Очікує на перевірку

Саннікова Ольга Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саннікова Ольга Павлівна
Народилася21 червня 1948(1948-06-21) (76 років)
м. Одеса, УРСР, СРСР
Громадянство
Alma materРостовський державний університет
Науковий ступіньдоктор психологічних наук
Вчене званняпрофесор
ЗакладПівденноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Відмінник освіти України

Ольга Павлівна Саннікова (нар. 21 червня 1948, Одеса, УРСР, СРСР) – доктор психологічних наук, професор.

Біографія

[ред. | ред. код]

О. П. Саннікова народилася 21 червня 1948 року в Одесі.

У 1976 році закінчила Ростовський державний університет і почала працювати в Одеському державному педагогічному інституті імені К. Д. Ушинського.[1]

В 1982 році захистила дисертацію «Співвідношення показників емоційності та товариськості» на здобуття науковго ступеня кандидата психологічних наук. У 1997 році, захистивши дисертацію «Емоційність в професійній структурі особистості», здобула науковий ступінь доктора психологічних наук. У 2001 році присвоєно вчене звання професора.

З 1988 року завідує кафедрою загальної та диференціальної психології Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Створила лабораторію психології індивідуальних відмінностей. У 1988 – 2007 роках очолювала першій в Україні факультет післядипломної освіти «Психологія».

З 2003 року очолює Спеціалізовані вчені ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій з психології, є головою методологічного семінару з психології Південного регіону України. Під її керівництвом захищено 30 дисертацій.

У 2017 році обрана почесним членом Національної академії педагогічних наук України.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Наукова творчість пов’язана з дослідженнями проблеми структури особистості: особистість постає у вигляді системи, що містить ієрархічні рівні (формально-динамічний, змістовно-особистісний та соціально-імперативний) і суміжних зон між ними. Подібний підхід, що отримав назву континуально-ієрархічного, дозволив розглянути особистість як цілісну (дискретно-димензіональну) систему континуальних утворень (рівнів, підсистем), що плавно переходять одне в друге, представити кожну рису особистості як водночас континуальне і дискретне утворення. Розглядаючи особистість, спираючись на вимоги трудової та професійної діяльності, створила модель континуально-ієрархічної структури особистості у двох планах (загальнопсихологічному і професійно-психологічному). Висуває положення, згідно з яким основним чинником індивідуалізації процесу становлення і функціонування особистості професіонала є емоційність, вивчає зазначену властивість в контексті континуально-ієрархічної структури особистості. Дослідження емоційності розробляються у трьох основних напрямах; 1)  емоційність вивчається в системі властивостей особистості та в системі механізмів, що регулюють діяльність; 2)  розробка методологічних основ теорії емоційності, дослідження її як складної інтегральної, багаторівневої властивості особистості і як особливого феномена у ряді емоційних явищ; 3) розробка програми емпіричного дослідження емоційності в контексті континуально-ієрархічного підходу; створення комплексу психодіагностичного інструментарію, що потребує підбір існуючих та розробку нових оригінальних методик і технологій психодіагностики професійно важливих якостей особистості згідно з вимогами психометрики.

Дійшла висновку, що емоційність можна розглядати як фундаментальну властивість, у межах якої протікають всі психічні процеси і стани, як рух від нижчого рівня до вищого, як підсумок генетичного розвитку і розвитку під впливом навколишнього середовища;  показала, що емоційність виступає як системоутворюючий чинник, який визначає специфіку пов'язаних з нею властивостей особистості.[2]

Є автором понад 300 наукових праць, серед яких 7 монографій.

Деякі праці

[ред. | ред. код]
  • Эмоциональность в структуре личности / О. П. Санникова. – Одесса : Хорс, 1995. – 334 с.
  • Адаптивность личности: монография / О. П. Санникова, О. В. Кузнецова. – Одесcа : Н. П. Черкасов, 2009. – 258 с.
  • Макроструктура особистості: психологічний опис/ О. П. Саннікова// Наука і освіта. – 2013. – № 7. – С. 7 - 12.
  • Сценічні бар'єри: диференціально-психологічний підхід : монографія / О. П. Саннікова, А. О. Саннікова. – Одеса : BMB, 2014. – 238 с.
  • Емоційність як системна властивість особистості / О.П. Санникова // ІІІ Всеукраїнський психологічний конгрес з міжнародною участю «Особистість у сучасному світі». – К.: ДП «Інформаційно- аналітичне агентство», 2014. С. 77-82.
  • Переживання кризи: диференціально-психологічний аналіз / О. П. Саннікова // Наука і освіта: науково-практичний журнал . – Одеса. – 2015. – №10. – С. 16-22.
  • Толерантність до невизначеності як предиктор прийняття рішень особистістю/ О. П. Саннікова // Вісник післядипломної освіти: збірник наукових праць. – К.: НАПНУ, 2020. – 98 - 123.
  • Ie. Features of decisiveness in individuals with different emotional disposition/ О. Р. Sannikova, О. І. Sannikov, L. Husak //  Georgian Medical News. – 2020. –  № 4 (301). – Р. 136 - 142.
  • Особливості експресії осіб з різною схильністю до алекситимії/ О. П. Саннікова, Жень Чхун // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Психологічні науки. –  2020. – Том 12, № 9(54). –  С. 131 – 142.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Грамота Національної академії педагогічних наук України.

Джерела

[ред. | ред. код]
Примітки
[ред. | ред. код]
  1. Історія Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського в особах: Біографічний довідник / В. М. Букач. — Одеса: ПДПУ, 2005. — С. 42
  2. https://pdpu.edu.ua/novyny/2780-zhittevij-shlyakh-ta-napryami-naukovoji-diyalnosti-o-p-sannikovoji-do-yuvileyu