара. Назва сади диявола оборонним загородженням дав генерал-фельдмаршал Роммель.
Для прориву садів диявола британський командувач генерал-лейтенант Бернард Монтгомері використовував інженерні війська, які підтримували піхотні бригади 2-ої Новозеландської дивізії, щоб пробити пролом у мінних полях для вклинювання в оборонні позиції військ країн Осі. Інженери, що використовують ручні інструменти, були забезпечені розмінуючими пристроями Scorpion tank[en], обладнаними ланцюгами, що обертаються. Але такі механізми були не дуже ефективні, і нерідко доводилося використовувати ручний спосіб розмінування. Розчищення мінних полів ускладнювало наявність також протипіхотних мін.[1]
У садах диявола було встановлено близько трьох мільйонів мін, більшість із яких залишилися досі не розмінованими; ними досі підриваються місцеві жителі.[2]
- ↑ Schneck, William. Breaching the Devil’s Garden: The 6th New Zealand Brigade in Operation Lightfoot. The Second Battle of El Alamein. 2005. US Army Communications-Electronics Command
- ↑ Lethal landmine legacy from battle of El Alamein. BBC News. 20 березня 2010. Архів оригіналу за 23 липня 2017. Процитовано 24 лютого 2015.
|
Це незавершена стаття про війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |