Перейти до вмісту

Светослав Мінков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Светослав Мінков
болг. Светослав Константинов Минков
Народився17 лютого 1902(1902-02-17)
Радомир, Болгарське князівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 листопада 1966(1966-11-22) (64 роки)
Софія, Народна Республіка Болгарія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЦентральний цвинтар Софіїd Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоБолгарія Болгарія
Діяльністьписьменник, журналіст, перекладач
Сфера роботилітературна діяльністьd[1], редагування[1] і перекладацтво[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСофійський університет
БатькоКонстантин Мінков
МатиІванка Бенчева
CMNS: Светослав Мінков у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Светослав Мінков (болг. Светослав Константинов Минков; нар. 17 лютого 1902, Радомир, Болгарія — пом. 22 листопада 1966, Софія) — болгарський письменник, журналіст і перекладач.

Біографія

[ред. | ред. код]
Светослав Мінков в Токіо, 1942–1943
З дружиною в Токіо, 14 червня 1942

Народився 17 лютого 1902 в місті Радомир, виріс в родині полковника Константина Мінкова (1863-1918, уродженець Стамбулу) і його дружина Іванки Бенчевої (1868–1953). Був останньою, четвертою дитиною у своїх батьків.

Навчався в Софійському університеті. У ранніх оповіданнях проявився вплив декадентства. Але з початку 1930-х років став домінувати реалізм. Перекладав на болгарську казки Андерсена, романи Густава Майрінка «Голем», «Білий домініканець», а так само цикл «Тисяча і одна ніч». У 1954-1956 роках головний редактор (в 1956-1962 — редактор) у видавництві «Болгарський письменник».

Член Спілка болгарських письменників.

Лауреат Міжнародної премії миру болг. "Нексьо".

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Синята хризантема» (розповіді, 1922)
  • «Часовник» (гротески, 1924)
  • «Огнената птица» (чотири розповіді, 1927)
  • «Игра на сенките» (1928)
  • «Къщата при последния фенер» (1931)
  • «Автомати» (неймовірні розповіді, 1932; 1935; 1947)
  • «Сърцето в картонената кутия. Роман-гротеска в седем невероятни приключения» (1933; 1939; 1986)
  • «Дамата с рентгеновите очи» (розповіді, 1934; 1945; 1946; 1982)
  • «Чуднат касичка» по Андерсен) (1934; 1940)
  • «Захарното момиче» (приказки, 1935)
  • «Мадрид гори. История в телеграми за съпротивата на един град» (1936; 1945)
  • «Маскираната лисица» (приказка, 1936, 1957; 1962; 1968; 1984; 1991)
  • «Разкази в таралежова кожа» (1936, 1947)
  • «Гост» (розповідь, 1938)
  • "Другата Америка. Едно пътуване отвъд екватора (1938; 1943; 1946)
  • "Желязната къщичка (1941)
  • «Японската литература. Начало, развитие, представители» (1941)
  • «Маймунска младост»(розповіді, 1942)
  • «Лъв и жаба»(1943)
  • «Лунатин» (гумористичні розповіді, 1945)
  • «Избрани произведения» (1947)
  • «Колет от Америка» (розповіді та фейлетони, 1950)
  • «Империя на глада» (1952; 1956)
  • «Месечно» (1954)
  • «Отвъд океана» (розповіді, 1954)
  • «Избрани произведения» (1955)
  • «Цар Безсънко» (приказки, 1956; 1972; 1973)
  • «Призракът от Кандари» (розповіді, 1959)
  • «Бракоразводно сражение» (розповіді, 1960)
  • «Избрани произведения в 2 т.» (1962)
  • «Патент САС» (чотири розповіді, 1963)
  • «Как гарджето стана певец» (приказка, 1965)
  • «Снежният човек и врабчето» (1965)
  • "Паноптикум «Лайхенвалд» (розповіді, 1966)
  • «Избрани разкази» (1967)
  • «Джуджето Тинтирин» (приказка, 1968)
  • «Приказки» (1971; 1977)
  • «Алхимия на любовта» (вибрані розповіді, 1972)
  • «Съчинения в 2 т.» (1972)
  • «Разкази, пътеписи» (1976)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Речник на българската литература, т. 2 (Е-О), с. 376—379. Институт за литература на БАН, Издателство на Българската академия на науките, София, 1977 г.
  • Христо Йорданов. Светослав Минков (кратки биографични данни) — послеслов към Светослав Минков. Съчинения в два тома. Том втори, Пътеписи. Очерци. * Приказки. Приказки на Шехеразада. Издателство «Български писател», София, 1982.
  • Огнян Сапарев. Игра на сенките: Българска диаболична фантастика. Издателство Христо Г. Данов, Пловдив, 1983.
  • Румяна Пенчева. Минало незабравимо (Из предстоящата книга с работно заглавие «Познатото и непознато за Св. Минков»). сп. Литературен свят, бр. 4, декември 2008.
  • Румяна Пенчева. Светослав Минков: Строго поверително. Документално изследване. Издателство Изток-Запад, София, 2011.
  • Тина Грошкова. Образите в диаболичната проза на Светослав Минков през еретически вярвания и народни представи.
  • Йово Колев. Купиха архива на писателя Светослав Минков онлайн за 3 лв., LifeBites.bg, 16.05.2016

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Светослав_Мінков