Перейти до вмісту

Свинцювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Свинцю́вання або покривання́ свинце́м (англ. lead plating (coating)) — нанесення на поверхню металевих виробів шару свинцю[1] або сплавів свинцю (переважно типу «олово — свинець» на основі олова, яке у цьому випадку носить назву «лудіння» а саме покриття — «полуда»[2]). Товщина свинцевого покриття становить 50…2000 мкм залежно від його призначення.

Методи свинцювання

[ред. | ред. код]

Покриття наносять електролітичним осадженням металу, плакуванням, зануренням виробів у розплавлений метал або розпиленням розплавлених металів спеціальними апаратами — металізаторами[3].

Електролітичне осадження свинцю здійснюють з борфтористоводневих, кремнефтористоводневих або фенолсульфонових електролітів. При свинцюванні зануренням у розплавлений метал (гомогенний спосіб) додають або 2…25 % Sn, або 1…10 % Sb. При цьому застосовується безперервне свинцювання смуг і поштучне свинцювання листів, наприклад, для автомобільної промисловості (для виготовлення бензобаків, радіаторів тощо). При гомогенному свинцюванні зазвичай на виріб попередньо наносять тонкий шар олова, а далі — розплавлений свинець. Свинцювання плакуванням застосовується у виробництві біметалевих пласти, труб та плоских анодів.

Використання

[ред. | ред. код]

Свинцювання металізацією використовується переважно для покриття збірних металоконструкцій великих розмірів.

Свинцюванням створюють антикорозійні покриття поверхонь, що контактують із сірчаною кислотою, бензином та деякими хімічно агресивними газоподібними продуктами а також, захищають вироби від дії рентгенівського проміння. Свинцювання застосовують, також, при виготовленні біметалів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ильин В. А. Цинкование, кадмирование, лужение и свинцевание. Изд. 4-е, перераб. и доп. — Л.: Машиностроение (Ленингр. Отд-ние), 1977. — 96 с.