Сара Кірш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сара Кірш
нім. Sarah Kirsch
Ім'я при народженнінім. Ingrid Hella Irmelinde Bernstein
Народилася16 квітня 1935(1935-04-16)[1][2][…]
Limlingeroded, Province of Saxony-Anhaltd, Пруссія[1]
Померла5 травня 2013(2013-05-05)[1][2][…] (78 років)
Гайде, Гольштейн[1]
Країна Німеччина
 НДР
 Вільна держава Пруссія
Діяльністьпоетеса, письменниця, дитяча письменниця, перекладачка
Сфера роботипоезія
Alma materУніверситет Мартіна Лютера, German Institute for Literatured і Лейпцизький університет
Мова творівнімецька
Жанрпоезія
ЧленствоНімецька академія мови і поезії
ПартіяСоціалістична єдина партія Німеччини
У шлюбі зRainer Kirschd
ДітиMoritz Kirschd
Автограф
Нагороди

CMNS: Сара Кірш у Вікісховищі

Сара Кірш (нім. Sarah Kirsch; уроджена Інгрід Бернштайн, нім. Ingrid Bernstein; 16 квітня 1935, Лімлінгероде, Тюрингія, Третій Рейх — 5 травня 2013, Гайде, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН) — німецька поетеса, перекладачка і прозаїк[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Інгрід Бернштейн народилася у родині механіка телефонної апаратури. У 1958 році закінчила Гальський університет, де вчилася на біолога, проте надалі повністю присвятила себе літературі[5]. У 1960 році вийшла заміж за поета Райнера Кірша, тоді ж почала підписувати свої твори псевдонімом Сара Кірш (вибір імені був обумовлений протестом проти антисемітизму свого батька і націонал-соціалістів у цілому)[6]. У 1963—1965 роках навчалася у Літературному інституті імені Йоганнеса Р. Бехера у Лейпцигу. В 1965 році було видано спільний збірник віршів Райнера і Сари Кірш «Розмова з бронтозавром» («Gespräch mit dem Saurier»), а через два роки вийшов перший самостійний збірник — «Поїздка за місто» («Landaufenthalt»)[7].

У 1968 році розлучилася з чоловіком і переїхала до Східного Берліна. У 1977 році, після участі в акціях протесту проти позбавлення громадянства поета і барда Вольфа Бірмана, емігрувала до ФРН (від'їзд закрив для неї можливість публікуватися не тільки у НДР, а й у Радянському Союзі, що негативно позначилося на популярності поетки у російськомовному середовищі)[8]. Жила у Західному Берліні, у 1985 році перебралася у Шлезвіг-Гольштейн[9]. Продовжуючи інтенсивно творити, випустила понад десяток книг віршів і прози, а в 2005 році було видано зібрання творів письменниці. Померла у 2013 році.

Творчість

[ред. | ред. код]

Визнана однією із найзначніших і популярних німецькомовних поетів другої половини XX століття[10][11][12].

Її ім'я звично пов'язується із пейзажною лірикою, яка, піднімаючи глобальні проблеми людства, не перестає бути політичною, що відповідає традиції німецької пейзажної поезії. Говорячи про руйнування навколишнього середовища, вона пише про ті душевні рани, які розвиток суспільства з його негативними сторонами завдає окремій людині. Природа, про яку пише Кірш, через порушення комунікації, технічного прогресу, соціальної ерозії, знаходиться в стані хаосу, який впливає і на поетичну мову. Ці порушення розглядаються нею на метафізичному рівні, і завдання поезії вона вбачає у гармонізації «позбавленого чарів» світу[13].

Окрім того, відома як перекладачка, зокрема перекладала німецькою мовою російських поетів Анну Ахматову, Олександра Блока, М. Матвєєву, Булата Окуджаву та ін.[14] Переклади з Ахматової, Райнера і Сари Кірш, що увійшли до книги «Небувала осінь» (1967), Е. Еткінд уважав невдалими через втрату мелодійності та ритмічних асоціацій при передачі верлібром метрично упорядкованих віршів[15].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Австрійська державна премія по європейській літературі (1980), премія Георга Бюхнера (1996)[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118562487 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Dichterin Sarah Kirsch ist tot // Spiegel online, 22.05.2013. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 7 березня 2020.
  5. John Sandford, ed. Encyclopedia of Contemporary German Culture. London and New York: Routledge, 2013
  6. Jackson, W.D. (2000) 'Sarah Kirsch, Translated and With a Commentary by WD Jackson', Modern Poetry in Translation 16: 62-87. Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 7 березня 2020. [Архівовано 2017-11-11 у Wayback Machine.]
  7. Велика Російська енциклопедія: в 30 т. / гол. наук.-ред. ради Ю. С. Осипов; від. ред. С. Л. Кравець. Т. 14 : Кирєєв — Конго, 2009[недоступне посилання]
  8. Вірші / Сара Кірш; Пер. з нім. Л. Керчиної, Л. Беринського; Вступ. В. Вебера // Інозем. літ. — 1995. — No 3. — С. 39—43
  9. Основні напрямки у жіночій поезії НДР // Т. Н. Андреюшкіна Пейзажна поезія Сари Кірш: ідилія чи апокаліпсис?, Вісник гуманітарного інституту ТДУ / під ред. О. Ю. Прокоф'євої. — Тольятті: ТДУ, 2010[недоступне посилання]
  10. Jan Kuhlbrodt: Nachruf Sarah Kirsch: «Du bist nicht auf Erden». Zeit Online, 22 Mai 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 7 березня 2020.
  11. Гюнтер де Бройн. Сорок років. Повість про життя (Розділи з книги. Переклад з німецької С. Фрідлянд) // «Іноземна література», № 2, 1998. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 7 березня 2020.
  12. Біля книжкової вітрини: Сара Кірш. Без дна. Вірші // «Іноземна література» 1997, № 2
  13. Т. Н. Андреюшкіна Пейзажна поезія Сари Кірш: ідилія чи апокаліпсис? // Текст як одиниця філологічної інтерпретації: Збірник статей II Всеросійської науково-практичної конференції за міжнародної участі (20 квітня 2012 р., м. Куйбишев) / отв. ред. А. А. Курулёнок. — Новосибирск: Изд-во ООО «Немо Пресс», 2012. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 7 березня 2020.
  14. Е. Даміано Між поезією та перекладом: практика перекладу з російської мови в Німецькій Демократичній Республіці на прикладі Сари Кірш і Анни Ахматової // Імагологія й компаративістика, 2015, № 2 (4)[недоступне посилання]
  15. «… Як Фенікс з попелу» Поезія Анни Ахматової на Заході. Німеччина і Франція // Е. Еткінд, Інозем. літ. — 1989. — № 2. — С. 226—232[недоступне посилання]
  16. Сторінка на сайті Німецької академії мови та поезії. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 7 березня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]