Сарісаріньяма
|
Сарісаріньяма ісп. Sarisariñama | ||||
|
4°33′00″ пн. ш. 64°14′00″ зх. д. / 4.55° пн. ш. 64.233333333333° зх. д.  | ||||
| Країна |
 Венесуела  | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон |
Болівар | |||
| Тип |
гора і Тепуй[1] | |||
| Висота |
2300 м | |||
.jpg)  Сарісаріньяма Сарісаріньяма (Венесуела) | ||||
 | ||||
Сарісаріньяма (ісп. Sarisariñama) — гора-тепуй в штаті Болівар, Венесуела, біля кордону з Бразилією на території Національного парку Хауа-Сарісаріньяма[d] (Jaua-Sarisariñama). Висота гори 2 300 м.
Ця столова гора — одна з наайвіддаленіших у країні, найближча дорога проходить в сотнях кілометрів від неї. Наразі доступ обмежений лише для наукових дослідників.
Найвідзначніша й найсвоєрідніша ознака цього тепуя 2300 м заввишки — це наявність на його верху сливе круглих карстових порожнин, які й досі є загадкою геології. Ці глибокі западини мають діаметр 350 м, завглибшки вони так само 350 м. Стіни цих колодязів, повністю вертикальні і відтак неподоланні для істот, що населюють дно прірви, дозволили заховати неповторну екосистему, що має унікальні види рослин і тварин, що не зустрічаються більше ніде на планеті (ендеміки). Першого разу ці колодязі було досліджено й задокументовано 1974 р.[2][3][4]
Тепуй Сарісаріньяма знаходиться за кількасот кілометрів від найближчої автомобільної дороги, через що довгий час ніхто його не вивчав. Перший помітний дослід було зреалізовано в листопаді 1964 р.: пілот Гаррі Ґібсон пролетів над горою на літаку й побачив величезні западини.[5] Перше успішне приземлення на Сарісаріньяму здійснив орнітолог Вільям Г. Фелпс молодший у березні 1967 р.[6] У лютому 1974 р. експедиція під керівництвом Чарльза Бруера-Каріаса вивчала тепуй і колодязі. В експедиції брали участь такі наукові дослідники: ботанік Джуліан Стаєрмарк,[3] Вільям Г. Фелпс молодший, орхідеологи Столкі Данстервілл і його дружина Нора.[2] Їхні висновки показали, що обидва колодязі мають унікальну екосистему з багатьма видами тварин і рослин.[7]
Сарісаріньяма, подібно до інших тепуїв, складається з кварциту формації Рорайма, що належить до Палеопротерозойської ери.[8] Поверхня вершини тепуя Сарісаріньяма складає 482 км². Поврехня схилу складає 482 км². На відміну від більшості тепуїв Гаяни, Венесуели й Бразилії більша частина поверхні Сарісаріньями дуже лісиста, показує велике різноманіття лісових видів рослин 15—25 м заввишки. Її відокремлена екосистема особливо багата на ендемічні види тварин і рослин.
- Розташування: 4°44′59″ N (4.750°), 64°24′2″ W (−64.401°)
- Поверхня: 300 000 га
- Високість: між 500 і 2400 мнрм
- Температура: між 12 і 24 °C
- Опади: від 2800 до 3600 мм на рік
- Флора: папороті, орхідеї, вересові, айстрові, осокові, бромелієві
- Фауна: Marmosa tyleriana,[9] Stefania riae,[10] Steatornis caripensis (гуахаро),[2] тапіри, ягуари.
Найсвоєріднішою відзнакою цього тепуя є його западини, чи колодязі. Наразі відомо чотири колодязі. Два з них, печера-колодязь Гумбольдта й колодязь Мартель, названі на честь природознавців Александра фон Гумбольдта й Едуарда-Альфреда Мартеля[11][12], на погляд незвичайні, величезні, добре вивчені, з відокремленою лісовою екосистемою на дні кожного з них. Найбільша з усіх, печера Гумбольдта, сягає 352 м завширшки й 314 м завглибшки.[13]
- ↑ а б https://www.worldatlas.com/articles/the-sarisarinama-sinkholes-venezuela-unique-places-around-the-world.html
- ↑ а б в Brewer Carias, Charles. 1976. Las simas de Sarisariñama. Boletín de la Sociedad Venezolana de Ciencias Naturales. XXII(132/133):549-624.
- ↑ а б Brewer Carias, Charles. y Julian A. Steyermark. 1976. Simas de Sarisariñama y su vegetación. Boletín de la Sociedad Venezolana de Ciencias Naturales. XXII(132/133):179-405.
- ↑ Lindsay Elms. "Mount Roraima: An Island Forgotten by Time". http://members.shaw.ca/beyondnootka/articles/roraima.html.
- ↑ Otto Huber and John J. Wurdack. 1984. History of Botanical Exploration in Territorio Federal Amazonas, Venezuela. Smithsonian Institution Press, City of Washington, www.sil.si.edu/smithsoniancontributions/botany/pdf_hi/sctb-0056.pdf
- ↑ Stefania riae. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, abgerufen am 7. Januar 2010.
- ↑ David Nott: Into The Lost World. Prentice-Hall, 1975, ISBN 0-13477-190-7.
- ↑ Schubert, Carlos. y Huber, Otto. 1989. La Gran Sabana. Panorámica de una región. Cuadernos Lagoven Lagoven, S.A. Caracas. 107p. ISBN 980-259-238-2
- ↑ Pérez-Hernández, R., P. J. Soriano & Lew D. 1994. Marsupiales de Venezuela. Cuadernos Lagoven, Lagoven, S. A. Caracas – Venezuela. 76p. ISBN 980-259-612-4
- ↑ Stefania riae International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, abgerufen am 7. Januar 2010. http://www.iucnredlist.org/apps/redlist/details/56032/0
- ↑ Wondermondo.com Enigma of the mountain of Evil Spirit http://www.wondermondo.com/Countries/SA/VEN/Bolivar/SimaHumboldt.htm
- ↑ Earth's 10 Most Mysterious Lost Worlds. YouTube. Hybrid Librarian. 25 жовтня 2014. Процитовано 7 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Miguel Lentino, Diana Esclasans: Áreas importantes para la conservación de las aves en Venezuela In: BirdLife International y Conservation International. Áreas importantes para la conservación de las aves en los Andes Tropicales: sitios prioritarios para la conservación de la biodiversidad., Quito, Ecuador: BirdLife International (Serie de Conservación de BirdLife No. 14), S. 621-730, 2005.
- The Lost World — опис віддалених районів Венесуели
|
Це незавершена стаття з географії Венесуели. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про гірську вершину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |