Сара Паван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сара Паван
Загальна інформація
Громадянство Канада
Народження16 серпня 1986(1986-08-16)[1] (38 років)
Кітченер, Регіональний муніципалітет Ватерлоо, Онтаріо, Канада[1]
Зріст196 см
Вага73 кг[2]
Alma materУніверситет Небраски-Лінкольнаd
Спорт
Вид спортупляжний волейбол, волейбол
КомандаVolleyball Casalmaggiored і Nebraska Cornhuskers women's volleyballd
Нац. збірнаКанада Канада
Участь і здобутки
Світові змаганнячемпіонка світу з пляжного волейболу 2019 року
Олімпійські ігричвертьфінал (2016, 2021)
Нагороди
CMNS: Сара Паван у Вікісховищі

Сара Ліндсі Паван (англ. Sarah Lindsey Pavan; 16 серпня 1986, Кітченер, Онтаріо) — канадська волейболістка. Чемпіонка світу 2019 року з пляжного волейболу в парі з Меліссою Гумана-Паредес і учасниця двох Олімпіад[3]. Переможниця Ігор Співдружності і розіграшей Світового туру. Учасниця чемпіонату світу 2010 року з класичного волейболу і фіналістка клубної першості світу 2013.

Біографія

[ред. | ред. код]

Виступала за команду коледжу в Університеті Небраска-Лінкольн. Чемпіонка Національної асоціації студентського спорту 2006 року, найкраща спортсменка турніру. Того року її визнали найкращою волейболістою за версією Американської асоціації волейбольних тренерів (AVCA). У 2007 році отримувала індивідуальні нагороди «Honda Sports Award»[4] і «Honda-Broderick Cup»[5].

Грала на позиції діагональної за професіональні клуби з Італії, Бразилії, Південної Кореї і Китаю. У складі «Унілевера» з Ріо-де-Жанейро була переможницею клубного чемпіонату Південної Америки і фіналісткою клубного чемпіонату світу. Чемпіонка Бразилії і Китаю.

Виступала на чемпіонаті світу 2010 року в Японії, де збірна Канади програла всі пять матчів групового етапу. Сара Паван стала найрезультативнішою волейболісткою своєї команди на цьому турнірі.

З 2013 року стала виступати у змаганнях з пляжного волейболу разом з Гізер Бенслі[en]. На чемпіонаті світу того року в Польщі канадійки поступилися в 1/16 фіналу австрійському дуету.

У плей-оф наступної світової першості перемогли волейболісток з Німеччини і Казахстану, а в чвертьфіналі поступилися Марії Антонеллі та Жуліанні Сілві з Бразилії. Того ж року двічі грала у фіналах турнірів Світового туру[en].

Чемпіонки світу 2019 року з пляжного волейболу.

На Олімпійських іграх 2016 року в Ріо пара в групі E виграла всі три матчі з рахунком 2–0. У матчі 1/8 фіналу перемогли канадійок Бродер і Вальясу. У чвертьфіналі вони поступилися майбутнім чемпіонкам Лаурі Людвіг і Кірі Валькенгорст з Німеччини у двох сетах (14–21, 14–21).[6]

З вересня 2016 року почала виступати з Меліссою Гумана-Паредес[en][7]. На чемпіонаті світу 2017 року посіли четверте місце. У півфіналі поступилися американкам Ейпріл Росс — Лорен Фендрік, а в матчі за бронзу — бразилійкам Лариссі Франсі і Таліті Антунеш. Того сезону вперше стали переможцями етапу Світового туру. У фіналі турніру, що проходив у хорватському Поречі, перемогли чеських волейболісток.

У сезоні-2018 пара тричі грала у фіналах Світового туру. У китайському Сямені і швейцарському Гштааді здобули перемоги, а в Лас-Вегасі поступилися Бренді Вілкерсон і Гізер Бенслі. Також стали переможцями Ігор Співдружності.

На чемпіонаті світу 2019 року Паван і Гумана-Паредес здобули золоті нагороди, у вирішальному матчі вони були сильнішими за американський дует Алікс Клінеман[en] та Ейпріл Росс. Також стали переможцями етапів Світового туру в Едмонтоні і Відні.

На Олімпійських іграх у Токіо канадійки перемогли суперниць з Швейцарії, Нідерландів, Німеччини і Іспанії, але в чвертьфіналі поступилися австралійкам. У 2021 році тричі грали у фіналах етапів Світового туру, у тому числі й у гранд-фіналі, що проходив у італійському Кальярі, проти німкень Юлії Суде і Карлі Боргер.

У плей-оф чемпіонату світу 2022 року Паван і Гумана-Паредес зіграли три матчі проти бразильських волейболісток. У перших двох здобули перемоги, а в чвертьфіналі поступилися майбутнім чемпіонкам. Того року здобула друге золото на Іграх Співдружності і стала чемпіонкою турніру в Юрмалі.

На чемпіонаті світу 2023 року грала у 1/16 фіналу разом з Моллі Макбейн.

Молодша сестра Ребекка Паван захищала кольори збірної Канади на чемпіонаті світу 2014 року в Італії. Грала за команди «Кепенікер» (Берлін), «Альянц» (Штутгарт; обидві — Німеччина), «Безьє» (Франція), МКС (Домброва-Гурнича), «Будовляни» (Торунь), «Трефль Проксіма» (Краків; усі — Польща).[8]

Клуби

[ред. | ред. код]
Роки Команди
2008—2010 Італія «Спес» (Конельяно)
2010—2011 Південна Корея «Корея Експрессвей» (Кімчхон)
2011—2012 Італія «Карналья» (Вілла-Кортезе)
2012—2014 Бразилія «Унілевер» (Ріо-де-Жанейро)
2014—2015 Південна Корея «GS Caltex Seoul KIXX» (Сеул)
2015—2017 КНР «Шанхай»
2017—2018 Італія «Помі» (Казальмаджоре)[it]

Досягнення

[ред. | ред. код]
Пляжний волейбол

Чемпіонат світу

  • Перше місце (1): 2019

Ігри Співдружності

  • Перше місце (2): 2018, 2022

Світовий тур[en]

  • Перше місце (6): 2017 (Пореч), 2018 (Сямень, Гштаад), 2019 (Едмонтон, Відень), 2022 (Юрмала)
  • Друге місце (10): 2015 (Прага, Пореч), 2016 (Пореч), 2017 (Ріо-де-Жанейро, Ольштин), 2018 (Лас-Вегас), 2019 (Ітапема), 2021 (Доха, Канкун, Кальярі)
Волейбол

Клубний чемпіонат світу

  • Друге місце (1): 2013

Клубний чемпіонат Південної Америки

  • Перше місце (1): 2013
  • Чемпіонат Італії
  • Друге місце (1): 2012

Чемпіонат Бразилії

  • Перше місце (2): 2013, 2014

Чемпіонат Китаю

  • Перше місце (1): 2017

Статистика

[ред. | ред. код]

В єврокубках:

Сезон Клуб Турнір Ігри Сети Очки Ср. Примітки
2011/12 Італія «Карналья» (Вілла-Кортезе) Ліга чемпіонів[en] 11 45 213 4,73
2017/18 Італія «Помі» (Казальмаджоре) Кубок ЄКВ 1 3 8 2,67

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://www.bvbinfo.com/player.asp?ID=14304
  2. ↑ Olympedia — 2006.
  3. ↑ Couto, Melissa (6 July 2019). Canada earns spot in Olympics as Pavan, Humana-Paredes take beach volleyball gold. CBC Sports. Процитовано 7 July 2019.
  4. ↑ Ontario Native Is Automatically Nominated for Collegiate Woman Athlete of the Year Award [Sarah Pavan wins Volleyball Honda Sports Award]. 18 січня 2007. Процитовано 27 березня 2020 — через Volley Talk.
  5. ↑ Pavan wins Honda-Broderick Cup. The Seattle Times (амер.). 26 червня 2007. Процитовано 27 березня 2020.
  6. ↑ Merce, Greg (14 August 2016). Pavan and Bansley's Olympic run ends. The Record. Процитовано 19 August 2019.
  7. ↑ Harrison, Doug (2 September 2016). Women's beach volleyball teammates break up, turn foes. CBC Sports. Процитовано 15 September 2016.
  8. ↑ Rebecca Pavan (англійська) . women.volleybox.net. Процитовано 1 жовтня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сара_Паван&oldid=43603380