Саша Маслов
| Саша Маслов | |
|---|---|
| Олександр Геннадійович Маслов | |
| Народився | 1984[1]  Харків, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Україна →  США |
| Національність | українець |
| Діяльність | portrait photographer, документаліст, фотограф, митець-портретист |
| Галузь | фотографія[1] і портрет[1] |
| Знання мов | англійська[1] і українська[1] |
| Членство | УАПФ |
| Сайт | sashamaslov.com |
Олександр Геннадійович Маслов (більш відомий як Саша Маслов; нар. 1984, м. Харків[2][3]) — українсько-американський фотограф.
Саша Маслов народився 1984 року в Харкові.
Фотографію опановував у батька Геннадія, а згодом в учителя Харківського міського Палацу дитячої та юнацької творчості Олега Шишкова[3].
З 2008 року живе і працює в Нью-Йорку[3].
Знімав Святослава Вакарчука, Володимира Кличка, Павла Макова, Іллю Чичкана, Петра Порошенка, Ілона Маска, Девіда Лінча, Різ Візерспун, Сару Полсон, Джейсона Шварцмана, Магаршала Алі, Тома Форді, Марка Джейкобса та інших[4][5]. Роботи публікуються в The New York Times, CNN, New York Magazine, The Newyorker, Guardian, Wall Street Journal Magazine, Esquire, Forbes, Billboard, Men's Health та інші[3][6][7][8].
Автор книг «Ukrainian Railroad Ladies» (2020), «Veterans: Faces of World War II» (2017), «Portrait Assignment», «Saints» (2024, співавтор)[3][9][10].
Персональні виставки в містах Львові (2016), Харкові (2016), Анн-Арборі (2018, США), Києві (2016, 2020), Монпельє (2017, 2021, Франція), Клівленді (2021), Нью-Йорку (2011, 2017, 2021, 2022), Лаймі (2023, всі — США); групові в містах Кракові (2007, Польща), Братиславі (2009, Словаччина), Лондоні (2012, 2020, Велика Британія), Замості (2015, Польща), Пекіні (2016, Китай), Білостоці (2017, Польща), Клермон-Феррані (2017, Франція), Тбілісі (2017, Грузія), Одесі (2017), Сараєво (2017, Боснія), Лос-Анджелесі (2017, США), Гельсінкі (2020, Фінландія)[3][9].
- переможець (2021, 2022) та вибране-архів (2014) AI-AP[3],
- відбір журі LensCulture Exposure Awards (2020)[3],
- фіналіст Sony World Photo Awards (2017, 2020)[3],
- фіналіст Magnum Photography Awards (2017)[3].
- ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Саша Маслов. The Naked Room.
- ↑ а б в г д е ж и к л Саша Маслов. Moksop.
- ↑ Тамара Балаева. Зупинив мить. Довгий Фокус.
- ↑ Оля Артеменко (30 квітня 2020). Саша Маслов: «З людьми, які не звикли до камери, набагато цікавіше працювати». Your Art.
- ↑ Саша Маслов. UAPP.
- ↑ Тарас Прокопишин (17 грудня 2014). Саша Маслов. The Ukrainians.
- ↑ Kyle Almond (24 лютого 2024). Ukrainians have seen ‘unimaginable’ horror. Photographers share their stories. CNN.
- ↑ а б Sasha Maslov. Info. Офіційний вебсайт.
- ↑ Saint Javelin і Саша Маслов створили фотокнигу з історіями військових. Уже можна передзамовити. The Village Україна. 29 лютого 2024.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Саша Маслов. Про фотографію та не тільки на YouTube // hromadske. — 2015. — 24 травня. |
|
|
Саша Маслов. Війна через призму особистого на YouTube // hromadske. — 2016. — 5 лютого. |
|
|
Фотограф Саша Маслов про українців: «Я бачив так багато самовідданості в людях» на YouTube // Голос Америки. — 2022. — 18 листопада. |
|
|
Public talk #4: Оксана Парафенюк і Саша Маслов на YouTube // Українська асоціація професійних фотографів. — 2024. — 0 березня. |
- Офіційний вебсайт
- Олександр Хоменко (8 серпня 2020). Мова фотографії. Ukraїner.
