Очікує на перевірку

Самоврядування Литви (адміністративні одиниці)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Литви
Категорія КатегоріяІнші країни

Самоврядування (лит. savivaldybės) є першим (до 1 липня 2010 другим; з 1 липня 2010, відколи повіти стали лише територіальною, а не адміністративною одиницею) рівнем адміністративно-територіального поділу Литви після відновлення незалежності в 1990 році. Закон про новий адміністративно-територіальний поділ (відмінний від адміністративно-територіального поділу Литовської РСР) був прийнятий 19 липня 1994 року, і набрав чинності з 1995 року. Відповідно до прийнятого закону було утворено 56 самоврядувань. 19 грудня 1999 був прийнятий закон про адміністративно-територіальну реформу місцевого самоврядування, який набрав чинності з 2000 року. В результаті реформи загальна кількість самоврядувань збільшилася до 60, також деякі самоврядування змінили назву і статус. Право на самоврядування, що реалізується державними адміністративно-територіальними одиницями за допомогою представницьких органів місцевої влади, гарантується в Литві Конституцією і законодавством.

Сучасна Литва поділяється на 10 повітів, 60 самоврядувань, 546 староств і 3116 сянюнайтій.

Історія

[ред. | ред. код]

У Литві існує давня традиція місцевого самоврядування. Вона бере початок в середньовіччі, коли литовським містам давалися магдебурзьке і кульмське право. Місцеві парламенти, які називалися сеймики, з'явилися в XVI столітті. Магдебурзьке право надавало мешканцям міста можливість мати місцевий орган влади і незалежний суд, а також здійснювати контроль над ремеслами і торгівлею. Першим магдебурзьке право в Литві отримав Вільнюс (1387). Кульмське право дозволяло не тільки великим містам, а й містечках, населеним пунктам сільського типу, організовувати самоврядування. Сеймики існували з 1566 по 1803 рік і були місцевим регіональним органом влади Великого князівства Литовського, їх обирали і в них обиралися представники місцевої знаті. Закон про місцеві органи влади в міжвоєнній Литві передбачав три типи місцевого самоврядування: міське, районне та сільське. При цьому сільські ради (сенюнії) виявилися найважливішими органами самоврядування на місцях. Органи радянського періоду — ради народних депутатів, ніякою реальною владою не володіли, так як вони приймали рішення, що диктувалися розпорядженнями місцевих комітетів Комуністичної партії або вищестоящої влади.

Після 1990 року ситуація в корені змінилася, оскільки в Литовській Республіці стала здійснюватися політика децентралізованого адміністрування. Глава Х Конституції Литовської Республіки передбачає, що місцеві органи самоврядування, "в межах встановленої Конституцією та законами компетенції, діють вільно і самостійно. Закон «Про місцеве самоврядування» від 7 липня 1994 року (із пізнішими змінами і доповненнями) встановлює порядок формування та діяльності органів самоврядувань при здійсненні положень Конституції Литовської Республіки та Європейської хартії місцевого самоврядування. Основними принципами, на яких ґрунтується місцеве самоврядування в Литві, є:

  • звітність перед виборцями;
  • участь жителів у веденні громадських справ самоврядування;
  • узгодження інтересів самоврядувань та держави при веденні громадських справ самоврядування;
  • свобода діяльності і самостійність органів самоврядування в прийнятті ними рішень при здійсненні законів, інших правових актів і зобов'язань перед громадою;
  • прозорість діяльності;
  • узгодження общинних інтересів і інтересів окремих жителів самоврядування;
  • гласність і реагування на думку жителів;
  • правомірність діяльності самоврядування та прийнятих органами самоврядування рішень;
  • забезпечення і повага прав і свобод людини.

Характеристика самоврядування

[ред. | ред. код]

Відповідно до законодавства, Литва розділена на адміністративно-територіальні одиниці двох основних типів: повіти (лит. apskriitis) і самоврядування (лит. savivaldybe). Більші адміністративні одиниці — повіти — здійснюють регіональну політику уряду країни. На ці адміністративні одиниці покладається відповідальність за використання землі та здійснення земельної реформи. Повіти контролюють роботу місцевих самоврядувань і органів влади нижчого рівня. Дрібнішою адміністративною одиницею є самоврядування, які управляються виборними органами. Правом самоврядування в даний час володіють 12 великих міст і 44 райони Литви. Самоврядування, в свою чергу, можуть поділятися на більш дрібні адміністративно-територіальні одиниці — сенюнії (лит. seniunija). Територія Литовської Республіки розділена на десять повітів, чиї адміністративні центри розташовані у великих містах: Алітус, Вільнюс, Каунас, Клайпеда, Маріямполе, Паневежис, Таураге, Тельше, Укмерге і Шяуляй.

Право на самоврядування здійснюється через Ради самоврядування. Люди, які проживають на його території, обирають раду на чотирирічний термін. Відповідно до Закону Литовської Республіки «Про вибори до місцевих органів влади» від 26 листопада 2006 року, не тільки громадяни Литви, а й жителі Литовської Республіки, які мають вид на постійне проживання в країні, з 1 січня 2007 року мають право брати участь в муніципальних виборах, в тому числі і обиратися до місцевих органів влади. Ради самоврядувань приймають основні рішення місцевого значення, хоча рішення певних завдань районного значення може бути також передано місцевими органами виконавчої влади, мером або правлінням. Органи місцевого самоврядування (на відміну від повітових органів) здійснюють автономну владу в наступних областях: комунальні послуги, житло, вулиці, громадський транспорт. Місцеве самоврядування також уповноважене здійснювати різні функції державної влади, включаючи ведення реєстрації актів цивільного стану, реєстрацію комерційних підприємств, забезпечення функціонування вторинної ланки охорони здоров'я, управління національними заповідниками, організацію сил поліції самоврядування, а також установ цивільної та пожежної безпеки. У сферу відповідальності органів місцевого самоврядування входить також освіта і соціальне забезпечення.

Перелік самоврядувань

[ред. | ред. код]
Адміністративний поділ Литви на муніципалітети
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
Муніципалітет Повіт Площа (км²) Населення (осіб) Щільність (осіб/км²)
Акмянський районний Шяуляйський 844 25 732 30,5
Алітуський міський Алітуський 40 63 642 1591,1
Алітуський районний Алітуський 1404 29 890 21,3
Анікщяйський районний Утенський 1765 30 273 17,2
Біржайський районний Паневежиський 1476 31 048 21
Бірштонаське Каунаський 124 5095 41,1
Варенський районний Алітуський 2218 26 723 12
Вілкавішкіський районний Маріямпольський 1259 45 864 36,42
Вільнюський міський Вільнюський 401 554 060 1381,7
Вільнюський районний Вільнюський 2129 95 934 45,1
Висагінський Утенський 58 27 113 467,5
Друскінінкайське Алітуський 454 23 307 51,3
Зарасайський районний Утенський 1334 19 327 14,5
Ігналінський районний Утенський 1447 18 892 13,1
Йонавський районний Каунаський 944 50 117 53,1
Йонішкіський районний Шяуляйський 1152 28 260 24,5
Казлу-Рудське Маріямпольський 555 13 822 24,9
Кайшядориський районний Каунаський 1087 34 501 31,7
Калварійське Маріямпольський 440 12 907 29,3
Каунаський міський Каунаський 157 336 912 2145,9
Каунаський районний Каунаський 1496 89 262 59,7
Кедайняйський районний Каунаський 1677 60 196 35,9
Кельмеський районний Шяуляйський 1705 35 580 20,9
Клайпедський міський Клайпедський 98 177 812 1814,4
Клайпедський районний Клайпедський 1336 51 642 38,7
Кретинзький районний Клайпедський 989 44 024 44,5
Купишкіський районний Паневежиський 1080 21 686 20,1
Лаздийський районний Алітуський 1309 23 699 18,1
Мажейкяйський районний Тельшяйський 1220 62 512 51,2
Маріямпольське Маріямпольський 755 66 452 88
Молетський районний Утенський 1367 22 000 16,1
Нярінзький Клайпедський 90 3850 42,8
Пагегяйське Тауразький 537 10 743 20
Пакруоїський районний Шяуляйський 1316 25 740 19,6
Паланзький міський Клайпедський 79 17 234 218,2
Паневежиський міський Паневежиський 50 109 028 2180,6
Паневежиський районний Паневежиський 2178 41 288 18,9
Пасваліський районний Панявежиський 1289 30 856 23,9
Плунгеський районний Тельшяйський 1106 41 798 37,8
Пренайський районний Каунаський 1031 32 048 31,1
Радвілішкіський районний Шяуляйський 1635 45 780 28
Расейняйський районний Каунаський 1573 39 478 25,1
Ретавське Тельшяйський 586 9583 16,4
Рокишікський районний Паневежиський 1807 36 877 20,4
Скуодаський районний Клайпедський 911 22 463 24,7
Тауразький районний Тауразький 1179 48 173 40,9
Тельшяйський районний Тяльшяйський 1439 52 430 36,43
Тракайський районний Вільнюський 1208 35 176 29,1
Укмергський районний Вільнюський 1395 43 070 30,9
Утенський районний Утенський 1230 45 748 37,2
Шакяйський районний Маріямпольський 1453 34 650 23,8
Шальчинінкський районний Вільнюський 1491 36 331 24,4
Швянченіський районний Вільнюський 1692 29 218 17,3
Шилальський районний Тауразький 1188 28 708 24,2
Шилутський районний Клайпедський 1706 49 877 29,2
Ширвінтоський районний Вільнюський 906 18 140 20,02
Шяуляйський міський Шяуляйський 81 120 969 1493,4
Шяуляйський районний Шяуляйський 1807 47 058 26
Електренайське Вільнюський 509 26 923 52,9
Юрбаркський районний Тауразький 1507 33 080 22

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Lithuania Demographic Yearbook (2010) stat.gov.lt Дані Міністерства статистики.(лит.)
  • Law on the Territorial Administrative Units and Their Boundaries. Lietuvos Respublikos Seimas. 30 березня 2010. Процитовано 28 вересня 2011.(лит.)