Перейти до вмісту

Санта-Пріска

Координати: 41°52′59″ пн. ш. 12°29′02″ сх. д. / 41.8831° пн. ш. 12.484° сх. д. / 41.8831; 12.484
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Санта Пріска)
Санта-Пріска
41°52′59″ пн. ш. 12°29′02″ сх. д. / 41.8831° пн. ш. 12.484° сх. д. / 41.8831; 12.484
Країна Італія[1]
РозташуванняРим[1]
Типцерква[1]
Стильбароко
АрхітекторКарло Ломбарді
Дата заснування5 століття

Санта-Пріска. Карта розташування: Італія
Санта-Пріска
Санта-Пріска
Санта-Пріска (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Санта-Пріска — барочна базиліка, одна з найстаріших церков у Римі.

Місцезнаходження

[ред. | ред. код]

Церква знаходиться у XII районі (Ріоне) Риму — Ріпа на Авентіні та близько 250 метрів на південний захід від Circus Maximus.

Історія церкви

[ред. | ред. код]

За переданням церква стоїть на місці будинку де стояв раніше будинок перших християн Прісцілли та Акілли (Пріски та Акілли). Апостоли Петро та Павло були часто гостями у цьому будинку. Поряд з будинком стояв храм Діани.

Базиліка побудована в IV-V століттях на місці храму Мітри та Діани, з 499 року присвячена ранньохристиянські мучениці (I століття) — св. Прісці. Є однією з найбільш ранніх християнських церков у Римі, проте від колишньої будівлі майже нічого не збереглося.

Церква реставрувалася у 722 році, однак сьогоднішній вигляд отримала після її зруйнування норманами за командою Роберта Гвіскара у 1084 році. Церква неодноразово перебудовувалася у 1456, 1600 та у 1660 році Карло Ломбарді побудував новий бароковий фасад. У крипті церкви зберігаються реліквії святої; фрески виконані Антоніо Темпеста. У внутрішньому оздобленні церкви лише 14 античних колон нагадують про колишню споруду.

Мітреум

[ред. | ред. код]
Голова Геліоса з мітреума (Національний римський музей)

Церква знаменита мітреумом (розкопаний у 1934 році) і античними римськими рештками будівель під церквою. Тут виставлені знахідки, предмети побуту, написи, скульптури. У ніші розташований рельєф Митри, що вбиває бика, перед нішею знаходиться фігура Океану.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Herbert Rosendorfer: Kirchenführer Rom. 3. Aufl. Edition Leipzig, Leipzig 2005, ISBN 3-361-00485-3.
  1. а б в dati.beniculturali.it — 2014.