Сара Мосс
| Сара Мосс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Sarah Moss | ||||
| Народилася | 1975[1]  Глазго, Велика Британія | |||
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Діяльність | письменниця-мандрівниця, викладачка університету, письменниця-романістка, письменниця | |||
| Сфера роботи | белетристика[2], британська література[2], подорож[2], history of British literatured[2], Література романтизму[2], їда[2] і гендер[2] | |||
| Заклад | Університет Ворика | |||
|
| ||||
Сара Мосс (нар. 1975) [3] — англійська письменниця та науковиця. Вона опублікувала шість романів, а також низку науково-популярних творів і наукових текстів. Її роботи тричі номінували на премію Wellcome Book Prize[4]. З вересня 2020 року її призначено доценткою кафедри творчого письма в Школі англійської мови, драми та кіно Університетського коледжу Дубліна в Ірландії[5].
Сара Мосс народилася в Глазго, Шотландія, і у віці двох років переїхала з сім'єю до Манчестера[3], де жила до 18 років, а тоді поїхала вчитися до Оксфордського університету[6][4]. Упродовж десяти років навчання в Оксфорді вона здобула ступінь бакалавра, магістра та доктора філософії з англійської літератури, а потім отримала докторську наукову стипендію[6]. З 2004 по 2009 рік була лекторкою Кентського університету[6]. Після публікації у 2009 році її першого роману «Холодна земля» Мосс пішла викладати на рік в Університет Ісландії[3]. Потім обійняла посаду старшої викладачки літератури та місця в кампусі Пенрін Університету Ексетера в Корнуоллі, а згодом перейшла до Університету Ворика, де стала директоркою Ворицької письменницької програми, викладаючи креативне письмо[6][7][8].
Мосс створює мотив світла на початку свого номінованого на премію Ondaatje тексту, Ghost Wall, коли жіночу персонажку виведено «без пов'язки на очах», але з «розширеними очима» до «останнього світла» дня, а можливо, і її життя. Цей пророчий наратив на початку є історичним відображенням соціального зла, яке діялося в середньовічній Англії багато століть тому серед спільнот, що практикували людські жертвоприношення[джерело?].
З розвитком сюжету роману ми знайомимося з родиною Гемптонів, які беруть участь у реконструкції життя на півночі Англії 2500 років тому. При цьому поступово розкривається підступний вплив расиста і сексиста Білла Гемптона на його дружину Алісон та його розумну сімнадцятирічну доньку Сільві.
Цей текст має на меті «струснути» читача, показуючи зловісну роль політики особистої влади в домашньому насильстві — надзвичайно актуальній темі сьогодення[1].
Роман Мосс 2011 року «Нічне пробудження» здобув премію Jerwood Fiction Uncovered[3][4]. Її нон-фікшн книга «Імена для моря: Чужі в Ісландії» увійшла до короткого списку Премії Ondaatje Королівського товариства літератури 2013 року[4]. 2015 року її роман Фігури світла увійшов до короткого списку премії Wellcome Book Prize, а романи Signs for Lost Children і The Tidal Zone також увійшли до короткого списку премії Wellcome Book Prize 2016 та 2017 року відповідно. Роман «Стіна привидів» 2018 року потрапив до короткого списку Премій Ondaatje та Polari, а також до довгого списку Жіночої літературної премії 2019 року[6][9][10].
- Cold Earth (Granta Books, 2009)[11]
- Нічне пробудження (Granta, 2011)[12]
- Фігури світла (Granta, 2014)[13]
- Signs for Lost Children (Granta, 2015)[14]
- The Tidal Zone (Granta, 2016)[15][16]
- Ghost Wall (Granta, 2018)[17]
- Літня вода (Pan Macmillan, 2020)[18]
- The Fell (Pan Macmillan, 2021)[19]
- Заморожений корабель (2006)
- Останнє печиво Скотта: література про полярні дослідження (2006)[20]
- Spilling the Beans: читання, писання, їжа та приготування їжі в британській жіночій літературі 1770–1830 рр.[21]
- Шоколад: Всесвітня історія (2009)[22]
- Назви моря: Чужі в Ісландії (Гранта, 2012)[23]
- Мій добрий яскравий вовк (2024)[24][25][26]
- Літня вода
- Robson, Leo (22 березня 2021). Old habits : in Sarah Moss's novel 'Summerwater,' there's no holiday from history. The Critics. Books. The New Yorker. 97 (5): 69—71.
2024 року у видавництві «Лабораторія» вийшов український переклад книжки «Фігури світла». Перекладачка з англійської — Ірина Гоял.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в г Crown, Sarah (2 липня 2016). Interview: 'You can’t abandon your reader in a howling wasteland'. The Guardian. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ а б в г Sarah Moss. Wellcome Book Prize.
- ↑ Acclaimed Author Sarah Moss to join UCD. UCD. 28 листопада 2019. Процитовано 21 серпня 2020.
- ↑ а б в г д About. Sarah Moss. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Professor Sarah Moss. University of Warwick.
- ↑ About | Sarah Moss (амер.). Процитовано 3 листопада 2019.
- ↑ A Q&A with Sarah Moss. Women's Prize for Fiction.
- ↑ Sarah Moss. Women's Prize for Fiction. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Walsh, Megan (11 червня 2009). Cold Earth by Sarah Moss. The Times.
- ↑ Welsh, Louise (28 лютого 2011). Night Waking. Financial Times.
- ↑ Wilson, Fiona (24 травня 2014). Bodies of Light by Sarah Moss. The Times.
- ↑ Scholes, Lucy (23 липня 2015). Signs For Lost Children by Sarah Moss: An astute study of the sins of the mother. The Independent.
- ↑ Lively, Penelope (9 липня 2016). The Tidal Zone by Sarah Moss review – a portrait of parental anxiety. The Guardian.
- ↑ Sarah Moss: The Tidal Zone - Book review - The Skinny. www.theskinny.co.uk (англ.). Процитовано 17 листопада 2024.
- ↑ Talbot, Margaret (2 січня 2019). Sarah Moss's 'Ghost Wall,' a Slender Novel That Evokes Existential Dread. The New Yorker.
- ↑ Summerwater by Sarah Moss. Pan Macmillan (англ.). Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ The Fell by Sarah Moss. Pan Macmillan (англ.). Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Capelotti, P. J. (2007). Review of Scott's last biscuit: the literature of polar exploration, by Sarah Moss. Polar Research. 26. doi:10.3402/polar.v26i2.6214.
- ↑ Grogan, Claire (2012). Spilling the Beans: Eating, Cooking, Reading and Writing in British Women's Fiction, 1770–1830. European Journal of English Studies. 16 (1): 83—84. doi:10.1080/13825577.2012.655162.
- ↑ Poole, Steven (19 грудня 2009). Et cetera: Steven Poole's non-fiction roundup. The Guardian.
- ↑ Jamie, Kathleen (2 листопада 2012). Names for the Sea: Strangers in Iceland by Sarah Moss – review. The Guardian.
- ↑ Brownrigg, Sylvia (25 жовтня 2024). From a Novelist, a Chilling True Fable of Anorexia. The New York Times. Процитовано 2 листопада 2024.
- ↑ Peirson-Hagger, Ellen (15 вересня 2024). My Good Bright Wolf: A Memoir by Sarah Moss review – an interrogation of an eating disorder. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 17 листопада 2024.
- ↑ Berry, Lorraine (24 жовтня 2024). Two extraordinary memoirs chronicle the ways mental illness carves chasms in a life. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 17 листопада 2024.