Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет) | |
---|---|
СПДТІ (ТУ) | |
59°55′5.8800001000076″ пн. ш. 30°19′12.000000100001″ сх. д. / 59.91830° пн. ш. 30.32000° сх. д. | |
Країна | Росія |
Розташування | Росія Санкт-Петербург |
Засновано | 1828 |
Президент | Дудирєв Анатолій Сергійович [1] |
Ректор | Лісіцин Микола Васильович (з 01.04.2010) |
Студентів | Понад 5000 [2] |
Докторів | 125 [2] |
Приналежність | Міністерство науки та вищої освіти РФd[3] |
Випускники | Категорія:Випускники Санкт-Петербурзького технологічного інституту |
Штаб-квартира | Санкт-Петербург |
Адреса | Росія, 190013, Санкт-Петербург, Московський проспект, 26 |
Сайт | technolog.edu.ru |
Нагороди | |
Saint Petersburg State Institute of Technology у Вікісховищі |
Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет), СПДТІ — один з провідних вишів Російської Федерації. Заснований 28 листопада (10 грудня) 1828 року у Санкт-Петербурзі, університет існує вже майже два століття, займаючись, в першу чергу, підготовкою кваліфікованих кадрів у галузі хімії, хімічної, нано- та біотехнологій, кібернетики й техніки.
Санкт-Петербурзький Практичний Технологічний інститут був заснований 28 листопада (10 грудня) 1828 року за наказом імператора Миколи I. Указ було прийнято з подачі міністра фінансів Є. Ф. Канкріна.
Зокрема у «Положенні про Санкт-Петербурзький Практичний Технологічний інститут» було вказано:
рос. Цель Практического Технологического института есть та, чтобы приготовить людей, имеющих достаточные теоретические и практические познания для управления фабриками или отдельными частями оных.[4].
Навчання вихованців у теоретичній частині має складатись із таких предметів:
|
У 1896 році інститут було перейменовано на «Технологічний Інститут Імператора Миколи I».
У 1930 році інститут отримав назву — Ленінградський Червонопрапорний хіміко-технологічний інститут.
У перші ж дні війни, за розпорядженням уряду, частину інституту було евакуйовано до Казані (в середині липня).
У березні 1942 року відбулась друга частина евакуації інституту. 12 березня припинились навчальні заняття.
Заняття відновились після повернення з евакуації інституту з Казани у 1944 році.
Години роботи:
Щоденно з 10:00 до 17:00, окрім суботи та неділі. Є екскурсійне обслуговування за попередньою домовленістю.[5].
«Технологи-революціонери, державні діячі» (у будівлі):
- Мешаді Азізбеков 1876—1918,
- Михайло Бруснєв 1864—1937,
- Анатолій Ванєєв 1872—1899,
- Валентин Вологдін 1881—1953,
- Микола Горбунов 1892—1938,
- Сергій Гусєв 1874—1933,
- Петро Запорожець 1873—1905,
- Леонід Красін 1870—1926,
- Гліб Кржижановський 1872—1959,
- Сергій Лазо 1894—1920,
- Людвіг Мартенс 1875—1948,
- Григорій Петров 1892—1918,
- Степан Радченко 1869—1911,
- Михайло Сажин 1845—1934,
- Василь Старков 1869—1925
1978 р. Архітектор Милорадович. Матеріал — мармур. «Видатні вчені, що працювали в інституті» (в актовій залі):
- Федір Бейльштейн 1838—1906,
- Іван Вишнєградський 1831—1895,
- Герман Гесс 1802—1850,
- Олександр Грінберг 1898—1966,
- Дмитро Коновалов 1856—1929,
- Сергій Лебедєв 1874—1934,
- Дмитро Менделєєв 1834—1907,
- Микола Петров 1836—1920,
- Олександр Порай-Кошиць 1877—1949,
- Олексій Фаворський 1860—1945,
- Лев Чугаєв 1873—1922,
- Дмитро Чернов 1839—1921,
- Олексій Шульяченко 1841—1903,
- Микола Щукін 1848—1924,
- Олександр Яковкін 1860—1936
1978 р. Архітектор Милорадович. Матеріал — мармур.
- меморіальна дошка (у будівлі) Багалу Л. І., «Тут у 1930—1969 роках працював найкрупніший спеціаліст, професор Л. І. Багал». 1978. Мармур.
- меморіальна дошка (Ф-80) Бутлерову О. М., «О. М. Бутлеров. 1828—1886». 1960-ті рр. Метал.
- меморіальна дошка (на будівлі кафедри технології резини) Бизову Б. В., «Тут у 1923—1934 роках працював найвидатніший спеціаліст у галузі хімії й технології каучуку та резини Б. В. Бизов». 1978. Мармур.
- меморіальна дошка (Ф-4) Вариньському Л., «Тут, у Петербурзькому технологічному інституті, у 1874—1875 роках навчався Людвік Вариньський — діяч соціалістичного руху, засновник польської партії „Пролетаріат“ (1882). Загинув у Шліссельбурзькій фортеці у 1889 році». 1989. Архітектор Віра Ісаєва. Граніт.
- меморіальна дошка (в будівлі) Вуколову С. П., «Тут у 1932—1940 роках працював видатний спеціаліст, професор Семен Вуколов». 1978. Мармур.
- меморіальна дошка Горбунову М. П., «Тут, у Технологічному інституті, у 1910—1917 роках навчався Микола Петрович Горбунов, радянський державний діяч, один з організаторів науки, академік». 1984. Архітектор Іванов В. М. Граніт.
- …
Територія Технологічного інституту обмежена ділянкою на перетині Заміського й Московського проспектів. Первинно його площа становила приблизно 31800 м². Після Указу про заснування 28 листопада 1828 року почалось зведення спеціальних будівель, й уже до серпня 1831 року був готовий триповерховий головний корпус, житлові будинки та деякі майстерні. Архітектори: Постников, Анерт.[6] До 1834 року завершено будівництво «Гірського будинку», а у 1853 році зведено першу на території інституту Хімічну Лабораторія, у якій працювали Дмитро Менделєєв і Федір Бейльштейн (нині у цій будівлі розташовано кафедру загальної фізики). У той самий час будуються ливарня, житловий дерев'яний будинок, сараї й навіс (арх. Бекман).
Інститут було відкрито 11.10.1831. У 1930 році з боку Московського проспекту було зведено навчальний корпус за проектом Д. Л. Кричевського й О. І. Гегелло.[6]
У 1863—1885 роках будуються Механічна Лабораторія, студентська їдальня у 3 поверхи; формується музей, спальні вихованців, квартири.
У 1900-х роках, після великої перерви інститут значно розширює свої навчальні приміщення. Докорінним чином перебудовується Головний корпус.
Будівельну комісію очолюють викладачі інституту, цивільні інженери Л. П. Шишко та Максимов. Окрім зазначеного вище в інституті у цей час триває будівництво нових та перебудова старих будівель і лабораторій.
У 1913 році зводяться Інженерно-Механічна й Хіміко-Технічна лабораторії. У зв'язку з початком Першої світової війни інститут змушений будувати нові будівлі у й без того тісних дворах. У 1916 купується нова ділянка.
У 1990 році зводиться шестиповерхова будівля Фундаментальної бібліотеки СПДТІ (ТУ), що є однією з найбільших бібліотек ВНЗ.
- 1-й факультет: Хімічної технології неорганічних речовин та матеріалів
- 2-й факультет: Тонкого органічного й мікробіологічного синтезу
- 3-й факультет: Інженерно-кібернетичний
- 4-й факультет: Технології органічного синтезу й полімерних матеріалів
- 5-й факультет: Наукомістких технологій
- 6-й факультет: Захисту довкілля
- 7-й факультет: економіки й менеджменту (денне та вечірнє відділення)
- 8-й факультет: Інформатики й управління
- Гуманітарне відділення
- Фізико-математичне відділення[недоступне посилання з квітня 2019]
- Хімічне відділення
- Загальноінженерне відділення
- Факультет підвищення кваліфікації викладачів ВНЗ
- Заочне відділення
- 1-й факультет: Хімічної технології неорганічних речовин та матеріалів
- Кафедра технології неорганічних речовин та мінеральних добрив
- Кафедра технології каталізаторів
- Кафедра технології скла й загальної технології силікатів
- Кафедра хімічної технології будівельних та спеціальних зв'язувальних речовин
- Кафедра хімічної технології високотемпературних матеріалів
- Кафедра хімічної технології тонкої технічної кераміки
- 2-й факультет: Тонкого органічного й мікробіологічного синтезу
- Кафедра хімії й технології органічних сполучень азоту
- Кафедра хімії й технології синтетичних біологічно активних речовин
- Кафедра хімічної технології органічних барвників та фототропних сполучень
- Кафедра молекулярної біотехнології
- Кафедра технології мікробіологічного синтезу
- 3-й факультет: Інженерно-кібернетичний
- Кафедра обладнання й робототехніки переробки пластмас
- Кафедра машин та апаратів хімічних виробництв
- Кафедра оптимізації хімічної та біотехнологічної апаратури
- 4-й факультет: Технології органічного синтезу й полімерних матеріалів
- Кафедра технології нефто- й вуглехімічних виробництв
- Кафедра хімічної технології пластмас
- Кафедра хімічної технології органічних покриттів
- Кафедра хімії й технології високомолекулярних сполучень
- Кафедра хімії й технології каучуку та резини
- Кафедра хімії й технології переробки еластомірів
- Кафедра технологій збереження ресурсів
- 5-й факультет: Наукомістких технологій
- Кафедра технології електротермічних та плазмохімічних виробництв
- Кафедра технології електрохімічних виробництв
- Кафедра хімічної нанотехнології й матеріалів електронної техніки
- Кафедра радіаційної технології
- Кафедра технології рідкісних елементів та наноматеріалів на їхній основі
- Кафедра високоенергетичних процесів
- 6-й факультет: Захисту довкілля
- Кафедра інженерного захисту довкілля
- Кафедра хімічної технології матеріалів та виробів сорбціонної техніки
- Кафедра інженерної радіоекології та радіохімічної технології
- Кафедра хімічної енергетики
- Кафедра забезпечення життєдіяльності й охорони праці
- 7-й факультет: Економіки й менеджменту (денне та вечірнє відділення)
- Кафедра менеджменту й маркетингу
- Кафедра економіки й організації виробництва
- Кафедра управління персоналом та реклами
- Кафедра фінансів та статистики
- Кафедра економіки й логістики
- 8-й факультет: Інформатики й управління
- Кафедра автоматизації процесів хімічної промисловості (АПХП)
- Кафедра автоматизованих технологічних комплексів та мікропроцесорних систем (АТК та МПС)
- Кафедра систем автоматизованого проектування (САПР)
- Кафедра інформаційних систем у хімічній технології (ІСХТ)
- Гуманітарне відділення
- Кафедра історії Вітчизни, науки та культури
- Кафедра іноземних мов
- Секція російської мови (при кафедрі іноземних мов)
- Кафедра соціології
- Кафедра фізичного виховання
- Кафедра філософії
- Фізико-математичне відділення
- Кафедра вищої математики
- Кафедра прикладної математики
- Кафедра математичного моделювання й оптимізації хіміко-технологічних процесів
- Кафедра загальної фізики
- Кафедра електротехніки та електроніки
- Кафедра теоретичної механіки
- Хімічне відділення
- Кафедра неорганічної хімії
- Кафедра фізичної хімії
- Кафедра органічної хімії
- Кафедра аналітичної хімії
- Кафедра колоїдної хімії
- Загальноінженерне відділення
- Кафедра інженерного проектування
- Кафедра теоретичних основ хімічного машинобудування
- Кафедра процесів та апаратів
- Кафедра теоретичних основ матеріалознавства
В інституті:
- 28 академіків і членів-кореспондентів російських та міжнародних академій наук
- 10 лауреатів Державних премій та премій Ради Міністрів
- 12 заслужених діячів науки й техніки
- 125 професорів та докторів наук
- 560 доцентів та кандидатів наук
- Понад 5 тис. студентів
- 8 факультетів
- 4 відділення
- 59 кафедр[7]
Фундаментальна бібліотека Технологічного інституту — одна з найстаріших хімічних бібліотек у Росії. За 170 років існування вона зібрала у своїх фондах близько мільйона томів. У бібліотеці представлена література з хімії та хімічної технології, фізики, математики, економіки та інших дисциплін.
У 1990 році бібліотека переїхала до нової будівлі, зведеної спеціально для неї у дворі інституту. На шести поверхах бібліотеки розміщено 4 читацьких зали, 5 абонементів, каталоги, книгосховища, службові приміщення[8].
Газета Санкт-Петербурзького державного технологічного інституту (технічного університету)
Виходить з жовтня 1926 року.
- Сокович Євген Олександрович (*1864 — †1946 рр.) — міністр (залізничних) шляхів уряду УНР.
- Семен Альтов (нар. 1945) — радянський та російський письменник-сатирик
- Мамед Гасан Гаджинський (1875—1931) — азербайджанський державний діяч, перший міністр закордонних справ, п'ятий міністр внутрішніх справ, третій голова Ради Міністрів Азербайджанської Демократичної Республіки
- Борис Гальоркін (1871—1945), Інженер-генерал-лейтенант, академік, доктор математики й технічних наук (автор теорії пружності пластин)
- Володимир Зворикін (1889—1982) — російський інженер, один з винахідників сучасного телебачення
- Абрам Іоффе (1880—1960) — видатний фізик, «батько» радянської фізики
- Гліб Кржижановський (1872—1959) — інженер-енергетик, діяч більшовицького руху
- Броніслав Малаховський (1867—1934) — російський інженер, автор паровоза серії С, одного з найкращих російських кур'єрських локомотивів, що подолав швидкісний рубіж 100 км/год
- Гурій Петровський (1931—2005) — російський фізико-хімік, спеціаліст у галузі технології оптичного та спеціального скла, академік Російської академії наук
- Олександр Порай-Кошиц (1877—1949), академік, хімік-органік
- Сергій Прокудін-Горський (1863—1944) — фотограф, піонер кольорової фотографії.
- Сергій Розанов (1840—1870) — російський ботанік
- Густав Тринклер (1876—1957) — російський інженер, один з винахідників сучасного дизельного двигуна
- Михайло Троїцький (1880—?) — ректор Донського політехнічного інституту
- Аксель Гадолін (1828—1892), Генерал від артилерії, академік, професор кристалохімії та мінералогії, заслужений професор Михайлівської Артилерійської Академії
- Генріх Войницький (1833—1905?), інженер-генерал, професор Миколаївської Інженерної Академії та Технологічного інституту, спеціаліст із вентиляції та опалення, архітектор
- Герман Паукер (1822—1889), інженер-генерал-лейтенант, інженер-будівельник, Міністр шляхів сполучення
- Ілля Чайковський (1795—1880), інженер-генерал-майор, гірничий інженер, батько Петра Ілліча Чайковського
- Олексій Шуляченко (1841—1903), інженер-генерал-майор, «батько» російського цементу, професор хімії, дослідник нітросполук, сполук кремнію, вибухових речовин, матеріалів будівельної хімії, заслужений професор Миколаївської інженерної Академії
- Віктор Кирпічов(1844—1913), таємний радник (повний статський генерал), професор Технологічного інституту з прикладної механіки. Читав курси опору будівельних матеріалів, вантажопідйомних машин та побудови деталей машин, керував проектами з механіки. Засновник і перший ректор Харківського технологічного інституту й Київського політехнічного інституту. З 1903 року — професор ТІ та Політехнічного інституту.
- Дмитро Менделєєв (1834—1907) — вчений та громадський діяч світового рівня. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук, член багатьох Європейських Академій наук, професор Санкт-Петербурзького університету з хімічної технології та загальної хімії, енциклопедист: хімік, фізик, метролог, економіст, технолог, геолог, метеоролог, педагог, повітроплавець, мандрівник, інженер, приладобудівник, філософ й футуролог. Один із засновників Російського фізико-хімічного товариства. Керував хімічною лабораторією у Технологічному інституті у 1863—1866 роках, викладав органічну хімію до 1872 року; одночасно викладав у Миколаївських інженерних Академії та Училищі, в інституті корпусу інженерів шляхів сполучення.
- Крупський Олександр Кирилович (*1845—†1911) — хімік-технолог.
- Дмитро Коновалов — професор, викладав у 1916—1918 роках
- Олексій Степанов (1866—1937), автор «Основ теорії ламп».
- Федір Бейльштейн — професор, керував хімічною лабораторією з 1866 року.
- Борис Розінг — викладав в інституті з 1892 року.
- Олександр Порай-Кошиц (1877—1949), академік, ординарний професор (1917) за спеціальністю «Хімія і технологія фарбуючих та волокнистих речовин». Автор анілінофарбової промисловості у Росії. Один із авторів Російського інституту прикладної хімії (1919).
- Микола Качалов (1883, Санкт-Петербург — 1961, Ленінград) — видатний хімік-технолог, спеціаліст у галузі оптичного скла, один з перших російських розробників технології його варки та засновник теорії його холодної обробки (шліфування та полірування), організатор науки та виробництва, організатор художнього склоробства. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1947), член-кореспондент АН СРСР (1933).
- Михайло Шульц (1919—2006) — фізикохімік, директор Інституту хімії силікатів (1972—1998), дійсний член АН СРСР (1979, з 1991 — РАН), Герой Соціалістичної Праці (1991), почесний професор Технологічного інституту (1998), де викладав наприкінці XX — початку XXI століття.
На території Технологічного інституту мешкає безліч котів, яких доглядають співробітники вишу. Поблизу вахтерської будки знаходиться ящик із написом «на корм котам», до якого кожен може кинути гроші.
- ↑ Привітання[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ а б Офіційний сайт. Архів оригіналу за 24 квітня 2011. Процитовано 19 травня 2011.
- ↑ Unified State Register of Legal Entities
- ↑ Старий сайт інституту. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 19 травня 2011.
- ↑ Сайт музею. Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 19 травня 2011. [Архівовано 2011-05-25 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Технологічний інститут. Історія й фото будівлі Технологічного інституту — Прогулянки Петербургом
- ↑ Сайт інституту
- ↑ Про бібліотеку на сайті інституту. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 19 травня 2011.
- «Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет). 1828—1998». 1998 р., ISBN 230-09624-1
- «Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут. 1828—2003». 2003 р., ISBN 5-230-09651-9
- «150 років Ленінградського ордену Трудового Червоного Прапора Технологічного інституту ім. Ленради».
- Анатолій Дудирєв «Технологічний інститут. Спогади ректора». ISBN 978-5-367-01235-4
- «Технологічний інститут імені Ленінградської ради робітничих, селянських і солдатських депутатів»: у 2 т. Л., 1928 р.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
- Історія інженерної справи Росії — коротка історична довідка
- SAPPER MUSEUM Віртуальний Музей інженерних військ згадує Технологічний інститут під час опису історії військово-інженерної справи Росії
- Офіційний сайт факультету економіки й менеджменту СПДТІ (ТУ)
- Офіційний сайт заочного відділення СПДТІ (ТУ)
- Енциклопедія СПб
- Меморіальні дошки тощо
- На Yandex карті