Саншу I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Саншу.
Саншу I
Саншу I
Саншу I
Саншу I
Король Португалії
6 грудня 1185 — 26 березня 1211
Попередник: Афонсу І
Наступник: Афонсу II
Регент Португалії
1169 — 6 грудня 1185
Співправитель: Тереза
 
Народження: 11 листопада 1154(1154-11-11)
Коїмбра, Португалія
Смерть: 26 березня 1211(1211-03-26) (56 років)
Коїмбра, Португалія
Причина смерті: проказа
Поховання: Монастир Святого Хреста
Країна: Португальське королівство
Релігія: католик
Рід: Бургундська
Батько: Афонсу І
Мати: Матильда Савойська
Шлюб: Дульса Арагонська
Діти: Тереза, Санша, Афонсу II, Педру, Фернанду, Мафалда, Беренгарія

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Са́ншу I (порт. Sancho I; 11 листопада 1154 — 26 березня 1211) — король Португалії (1185—1211). Представник португальської Бургундської династії. Народився в Коїмбрі, Португалія. П'ята дитина і другий син португальського короля Афонсу І та Матильди Савойської, дочки савойського графа Амадея III. Батько португальського короля Афонсу II. Регент королівства (1169—1185).

Учасник Реконкісти. Продовжив діяльність батька, спрямовану на утвердження самостійності Португалії. Одружився з арагонською інфантою Дульсою (1174), уклавши португальсько-арагонський союз. Вів війни із Леонським королівством у Галісії та мусульманськими державами на півдні Піренейського півострова. Першим із португальських монархів утримував Сілвеш (1188—1191)

Проводив активну колонізацію прикордонних земель, спустошених війнами; за підтримки своєї сестри Терези, графині Фландрії, заселяв країну фламандцями та бургундцями. Заклав місто Гуарда (1199), а також дарував права міського самоуправління Говеї та Ковіляну (1186), Брагансі (1187), Белмонте (1199) тощо. Сприяв розвитку землеробства, ремесел і торгівлі. Першим із португальських монархів почав земельно-правові конфлікти з Церквою та єпископами. Помер у Коїмбрі, похований у Коїмбрському монастирі Святого Хреста. Прізвисько — Засели́тель (порт. o Povoador).

Імена

[ред. | ред. код]
  • Са́ншу I (порт. Sancho I) — у португальських джерелах.
  • Са́ншу Афо́нсу, або Са́ншу Афо́нсович (порт. Sancho Afonso) — по-батькові.
  • Са́ншу I Бургу́ндський (порт. Sancho I de Borgonha) — за назвою династії.
  • Са́ншу Засели́тель (порт. Sancho, o Povoador) — за прізвиськом.
  • Са́ншу-Марті́ню (порт. Sancho Martinho) — за хрещеним іменем.
  • Са́ншу I Португа́льський (порт. Sancho I de Portugal) — за назвою країни.
  • Са́нцій I (лат. Sancius I) — у латинських джерелах.
  • Са́нчо I (ісп. Sancho I) — у кастильських, іспанських джерелах.
  • Ма́ртин-Са́нцій (лат. Martinus Sancius) — в «Лузітанській хроніці»[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Регент

[ред. | ред. код]

Саншу І народився 11 листопада 1154 року в Коїмбрі, в родині португальського короля Афонсу І з Бургундського дому. Він був п'ятою дитиною і другим сином від законної дружини-королеви Матильди Савойської, доньки савойського графа Амадея ІІІ[2]. Хлопець з'явився на світ у день святого Мартина Турського, тому батьки охрестили його Мартином (порт. Martinho, Мартіньо, Мартіню)[3][4][1]. 1155 року, коли помер його старший брат та престолонаслідник Енріке, він опинився єдиним спадкоємцем Португальської корони й отримав нове ім'я — Саншу (Санчо).

1169 року батько-король Афонсу отримав тяжке поранення в ногу під Бадахосом й не міг виконувати свої обв'язки як раніше. Від його імені державними справами почала керувати регентська рада, в якій за рішенням короля головою-регентом став Саншу. 15 серпня 1170 року батько висвятив сина-спадкоємця в лицарі й проголосив другою людиною в королівстві[5]. Молодий регент займався як військовими, так і цивільними справами. Від 1173 року він ділив свої обов'язки із сестрою Терезою, яку офіційно проголосили престолонаслідницею на рівні з братом; вона займалася цивільним державними справами до 1184 року (коли була віддана заміж до Фландрії, за графа Філіппа)[6]. Крім цього, з вересня 1172 року в головуванні ради брав участь інфант Фернанду, бастард короля Афонсу[7].

1174 року Саншу одружився із арагонською інфантою Дульсою, молодшою сестрою арагонського короля Альфонсо ІІ[8]. Цей шлюб створив союз Португалії та Арагону, скерований на укріплення незалежності обох королівств на Піренейському півострові[9][10] . На той час монархи Кастильського та Леонського королівств не визнавали португальської самостійності, а Святий Престол зволікав із визнанням португальського королівського титулу. Того ж року Афонсу І по-суті відійшов від державних справ, ймовірно через хворобу, й передав усі важелі управління законному синові[8].

1178 року Саншу здійснив великий рейд вглиб мусульманських володінь в Іспанії. Здобувши перемоги у боях поблизу Севільї та на річці Гвадалквівір, він зірвав підготовку маврів до нападу на португальські землі.

Король

[ред. | ред. код]
Золотий мурабітіну Саншу І з гербом королівства.
Гробниця Саншу І у монастирі Святого Хреста.

6 грудня 1185 року 76-річний король-батько Афонсу І помер; його 31-річний син Саншу І став другим королем Португалії. Офіційна коронація відбулася 9 грудня того ж року в Коїмбрському соборі[11]. Столицею держави залишилася Коїмбра.

В часи свого правління Саншу І проводив перманентні військові операції на двох фронтах: на півночі йшла прикордонна війна за володіння Галісією проти Кастильсько-Леонського королівства, а на півдні — Реконкіста проти мусульманських держав-тайф. Боротьба тривала з перемінним успіхом. Так, 1188 року за допомоги хрестоносців-учасників Третього хрестового походу Саншу здобув мавританське місто Сілвеш, великий комерційний центр на півдні регіону Аль-Гарб (Алгарве), з населенням 20 тисяч осіб[12]. Він укріпив його і спорудив Сілвешський замок, що зберігся до сьогодні. Але 1191 року місто знову захопили мавританські сили халіфа Абу Юсуфа Якуба аль-Мансура[13]. Так само маври здобули Торреш-Новаш, що опирався 10 днів. Король не міг захистити свої здобутки на півдні через загрозу з боку Леону на півночі.

Саншу І присвячував багато уваги політичній та адміністративній організації Португальського королівства. Він накопичував золото у державній скарбниці, карбував власну монету; сприяв розвитку землеробства, ремесел та купецтва, які заохочував низькими податками та пільгами. На території провінцій Бейра та Трансмонтана король будував нові поселення, а також перетворював старі на містечка, надаючи їм самоврядування. Зокрема, Саншу заклав місто Гуарда (1199)[14], а також дарував форалом муніципальні права Говейї та Ковіляну (1186), Брагансі (1187), Сан-Вісенте-да-Бейрі (1195) і Белмонте (1199). Ці заходи були скеровані, насамперед, на колонізацію малозаселених або безлюдних теренів королівства, особливо в прикордонних районах. Серед переселенців, запрошених Саншу, більшість походила з Фландрії та Бургундії, де правила його сестра Тереза. Завдяки такій політиці король отримав у історіографії прізвисько «Заселитель»[15].

За життя Саншу І мав пристрасть до літератури та навчання. Він написав декілька збірників поезії, а також власним коштом делегував португальців до іноземних навчальних закладів, зокрема до Болонського університету. 1192 року король дарував 400 золотих Коїмбрському монастирю Святого Хреста для тих ченців, що хотіли навчатися у Франції.

У 1188 або 1189 році Саншу І передав своїй дружині Дульсі дохід з земель Воги, Санта-Марія-да-Фейри та Порту[16]. В жовтні 1209 року він оприлюднив свій останній заповіт, що став причиною майбутньої політичної кризи[17]. Згідно із цим заповітом королівські доньки-інфанти Тереза, Санша і Мафалда отримували титули королев та володіння у Центральній Португалії разом із замками в Монтемор-у-Велю, Аленкері та Сейї. Таке рішення йшло врозріз із планами королевича і спадкоємця трону Афонсу II, який прагнув централізації влади й володінь у королівських руках.

26 березня 1211 року Саншу І помер в Коїмбрі, у 56-річному віці. Його поховали у Коїмбрському монастирі Святого Хреста, поруч із батьком Афонсу. Новим португальським королем став Афонсу ІІ.

Сім'я

[ред. | ред. код]
Промальовка вислої печатки Саншу І 1189 року.
Докладніше: Португальський Бургундський дім
  • Батько: Афонсу I (1109—1185) — король Португалії (1139—1185).
  • Матір: Матильда Савойська (1125—1157) — дочка Амадея III, графа Савойського.
  • Брати:
    • Енріке (1147—1155) — португальський інфант; помер у дитинстві.
    • Жуан (1156—1164) — португальський інфант; помер у дитинстві.
  • Сестри:
    • Уррака (1148—1211) — королева Леону.
    • Тереза (1151—1218) — графиня Фландрії, герцогиня Бургундії.
    • Мафалда (1153—1162) — португальська інфанта; померла в дитинстві.
    • Санша (1157—1166/1167) — португальська інфанта; померла в дитинстві.
  • Дружина: Дульса (1160—1198) — донька барселонського графа Рамона-Беренгера IV.
  • Діти:
    • Тереза (1175/1176—1250) — португальська інфанта ∞ Альфонсо IX, леонський король.
    • Санша (1180—1229) — португальська інфанта, засновниця і абатиса Селашського монастиря.
    • Конштанса (1182—1202) — португальська інфанта, померла в молодому віці.
    • Афонсу II (1186—1223) — король Португалії (1212—1223).
    • Раймунд (1187/1188—1188/1189) — португальський інфант, помер у дитинстві[18].
    • Педру (1187—1258) — португальський інфант ∞ Аврембія, уржельська графиня[18].
    • Фернанду (1188—1233) — португальський інфант ∞ Жанна І, фландрська графиня.
    • Енріке (1189.3—1189.12) — португальський інфант, помер у дитинстві[18].
    • Мафалда (1195/1196—1256) — португальська інфанта ∞ Енріке I, кастильський король.
    • Беренгарія (1196/1198—1221) — португальська інфанта ∞ Вальдемар II, данський король.
    • Бранка (1198—1240) — португальська інфанта, черниця Гвалалахарського монастиря[19].
  • Коханка: Марія Айреш

Родовід

[ред. | ред. код]

У культурі

[ред. | ред. код]

Образотворче мистецтво

[ред. | ред. код]
  • «Compendio de crónicas de reyes...» бл. 1312—1325
    «Compendio de crónicas de reyes...»
    бл. 1312—1325
  • Портрет Саншу «Генеалогія королів Португалії», 1530—1534
    Портрет Саншу
    «Генеалогія королів Португалії», 1530—1534
  • 1603
    1603
  • XVIII ст.
    XVIII ст.
  • XIX ст.
    XIX ст.
  • XIX ст.
    XIX ст.
  • XIX ст.
    XIX ст.
  • Пам'ятник у Торреш-Новаш
    Пам'ятник у Торреш-Новаш
  • Пам'ятник у Коїмбрі
    Пам'ятник у Коїмбрі
  • Пам'ятник у Сілвеші
    Пам'ятник у Сілвеші

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Chronicon Lusitanum // España Sagrada, Tomo XIV, pp. 426—427.
  2. ↑ Roderici Toletani Archiepiscopi De Rebus Hispaniæ, Liber IX, VII, 5, RHGF XII, p. 382.
  3. ↑ Mattoso, 2014, с. 226.
  4. ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 71.
  5. ↑ Mattoso, 2014, с. 363.
  6. ↑ Castro, 1997, с. 300-303.
  7. ↑ Castro, 1997, с. 298—299.
  8. ↑ а б Rodrigues Oliveira, 2010, с. 83–84.
  9. ↑ Mattoso, 2014, с. 290, 334.
  10. ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 83.
  11. ↑ Souza, 1735, с. 80.
  12. ↑ Álvarez Palenzuela, 2013, с. 66.
  13. ↑ Souza, 1735, с. 83.
  14. ↑ Evans, David (2004). Portugal. New Holland Publishers. с. 195. ISBN 9781860111266.
  15. ↑ Souza, 1735, с. 80—81.
  16. ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 86.
  17. ↑ Carvalho Correia, 2008, с. 179.
  18. ↑ а б в Rodrigues Oliveira, 2010, с. 85.
  19. ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 85, 92.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саншу I

Cawley, Charles, Portugal, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саншу_I&oldid=43546406