Салангана вулканійська
| Салангана вулканійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Aerodramus vulcanorum (Stresemann, 1926) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Collocalia brevirostris vulcanorum Aerodramus brevirostris vulcanorum Collocalia vulcanorum | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Саланга́на вулканійська[2] (Aerodramus vulcanorum) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae)[3]. Ендемік Індонезії. Вулканійські салангани раніше вважалися підвидом гімалайської салангани, однак були визнані окремим видом.
Довжина птаха становить 13-14 см. Забарвлення переважно темно-сіре, на надхвісті нечітка сірувато-коричнева смуга. Голова темніша за решту оперення, крила і хвіст чорнуваті з пурпуровим відблиском. Нижня частина тіла темна, особливо на горлі. Стегна білі, у самців майже неоперені. Хвіст виїмчастий. У молодих птахів контурні пера білі, а смуга на надхвісті не виражена.
Від гімалайських саланган вулканійські салангани вирізняються менш помітною смугою на надхвісті, більш темною нижньою частиною тіла, менш опереними стегнами і менш глибоким вирізом на хвості.
В польоті птахи видають пронизливі головосі сигнали, а також короткі поодинокі або подвійні тріскучі звуки для ехолокації в печерах.
Вулканійські салангани мешкають в горах на заході Яви, зокрема на схилах вулканів Геде[en], Панґранґо[en], Тангкубан і Папандаян[en]. Вони живуть серед скель і в гірських тропічних лісах, на висоті від 1000 до 3000 м над рівнем моря. Гніздяться переважно в тріщинах серед скель, формують гніздові колонії, які нараховують приблизно 25 гніздових пар або 400 птахів. Живляться комахами, яких ловлять в польоті.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Вулканійським саланганам загрожує знищення природного середовища і ймовірне виверження вулканів.
- ↑ BirdLife International (2016). Aerodramus vulcanorum: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 листопада 2022.
- Chantler, Phil & Driessens, Gerald (2000) Swifts: a Guide to the Swifts and Treeswifts of the World, 2nd ed., Pica Press, East Sussex.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |