Перейти до вмісту

Салтикове

Координати: 51°9′9″ пн. ш. 33°28′4″ сх. д. / 51.15250° пн. ш. 33.46778° сх. д. / 51.15250; 33.46778
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Салтикове
Петропавлівська церква
Петропавлівська церква
Петропавлівська церква
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Тер. громада Дубов'язівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA59020050230092372
Облікова картка Салтикове 
Основні дані
Населення 785
Поштовий індекс 41654
Телефонний код +380 5447
Географічні дані
Географічні координати 51°9′9″ пн. ш. 33°28′4″ сх. д. / 51.15250° пн. ш. 33.46778° сх. д. / 51.15250; 33.46778
Середня висота
над рівнем моря 		156 м
Водойми річка Язуча
Відстань до
районного центру 		26 км
Найближча залізнична станція Дубов'язівка
Відстань до
залізничної станції 		8 км
Місцева влада
Адреса ради 41655, Сумська обл., Конотопський р-н, с-ще Дубов'язівка, вул. В. Глуховця, 8
Сільський голова Білик Леонід Іванович
Карта
Салтикове. Карта розташування: Україна
Салтикове
Салтикове
Салтикове. Карта розташування: Сумська область
Салтикове
Салтикове
Мапа
Мапа

CMNS: Салтикове у Вікісховищі

Салтико́ве — село в Україні, у Дубов'язівській селищній громаді Конотопського району Сумської області. Населення становить 785 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Село знаходиться біля витоків річки Язуча, яка приблизно через 11 км впадає в річку Єзуч, нижче за течією на відстані 1 км розташоване селище Білоусівка. На струмку кілька загат.

Село розташоване за 26 км від райцентру.

Історія

[ред. | ред. код]

Датою заснування села вважається травень 1730 року, згідно «Історії Малоросії. Ніжинський полк» за авторством А.М.Лазаревського (дата видання 1893 рік),в 1715 році в селі В'язове був куплений маєток Федором Салтиковим,а в травні 1730 року на землях котрі належали конотопському сотнику Григорію Костенецькому та трьом козакам фесюку,косенку та загородненку,приказчик Салтикова,без маючи на те законних повноважень,самовільно захопив ці землі і заложив слободу Салтикову. http://resource.history.org.ua/item/0013518

Частина села,Діброва відома ще з часів Катерини другої під назвою "Дубровне",в ті часи це та навколишні села належалі сім'ї поміщика генерала царської армії Кирила Черепова, в Дубровному знаходилася економія його сина Андрія Черепова.[1]

З 1869 року Дубровне або Діброва можна відзнайти на картах,[2][3][4][5][6].На американській карті 1950-х років[7] поселення Діброва ще позначене як окремий населений пункт Dibrovo.З другої половини XX століття поселення стало частиною села Салтикове.[8]

В XVIII - XIX столітті село відносилося до Гружчанської волості Путивльського повіту Курської губернії[9]

За даними на 1862 рік у власницькій слободі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 744 особи (366 чоловіків та 378 жінок), налічувалось 143 дворових господарства, існував селітровий завод[10].

Станом на 1880 рік у колишній власницькій слободі Гружчанської волості, мешкало 927 осіб, налічувалось 151 дворове господарство, існували 2 лавки[11].

У 1882 році збудована дерев'яна Петропавлівська церква, яка зберегалась до наших днів.

1902 року в селі була відкрита трикласна церковнопарафіяльна школа. Навчалися в ній переважно хлопчики.

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними [12]:

Мова Кількість Відсоток
українська 766 97.58%
російська 13 1.66%
білоруська 1 0.13%
румунська 1 0.13%
інші/не вказали 4 0.50%
Усього 785 100%

Період Першої світової війни

[ред. | ред. код]

Багатьох жителів села було мобілізовано до лав царської армії на фронти Першої світової війни[13]

Період Другої світової війни

[ред. | ред. код]

389 жителів села пішли на фронт, 239 загинули. Пам'ять про них і про воїнів, які визволяли село 1943 року, увіковічнена в меморіалі Слави, зведеному салтиківцями в 1958 році.

Радянська доба

[ред. | ред. код]

В радянський час в селі діяв колгосп «Правда». За ним було закріплено 2856 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1696 га орної землі. За високі виробничі показники 75 трудівників села відзначені урядовими нагородами. Свинарка Білоусівського відділення Дубов'язівського цукрокомбінату С. П. Шепітько 1958 року нагороджена орденом Леніна, а в 1966 році — орденом Трудового Червоного Прапора. Скотарю МТФ2 Литвиненко Миколі Омеляновичу вдалося вигодувати бугая масою понад тонну (1280 кг), чим власне було встановлено рекордний показник з відгодівлі ВРХ.

В селі діяла восьмирічна школа, в якій навчався 301 учень, працювало 26 учителів, також діяв клуб на 200 місць, три бібліотеки, медичний пункт[14]

Сьогодення

[ред. | ред. код]

В селі веде господарську діяльність сільськогосподарське підприємство ТОВ АПК «Конотоп», релігійна громада УПЦ МП, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-Ш ст., сільський Будинок культури, бібліотека, приватні крамниці та поштове відділення.

В селі збереглась історична дерев'яна Петропавлівська церква, збудована у 1882 році у т.з. «єпархіальному» стилі. За часів рядянської влади з церкви зкинули верхи. Наразі церква діюча, потребує реставрації. Пам'яник архітектури місцевого значення № 243-См. Розташована у центрі села, поряд з меморіалом героям ДСВ.

Салтикове. Петропавлівська церква. 1882 р.
Салтикове. Петропавлівська церква, збудована у 1882 р. Автор фото — Іван Биков

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://our-travels.info/ost/Goroda/Ukraine/Sumy/NS-Konotop.php
  2. ↑ Трехверстовка Сумской области. Военно-топографическая карта. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  3. ↑ Трехверстовка Курской области. Военно-топографическая карта. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  4. ↑ Карта Стрельбицкого онлайн. Специальная Карта Европейской России. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  5. ↑ Карта Путивльского уезда Курской губернии 1910 года. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  6. ↑ Operationskarte R - австрийская карта Европейской части России. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  7. ↑ Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2018.
  8. ↑ https://our-travels.info/ost/Goroda/Ukraine/Sumy/NS-Konotop.php. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  9. ↑ Путивльский уезд @ SurnameIndex.Info. www.surnameindex.info. Процитовано 9 листопада 2018.
  10. ↑ рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1726)
  11. ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  12. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  13. ↑ Первая мировая война::Поиск документов по героям. gwar.mil.ru. Процитовано 12 листопада 2018.
  14. ↑ "ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР". resource.history.org.ua. Процитовано 12 листопада 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Салтикове&oldid=42885976