Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
| Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова | |
|---|---|
СПбДК (рос. СПбГК) | |
 | |
| Санкт-Петербурзька державна консерваторія | |
| 59°55′34″ пн. ш. 30°17′54″ сх. д. / 59.925984° пн. ш. 30.298262° сх. д. | |
| Тип | консерваторія і заклад освіти[1] |
| Країна |  Росія[1] |
| Розташування | Санкт-Петербург |
| Назва на честь | Римський-Корсаков Микола Андрійович |
| Засновано | 1862 |
| Засновник | Рубінштейн Антон Григорович |
| Ректор | Стадлер Сергій Валентинович |
| Директор | Рубінштейн Антон Григорович[2], Заремба Микола Івановичd[2][3], Mikhail Azanchevskyd[2][4], Карл Юльєвич Давидов[2], Рубінштейн Антон Григорович[2], Йогансен Юлій Івановичd[2][5] і August Bernhardd[2][6] |
| Студентів | 870[2] |
| Співробітників | 75 осіб (1900)[2] |
| Приналежність | Міністерство культури Російської Федерації[7] |
| Випускники | Категорія:Випускники Санкт-Петербурзької консерваторії |
| Штаб-квартира | Санкт-Петербург |
| Адреса | Росія 190000 Санкт-Петербург, Театральна площа, 3 |
| Сайт | www.conservatory.ru |
| Нагороди |  |
 | |
 Saint Petersburg Conservatory у Вікісховищі | |
Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова (рос. Санкт-Петербургская государственная консерватория имени Н. А. Римского-Корсакова, з 1914 по 1924 — Петроградська консерваторія, з 1924 по 1991 Ленінградська консерваторія) — вищий музичний навчальний заклад у м. Санкт-Петербурзі, перший музичний ВНЗ Російської імперії.
"Консерваторії суть вищі спеціальні музично-навчальні установи, що мають метою утворити оркестрових виконавців, віртуозів на інструментах, концертних співаків, драматичних й оперних артистів, капельмейстерів, композиторів і вчителів музики". Перший статут СП6К, п. 1. 1866
Заснована в 1862 р. Російським музичним товариством з ініціативи А. М. Маркевича та А. Г. Рубінштейна[8], який став першим артистичним директором консерваторії, й за допомогою В. А. Кологривова.
Важливою віхою в історії консерваторії стало запрошення як професора М. А. Римського-Корсакова, який згодом викладав на кафедрі теорії композиції й інструментовки, очолив оркестровий клас, створив першу програму й перший підручник з гармонії, програму з теорії композиції.
Значною подією в житті консерваторії стали Історичні концерти фортепіанної музики, проведені в 1885–1886 р. А. Г. Рубінштейном.
Протягом 1913–1918 років директором консерваторії був Миклашевський Йосип Михайлович. В 1918 р. Петроградська консерваторія стає державною установою.
Сьогодні[коли?] Санкт-Петербургска консерваторія має 7 факультетів: фортепіанний, оркестровий, вокальний, режисерський, диригентський, народних інструментів, історико-теоретический, композиторський.
Будинок, у якому нині перебуває консерваторія, споруджений в 1896 р. (архітектор Володимир Николя) на місці будинку Великого кам'яного театру, зруйнованого пожежею 1890 р.
- Гольденберг Надія Марківна
- Горський Костянтин
- Єсипова Анна
- Іванов Анатолій Васильович
- Кладницький Владислав Іванович
- Лядов Анатолій Костянтинович
- Майкапар Самуїл Мойсейович
- Мілка Анатолій Павлович
- Нестеренко Євген Євгенович
- Нільсен Володимир Володимирович
- Образцова Олена Василівна
- Прокоф'єв Сергій Сергійович
- Раше Галь
- Соколов Григорій Ліпманович
- Софроницький Володимир Володимирович
- Стравінський Федір Іванович
- Яша Хейфец
- Чайковський Петро Ілліч
- Шварц Ісаак Йосипович
- Шиллінгер Йосип Мойсеєвич
- Шостакович Дмитро Дмитрович
- Щербінін Юрій Леонідович
- Юдіна Марія Веніамінівна
- ↑ а б GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
- ↑ а б в г д е ж и к Э. Консерватории в России // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 662–664.
- ↑ Г. Риман Заремба // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 524–525.
- ↑ В. Азанчевский // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 13.
- ↑ Н. С. Иогансен, Юлий Иванович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIIа. — С. 724–725.
- ↑ В. Бернгард // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 113–114.
- ↑ Unified State Register of Legal Entities
- ↑ Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.: іл.
- Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, «Плай» 2012. – С.51-55
|
Це незавершена стаття про освіту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |